Ухвала суду № 61546411, 21.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1809/16-ц 21.09.2016 21.09.2016 21.09.2016

Провадження №22-ц/784/1920/16

Головуючий у першій інстанції-Висоцька Г.А.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Прокопчук Л.М., Темнікової В.І.,

із секретарем Андрієнко Л.Д.,

за участю позивача - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2,

представника третьої особи - Кирилова Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

про зняття арешту з майна

У С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про зняття арешту з майна.

Позивачка зазначала, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 листопада 2014 року з неї на користь банку стягнуто 10 452, 99 грн. кредитної заборгованості та 243, 60 грн. судового збору. На виконання судового рішення державним виконавцем ВДВС Вознесенського МРУЮ 20 січня 2015 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. 27 квітня 2015 року постановою державного виконавця виконавчий лист на стягнення кредитної заборгованості повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Посилаючись на те, що кредитний борг нею погашено, кредитний договір припинив свою дію, а рахунок закрито, ОСОБА_1 просила зняти арешт, накладений державним виконавцем ВДВС Вознесенського МРУЮ.

До участі в справі як третю особу залучено Вознесенський ВДВС МРУЮ (Вознесенський міськрайонний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області).

Представник відповідача у судовому засіданні участі не приймав, у наданих запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що банк не має матеріальних претензій до позивачки, а тому не є належним відповідачем у справі.

Представник третьої особи заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на відсутність підстав для скасування арештів на час повернення виконавчих листів стягувачеві.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року позов задоволено, знято арешт, накладений в межах зведеного виконавчого провадження, постановою державного виконавця ВДВС Вознесенського МРУЮ в Миколаївській області про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 20 січня 2015 року на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1

В апеляційній скарзі банк просив рішення скасувати, посилаючись на ті ж обставини, якими заперечував позов.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 листопада 2014 року зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто 10 452, 99 грн. кредитної заборгованості та 243, 60 грн. судового збору (а.с. 44).

13 січня 2015 року на виконання судового рішення державним виконавцем ВДВС Вознесенського МРУЮ відкриті виконавчі провадження (а.с. 9, 36).

20 січня 2015 року винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони його відчуження (а.с. 37).

27 квітня 2015 року постановою державного виконавця виконавчий лист на стягнення кредитної заборгованості повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо було б звернути стягнення (а.с. 38).

На праві спільної часткової власності ОСОБА_1 належить 1/3 частини земельних ділянок площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0, 0326 га для ведення садівництва (а.с. 10-12).

Згідно довідки ПАТ «Дельта Банк» станом на 15 вересня 2016 року кредитний договір № 009-14523-250711, укладений між банком та ОСОБА_1 25 липня 2011 року, за яким судовим рішенням стягнуто кредитну заборгованість, припинив свою дію, рахунок № НОМЕР_1, відкритий за даним договором, закрито (а.с. 114).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась те, що внаслідок накладеного арешту, який зберігає силу і після добровільного виконання нею всіх грошових зобов'язань, порушуються її права власника на розпорядження належним їй майном.

При вирішенні спору за заявленими вимогами колегія суддів виходить з наступного.

За загальними правилами виконавчого провадження та відповідно до статті 57 Закону «Про виконавче провадження» в редакції, яка діє на час розгляду справи (далі - Закон), арешт майна боржника здійснюється для забезпечення реального виконання рішення.

За правилами частини 1 статті 50 Закону державний виконавець зобов'язаний зняти накладений арешт у випадках:

- закінчення виконавчого провадження (стаття 49 Закону), крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій),

- повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав (стаття 48 Закону).

Оскільки виконавчі листи щодо боржниці ОСОБА_1 повернуто стягувачеві за пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону накладений арешт станом на квітень 2015 року зняттю не підлягав.

Підстави для зняття арешту у інших випадках та іншим органом (посадовою особою) передбачені також статтею 60 Закону.

Так, за положенням цієї норми підставою для зняття арешту є рішення суду за позовом особи, яка вважає себе, а не боржника, власником арештованого майна (частина 1), порушення державним виконавцем порядку накладення арешту (частина 3), висновок суб'єкту оціночної діяльності щодо неможливості та недоцільності реалізації арештованого майна (частина 4) та рішення суду у інших випадках незавершеного виконавчого провадження (частина 5).

Виходячи зі змісту статті 60 Закону та пункту 2 Постанови №5 Пленуму ВССУ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов за цією нормою може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону, договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Отже, стаття 60 Закону прямо не регулює правовідносини, які виникли у цьому спорі з урахуванням відсутності незавершеного виконавчого провадження, погашення кредитного боргу та перешкод у реалізації права власності колишнього боржника.

Разом з тим, відповідно до статті 16 ЦК загальним способом захисту порушених цивільних прав є припинення дій, які порушують право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном передбачено і статтею 391 ЦК.

Таким чином, виходячи з того, що ОСОБА_1 не має жодних зобов'язань перед стягувачем - ПАТ «Дельта Банк», механізм зняття арешту державним виконавцем відсутній, а у іншій спосіб усунути перешкоди, які є наслідками застосованих обтяжень, неможливо, колегія суддів дійшла висновку, що задоволення позову про зняття арешту з майна є припиненням дій, які порушують право власності, що пере6дбачено статями 16 та 391 ЦК.

Доводи апелянта про те, що банк не є належним відповідачем у справі, оскільки арешт накладено державним виконавцем, не можуть бути підставою для відмови в позові ОСОБА_1 у захисті права власності.

До того ж жодні права відповідача судовим рішенням не порушено.

Оскільки основний висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, колегія суддів н6е вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Л.М.Прокопчук

В.І.Темнікова