Постанова № 61541577, 20.09.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р.Справа № 916/5060/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ВЧ А2756 - Мосунова Ю.І. - за довіреністю;

від ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А 2756

на рішення господарського суду Одеської області від 13 червня 2016 року

по справі №916/5060/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Військової частини А 2756

про стягнення 195047,68грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 20.09.16р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

23.12.2015р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини А 2756 Тилу Збройних Сил України (надалі - відповідач, ВЧ А 2756), в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором поставки в розмірі 99897грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 01.11.2012р. між нею (Постачальник) та ВЧ А 2760 (м.Сімферополь) (Замовник) був укладений Договір поставки №78, відповідно до умов якого Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність Замовника вироблене в Україні речове майно (Товар), а Замовник взяв на себе зобов'язання забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості, у строк і за цінами згідно специфікації. ФОП ОСОБА_2 були належним чином виконані взяті на себе зобов'язання за Договором поставки №78, проте ВЧ А2760 не виконала взяті на себе зобов'язання, через що за ВЧ А2760 утворилась заборгованість у сумі 99574,20грн. У зв'язку з окупацією Автономної республіки Крим Російською Федерацією відбулося розформування військової частини А2760, що знаходилася на території АР Крим. Спільною директивою Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України від 13.10.2014р. №Д-322/1/36дск військова частина А 2760 розформована, правонаступником визначена військова частина А2756 Тилу Збройних Сил України. Отже кошти у сумі 99574,20грн. підлягають стягненню саме з ВЧ А2756.

З посиланням на норми ст.526 ЦК України, ч.ч.1-2 ст.193 ГК України ФОП ОСОБА_2 просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

23.03.2016р. ВЧ А2756 подала суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

10.05.2016р. ФОП ОСОБА_2 подала місцевому господарському суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача 195047,68грн. заборгованості, з яких 99574,20грн. - основний борг, 88421,89грн. інфляційних втрат, 7051,59грн. відсотків за користування коштами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016р. (суддя Волков Р.В.) позов задоволено частково - стягнуто з Військової частини А-2756 на користь ФОП ОСОБА_2 99574,20грн. - основний борг, 87623,81грн. - інфляційних втрат, 7045,58грн. - 3% річних та 2913,66грн. витрат на сплату судового збору.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ч.1 ст.530, ст.ст.525, 526, 629, 692, ч.1 ст.548, ч.2 ст.625 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, та вмотивовано тим, що 01.11.2012р. між ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) та Військовою частиною А2760 (Замовник) був підписаний договір №78 поставки (Договір), за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність Замовника вироблене в Україні речове майно (Товар), а Замовник взяв на себе зобов'язання забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості, у строк і за цінами згідно специфікації (п.1.1 Договору). На виконання умов Договору Замовнику Постачальником передано товар на суму 99574,20грн., згідно Акту приймання речового майна №1240/430 та видаткової накладної №19 від 11.12.2012р. В свою чергу Військовою частиною А-2760, правонаступником якої є відповідач, в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,712 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України не сплачено вартість отриманого товару в сумі 99574,20 грн., не дивлячись на те, що перерахування заявлених до стягнення сум відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України та 4.4 Договору протягом 10-ти робочих днів з дня фактичного отримання Замовником товару та належним чином оформлених документів. Отже позов про стягнення основного боргу в сумі 99574,20грн. з правонаступника боржника (Військової частини А-2756) підлягає задоволенню. З посиланням на невиконання умов договору та вказані правові норми позивачем нараховано відповідачу 88421,89грн. - інфляційних втрат, 7051,59 грн. - відсотків за користування коштами за період з 01.01.2014 р. по 11.05.2016 р. Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, в частині стягнення інфляційних втрат в сумі - 87623,81грн., та 3% річних - 7045,58грн., зменшення відбулось внаслідок припущення арифметичних помилок при розрахунку.

Не погодившись з рішенням суду від 13.06.2016р., ВЧ А2756 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з наступних підстав:

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування бюджетного призначення і фактичного надходження коштів на казначейський рахунок замовника для розрахунку з позивачем;

- в матеріалах справи відсутні та не були надані позивачем відповідні докази щодо правонаступництва відповідача, прав та обов'язків розформованої військової частини А2760 саме за спірним договором поставки №78 від 01.11.2012р. (зокрема, рішення уповноваженого органу про розформування вказаної військової частини, передавального акту, який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків відповідної юридичної особи). Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини, можливо дійти до висновку про відсутність підстав для виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати поставки товарів за договором №78 від 01.11.2012р.;

- сторони за Договором домовилися, що платіжні зобов'язання Замовника виникають за умови наявності бюджетного призначення і тільки при фактичному надходженні коштів на казначейський рахунок Замовника. Позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів фактичного надходження коштів на казначейський рахунок Замовника для оплати товару, отриманого за Договором №78 від 01 листопада 2012 року. Наданий позивачем до суду лист тимчасово виконуючого обов'язки начальника Тилу Збройних Сил України від 17.08.2015р. за №341/11/6758 не може бути належним та допустимим доказом наявності бюджетного призначення та фактичного надходження коштів на казначейський рахунок Замовника за Договором №78 від 01.11.2012р., також, зазначений лист не містить переліку договорів, за якими виділялося бюджетне асигнування.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2016р. відновлено ВЧ А2756 пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду; відстрочено Військовій частині А 2756 сплату судового збору у розмірі 3226,93грн. за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016р. по справі №916/5060/16 на строк до 28.07.2016р.; зобов'язано скаржника у строк до 28.07.2016р сплатити судовий збір у розмірі 3226,93грн. та надати суду відповідні докази.

26.07.2016р. ВЧ А 2756 надіслала суду апеляційної інстанції докази на виконання ухвали суду від 08.07.2016р. - платіжне доручення №361 від 14.07.2016р. про сплату судового збору у сумі 3205,03грн.

28.07.2016р. ФОП ОСОБА_2 надіслала на електронну адресу суду заяву, в якій просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржене рішення без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. зобов'язано ФОП ОСОБА_2 надати суду апеляційної інстанції у строк до 20.09.2016р. оригінали Договору поставки №78 від 01.11.2012р., видаткової накладної №19 від 11.12.2012р. та Акту приймання №1240/430 від 11.12.2012р. для огляду у судовому засіданні.

Станом на 20.09.2016р. вимоги ухвали суду від 28.07.2016р. ФОП ОСОБА_2 не виконані, витребувані оригінали документів не надані.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав обґрунтованості оскаржуваного рішення, при цьому не навів будь-яких причин ненадання суду оригіналів витребуваних документів, які б заслуговували на увагу суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи міститься копія Договору №78 від 01.11.2012р., укладеного між Військовою частиною А-2760 (Замовник) та Фізичною особою (Постачальник) (надалі - Договір №78 від 01.11.2012р.).

Відповідно до п.1.1. Договору №78 від 01.11.2012р., Постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність Замовника вироблене в Україні речове майно (далі - Товар), а Замовник зобов'язаний забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості, у строк і за цінами, згідно з нижчевказаною специфікацією:

- найменування товару - сорочка формена: (тип А) «Фланельовка» з сукна матроського за ДСТУ 4291-2004 або еквівалент чорного кольору;

- стандарти, технічні умови на товар, зразок - ГОСТ-8712-83 відповідність зразку еталону;

- код Державної класифікації товарів та послуг - 18.22.2; строки (терміни) постачання - 26.12.12;

- од. виміру - шт.;

- загальна кількість, яку необхідно постачати - 470;

- ціна за одиницю товару з урахуванням всіх витрат на страхування, навантаження (розвантаження) товару, вартості тари та транспортних витрат, без ПДВ грн. - 211,86;

- сума, грн. - 99574,20.

Пунктами 2.3, 2.4, 3.6. Договору №78 від 01.11.2012р. сторони визначили, що товар постачається Замовнику на адресу: м.Симферополь, вул. Льдозаводська,1. Відвантаження товару Замовнику здійснюється Постачальником одноразово у кількостях, зазначених у специфікації згідно пункту 1.1 даного договору.

Відповідно до п.3.6 Договору №78 від 01.11.2012р. прийняття товару за кількістю (асортиментом), якістю оформлюється актами, які підписуються уповноваженими особами Замовника та Постачальника, і скріплюються печатками. Також за результатом прийому товару Замовником підписується видаткова накладна Постачальника. У випадку, коли буде встановлено порушення якості товару або нестача будь-якої його кількості, Замовник спільно з Представником Постачальника, відображає це у акті прийому продукції (видатковій накладній) та складає окремий акт, і залежно від причин недоліків, пред'являє претензію стороні, що порушила законні інтереси Замовника.

В розділі 4 Договору №78 від 01.11.2012р. (пункти 4.1-4.5) сторони визначили, що ціни на товар встановлюються в національній валюті України - гривні. Платником за цим Договором є Замовник. Сума даного Договору складає 99574,20грн. Ціни на товар є фіксованими і зміні не підлягають. Вартість тари (пакування) входить в ціну товару. Розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання Замовником товару та належним чином оформлених документів Постачальника: - видаткова накладна; рахунок фактура. Платіжні зобов'язання Замовника виникають за умови наявності бюджетного призначення і тільки при фактичному надходженні коштів на казначейський рахунок Замовника.

Згідно із п.п. «а» п.5.1., п.п. «б» п. 5.2 Договору №78 від 01.11.2012р. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку у термін та на умовах даного Договору; замовник зобов'язаний сплатити вартість товару у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.3. Договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те особами сторін та діє до 31.12.2012р.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_2 зазначає, що вона виконала свої зобов'язання за Договором №78 від 01.11.2012р та поставила ВЧ А-2760 товар на загальну суму 99574,20грн., на підтвердження чого було надано копії видаткової накладної №19 від 11.12.2012р. та Акту приймання №1240/430 речового майна від 11.12.2012р. ФОП ОСОБА_2 вказує, що видала ВЧ А-2760 видаткову накладну та рахунок-фактуру для проведення оплати. Згідно з видатковою накладною №19 від 11.12.2012р. строк оплати настав 21.12.2012р.

Проте, оплату товару ВЧ А-2760 у встановлені Договором строки здійснено не було.

15.07.2015р. ФОП ОСОБА_2 звернулась до Міністерства оборони України з листом, в якому просила повідомити про місце розташування ВЧ А-2760, у зв'язку з її розташуванням на тимчасово окупованій території Автономної республіки Крим. В листі також містилось прохання ФОП ОСОБА_2 підтвердити наявну перед нею заборгованість ВЧ А-2760.

Листом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Тилу Збройних Сил України від 17.08.2015р. за №341/11/6758 ФОП ОСОБА_2 повідомлено, що через відсутність в органах Державної казначейської служби України лімітів на здійснення безготівкових розрахунків у кінці 2012 року ВЧ А-2760 не здійснила оплату за отримане майно. Для погашення кредиторської заборгованості у 2013, 2014 роках виділялися бюджетні асигнування, платіжні документи були надані до органів Державної казначейської служби України, однак оплата не була здійснена. Спільною директивою Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України від 13.10.2014 року №322/1/36дск правонаступником ВЧ А-2760 визначено ВЧ А-2756. Для здійснення розрахунків військовим частинам або правонаступникам, які мають заборгованість, необхідно оформити платіжні документи відповідно до вимог чинного законодавства України та надати їх до органів Казначейської служби України. У разі відсутності первинних документів, погашення заборгованості можливе тільки за рішенням суду.

Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Військовою частиною А-2760, правонаступником якої є відповідач - Військова частина А-2756, в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,712 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України не сплачено вартість отриманого за Договором №78 від 01.11.2012р. товару в сумі 99574,20 грн.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими з огляду наступного.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно 1 ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.ст.32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами, також первинні документи повинні бути належним чином оформлені, мати підпис уповноваженої особи на отримання товарно-матеріальних цінностей та скріплення її печаткою юридичної особи, яка є учасником господарської операції.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із ч.ч.1,2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (надалі - Положення №88) положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи). Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно із п. 2.1. Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктами 2.2-2.4 Положення №88 визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами з огляду наступного.

Згідно із ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, в додатки до позовної заяви ФОП ОСОБА_2 додано, зокрема, копію договору №78 від 01.11.2012р., копію видаткової накладної №19 від 11.12.2012р. та копію акту приймання-передачі №1240/430 від 11.12.2012р.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, ухвалами місцевого господарського суду від 24.12.2015р., від 20.01.2016р., від 10.02.2016р. та від 29.02.2016р. зобов'язано позивача надати: оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду суду); докази отримання товару уповноваженою особою відповідача (довіреність №134 від 11.12.12р.).

На виконання вимог ухвали господарського суду Одеської області про надання оригіналів документів, 01.02.2016р. ФОП ОСОБА_2 подала місцевому господарському суду заяву, в якій зазначила, що ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 23.10.2013р. надано дозвіл слідчому на тимчасовий доступ та вилучення документів, які зберігаються у ФОП ОСОБА_2, а саме поміж іншого Договір поставки №78 від 01.11.2012р., Акт приймання речового майна №1240, видаткова накладна №19 від 11.12.2012р. Згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів та їх вилучення від 19.11.2013р. та опису речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 19.11.2013р., вищезазначені документи були вилучені. Таким чином надати витребувані документи не має можливості. В додатки до заяви позивачем надано копії ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2013 року по справі №757/22964/13-к, протокол тимчасового доступу до речей та документів та їх вилучення від 19.11.2013 року та опис речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.

Проте, дослідивши зміст вищезазначених ухвали, протоколу та опису (а.с.33-35), колегією суддів встановлено, що ані в копії ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2013р., ані в копії протоколу тимчасового доступу до речей та документів та їх вилучення від 19.11.2013р., ані в копії опису речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, взагалі не зазначені оригінали Договору №78 від 01.11.2012р. з усіма додатками та доповненнями, видаткової накладної № 19 від 11.12.2012р. та акту приймання речового майна №1240 від 11.12.2012р.

Разом з цим, 23.03.2016р. ФОП ОСОБА_2 подала місцевому господарському суду заяву на виконання вимог ухвали суду про надання оригіналів документів (вхідний №7220/16), в якій зазначила, що на виконання вимог суду надає оригінали Договору №78 від 01.11.2012р. з усіма додатками та доповненнями, видаткової накладної № 19 від 11.12.2012р. та акту приймання речового майна №1240 від 11.12.2012р. та довіреності №134 та завірену копію для приєднання до матеріалів справи. Також в заяві позивач зазначила, що просить не приймати до уваги її клопотання про вилучення документів правоохоронними органами, оскільки воно подане в дану справу помилково (а.с.67).

В заяві зазначено додатки - всього на 17 арк.

В матеріалах справи з аркушу справи 68 по 84 (17 аркушів) містяться завірені ФОП ОСОБА_2 копія Договору №78 від 01.11.2012р., копія довіреності №134 від 11.12.2012р., копія видаткової накладної №19 від 11.12.2012р., копія рахунку-фактури №19 від 11.12.2012р., копія акту звіряння від 01.01.2013р., копія листа Міноборони України №298/4/463 від 23.02.2016р. (усі перелічені документи засвідчені підписом та печаткою ФОП ОСОБА_2), а також не засвідчені копії постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2016р., постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2015р., рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2015р. по справі №916/2831/15.

В протоколі судового засідання господарського суду Одеської області від 23.03.2016р. зазначено про те, що представник позивача у судовому засіданні надав заяву з додатками (вх. ГСОО №7220/16); суд приймає та долучає до матеріалів справи заяву від представника позивача та переходить до розгляду справи по суті та відсутні дані про те, що судом оглянуті оригінали Договору №78 від 01.11.2012р., видаткової накладної №19 від 11.12.2012р. та акту приймання речового майна №1240 від 11.12.2012р. та довіреності №134 та до справи замість оригіналів залучені копії цих документів.

Відсутні відомості про огляд судом оригіналів вищезазначених документів у протоколах судових засідань від 13.05.2016р., 30.05.2016р., 10.06.2016р. та 13.06.2016р. (дата ухвалення оскаржуваного рішення).

Колегія суддів також зазначає, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. зобов'язано ФОП ОСОБА_2 надати суду апеляційної інстанції у строк до 20.09.2016р. оригінали Договору поставки №78 від 01.11.2012р., видаткової накладної №19 від 11.12.2012р. та Акту приймання №1240/430 від 11.12.2012р. для огляду у судовому засіданні.

Копія даної ухвали отримана скаржником 03.08.2016р., що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Станом на 20.09.2016р. вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про надання документів скаржником не виконані, у судовому засіданні 20.09.2016р. представник скаржника їх також не надав.

Відповідно до ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Таким чином, копії документів, які надані позивачем суду першої інстанції як підстава позову (Договору поставки №78 від 01.11.2012р., видаткової накладної №19 від 11.12.2012р. та Акту приймання №1240/430 від 11.12.2012р.), взагалі не можуть слугувати в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, якщо в справі йдеться про стягнення заборгованості за договором, за яким передається майно та стягуються кошти.

Отже, ФОП ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими засобами доказування ті обставини, на які вона посилалась, як на підставу своїх позовних вимог, а також неможливість надання суду витребуваних оригіналів документів.

Надані суду копії не можуть бути прийняті в якості належних доказів по справі з причини їх неналежного оформлення, зокрема, у видатковій накладній в графі "отримав" значиться тільки прізвище невідомої особи - «ОСОБА_4, дов №134 от 11.12.2012р., без її підпису та скріплення печаткою і без посилання на наявність будь-яких повноважень у зазначеної особи від Військової частини на отримання від позивача саме на підставі договору, який визначено в якості підстави позову, товаро-матеріальних цінностей у зазначеній кількості та на вказану суму.

Оригінал довіреності на ім'я ОСОБА_4 №134 від 11.12.2012р. ФОП ОСОБА_2 суду також не надано.

Крім того, відповідно до пунктів 8, 9 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000р. №1225, облік військового майна ведеться як у мирний час, так і в особливий період на об'єктах військового (корабельного) господарства, у службах забезпечення органів військового управління, службах військових частин і з'єднань, на складах, базах, в арсеналах згідно з цим Положенням та відповідними нормативно-правовими актами Міноборони. Облік військового майна ведеться шляхом запису (відображення) в книгах (картках) обліку, інших матеріальних носіях інформації даних про кількість, якісний (технічний) стан, облікові та заводські номери, вартість (ціну) військового майна, а також про його рух, втрату та нестачу.

Військова частина А2760 мала передати усі наявні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, акти прийому) облікованого військового майна до Військової частини А 2756 та відобразити кредиторську заборгованість у передавальному акті, остання ж мала облікувати відповідну кредиторську заборгованість та відображати її у формах бухгалтерської звітності. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу не була передана заборгованість первісного боржника за спірною господарською операцією.

Щодо посилання відповідача у справі на недоведеність факту правонаступництва Військовою частиною А 2756 Військової частини А 2760, то з цього приводу слід зазначити, що факт правонаступництва не заперечується Міністерством оборони України, що підтверджується листом юридичного департаменту Міністерства оброни України від 23.02.2016 року №298/4/463. Крім того, у даному випадку, правонаступництво є універсальним, оскільки всі права та обов'язки Військової частини А 2760 було передано Військовій частині А 2756.

Разом з цим, відповідно до довідки Військової частини А 2756 від 22.03.2016р. №818 командування військової частини А2756 повідомляє, що на балансі кредиторська заборгованість військової частини А2760 - не обліковується.

Отже, в даному випадку Військова частина А 2756 є дійсно правонаступником первісного боржника (Військової частини А2760), проте ФОП ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами по справі наявність у первісного боржника грошового зобов'язання перед нею за спірною господарською операцією, нібито проведеною на підставі Договору №78 від 01.11.2012р.

Також ФОП ОСОБА_2 до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів фактичного надходження коштів на казначейський рахунок замовника - Військової частини А 2760 для оплати товару, отриманого за спірним договором.

Відповідно до п. 4.5 Договору №78 від 01.11.2012р. платіжні зобов'язання замовника виникають за умови наявності бюджетного призначення і тільки при фактичному надходженні коштів на казначейський рахунок замовника.

Згідно із ст.5 ЗУ «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних та юридичних осіб та державі, Військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями Військової частини несе Міністерство оборони України.

Колегія суддів зазначає, що наданаФОП ОСОБА_2 до матеріалів справи копія листа тимчасово виконуючого обов'язки начальника Тилу Збройних Сил України від 17.08.2015р №341/11/6758 не є належним та допустимим доказом наявності бюджетного призначення та фактичного надходження коштів на казначейський рахунок Замовника, оскільки, по-перше, Тил Збройних Сил України не є компетентним органом, який може підтвердити таку інформацію; по-друге, зазначений лист не містить переліку договорів, за якими виділялося бюджетне асигнування; по-третє, лист не містить інформації щодо фактичного надходження коштів на казначейський рахунок замовника за договором від 21.12.2012 року №198.

Інших письмових доказів на підтвердження наявності бюджетних коштів у відповідача або первісного боржника для проведення господарських операцій з позивачем по спірному договору матеріали справи не містять.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене рішення у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам, що мають значення для вирішення спору, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до Військової частини А 2756 про стягнення 195047,68грн. у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ФОП ОСОБА_2 з їх відшкодуванням Військовій частині А 2756 на підставі ст.ст.49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст.99,101-103, 104, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016р. скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Військової частини А 2756 3205грн. 03коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів згідно ЗУ «Про виконавче провадження».

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 23.09.2016р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.