Постанова № 61541517, 20.09.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р.Справа № 916/1131/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» - ОСОБА_1 за довіреністю;

від Болградської міськради Одеської області ОСОБА_2 за довіреністю;

від ПАТ «Одесагаз» - не зявився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ»

на рішення господарського суду Одеської області від 04 липня 2016 року

по справі №916/1131/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство «Одесагаз»

до Болградської міської ради Одеської області

про стягнення 445280,98грн.

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 20.09.16р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

28.04.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (надалі позивач, ТОВ «Одесагаз-Постачання», Постачальник) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Болградської міської ради Одеської області (надалі відповідач, Болградська міськрада, Споживач), в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.06.2016р.) просило стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 369197,54грн., 3% річних у розмірі 3277,70грн.; пеню 43733,82грн.; суму інфляційного збільшення боргу 29071,92грн. та покласти на відповідача судові витрати,понесені позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами у справі був укладений договір №024078 від 05.10.2015р. на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, за умовами якого ТОВ «Одесагаз-Постачання» передало відповідачу протягом грудня 2015 року квітня 2016 року природний газ у загальному обємі 62266м.куб. Проте відповідач не виконав свої зобовязання за вищезазначеним договором щодо своєчасної та повної оплати отриманого за цим договором природного газу, у звязку із чим позивачем відповідачу були нараховані пеня, річні та інфляційні втрати.

З посиланням на норми ст.ст. 525,526,611,625, ЦК України, ст.ст. 193, 264-265 ГК України ТОВ «Одесагаз-Постачання» просило суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство «Одесагаз».

21.06.2016р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, в якому просив позов задовольнити частково в сумі 369197,54грн.(основний борг), у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено частково - стягнуто з Болградської міської ради Одеської області на користь ТОВ «Одесагаз-Постачання» суму основного боргу у розмірі 369197,54грн., три відсотки річних у розмірі 3277,70грн., суму інфляційного збільшення боргу у розмірі 29071,92грн., пеню у розмірі 1грн., судовий збір в сумі 6023,19грн.В решті позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.ст.712, ч.2 ст.509, ст.ст.525, 526, 662, 664, ч.ч.1,2 ст.692, ст.ст.610,612, ч.2 ст.625, ст.ст.549, 611, ч.3 ст.551, ч.2 ст.617 ЦК України, ст.193, ч.1 ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та вмотивовано тим, що як свідчать матеріали справи, відповідач здійснював оплату вартості природного газу, поставленого позивачем протягом спірного періоду із порушенням строків здійснення платежів, встановлених договором №024078 від 05.10.2015 р., в результаті чого, станом на момент вирішення спору за Болградською міськрадою Одеської області рахується прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 369197,54грн., яка визнана відповідачем. Отже позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 369197,54грн. підлягають задоволенню. У звязку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості природного газу, поставленого на виконання умов договору №024078 від 05.10.2015р., позивачем було нараховано Болградській міськраді до сплати 3% річних у сумі 3277,70грн. та збитки від інфляції в сумі 29071,92грн. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у звязку з чим, позовні вимоги ТОВ «Одесагаз-Постачання» про стягнення із відповідача трьох відсотків річних в сумі 3277,70 грн. підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені місцевий господарський суд зазначив, що перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у звязку з чим, визнав обґрунтованим факт нарахування відповідачу до сплати пені в сумі 43733,82грн. Разом з цим, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги важливе суспільне значення, яке відіграють такі соціальні інститути як дитячі садки для функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, факт їх фінансування за рахунок субвенцій районного бюджету Болградського району, неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного з боку Болградської міськради порушення власних грошових зобовязань щодо оплати вартості спожитого природного газу, їх істотного розміру у порівнянні з сумою основної заборгованості, керуючись приписами ч. 3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та принципом збалансованості інтересів сторін зменшив розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 1 грн.

Не погодившись з рішенням суду від 04.07.2016р., ТОВ «Одесагаз-Постачання» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені у повному обсязі 43732,81грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення в оскаржуваній частині прийнято з порушенням норм матеріального (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального (ст.ст.4-2, 43, 83, 84) права, та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав:

- на час судового розгляду справи загальна сума заборгованості відповідача за основним платежем складала 369197,54грн., яка не була сплачена відповідачем на момент прийняття рішення, відповідно сума пені збільшилась з 22832,83грн. до 43733,82грн., про що було зазначено позивачем у заявах про збільшення позовних вимог від 23.05.2016р. та від 22.06.2016р. Пеня у розмірі 43733,82грн. становить лише 11,85% від суми основного боргу (369197,54 грн.), тобто не відбулось значного перевищення розміру штрафних санкцій над сумою основного боргу;

- судом першої інстанції не враховано те, що відповідач відповідно до п. 6.3.7 Договору зобов'язаний у разі порушення строків оплати за Договором самостійно обмежити (припинити) відбір природного газу;

- відповідачем не надано до суду жодних доказів того, що ним приймались заходи до своєчасного погашення своїх зобов'язань, натомість заборгованість зростала протягом тривалого періоду часу, що підтверджується наданими позивачем до суду доказами, а саме: розрахунок заборгованості, акти приймання-передачі природного газу, тощо;

- для покриття витрат на закупівлю природного газу, послуг з транспортування магістральними трубопроводами ТОВ «Одесагаз-Постачання» було вимушене укласти договір про відновлювану кредитну лінію №290416/03-КЮ від 29.04.2016р. за яким сплачує банку проценти за користування кредитними коштами;

- зменшення судом розміру пені з 43733,82грн. до 1грн. спричиняє позивачу збитки та дозволяє відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови в частині проведення розрахунків за поставлений природний газ.;

- Вищий господарський суд України, щонайменше у п'яти постановах (№15/94, постанова від 05.11.2009р., №4/168-3466(5/251-4343) постанова від 17.09.2009р., №27/22 постанова від 11.06.2009р., №37/134-09 постанова від 23.10.2010р., №10/192/09-11/347/09 від 04.03.2010р.) дійшов до висновку, що відсутність впни відповідача у виникненні боргу, його складний фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016р. прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Одесагаз-Постачання» до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

20.09.2016р. Болградська міськрада Одеської області подала Одеському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав обґрунтованості оскаржуваного рішення.

ПАТ «Одесагаз» свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направило.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 05.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» (Постачальник) та Болградською міською радою Одеської області (Споживач) було укладено договір №024078 на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів (надалі Договір №024078 від 05.10.2015р.), згідно п. 2.1 якого Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбаченому договором для забезпечення потреб Споживача, який зобовязується оплачувати вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.2.4 Договору №024078 від 05.10.2015р. газ передається на пункти споживання, розташовані за адресами: м. Болград, вул. Першотравнева, 22 (дитячий садочок № 7); вул. 25 Чап. Дивізії, 38 (дитячий садочок № 11); вул. Шпитальна, 45 (Болградська міська рада); вул. 25 Серпня, 106 (дитячий садочок №5); вул. Леніна, 66 (дитячий садочок № 8).

Згідно із пунктами 3.6-3.9 Договору №024078 від 05.10.2015р. обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаними ОСОБА_4 прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами (далі-акт), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Постачальник до 5-го (пятого) числа місяця, наступного за звітним, надає Споживачу три примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником Газорозподільного підприємства, погоджені Постачальником та скріплені печаткою. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобовязується повернути Постачальнику два примірника оригіналу акта, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Споживача (для юридичних осіб), або надає у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. Акти прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Акти прийому-передачі за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 5 числа, наступного за звітним, місяця.

Пунктом 3.10 Договору №024078 від 05.10.2015р. сторони визначили, що Постачальник здійснює постачання природного газу на протязі року, у тому числі по місяцях (тис.м.куб):

місяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсяг січень24,0 квітень8,0 липень-жовтень5,0 лютий20,0 травень- серпень-листопад15,0 березень15,0 червень- вересень-грудень21,0 Всі зміни замовлених обсягів повинні бути оформлені у письмовій формі, підписані Споживачем і надані Постачальнику до 1-го числа місяця, з якого проводиться зміна.

Згідно із п.5.1 Договору №024078 від 05.10.2015р. розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Відповідно до п.5.6 Договору № 024078 від 05.10.2015 р. оплата за спожитий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів вартості газу. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка фактури.

Договір №024078 від 05.10.2015р. відповідно до п. 11.1 набирає чинності з дня його підписання та укладається в частині постачання природного газу на термін до 31.12.2015р., а в частині оплати за надані послуги до їх повного здійснення.

22.01.2016р. між ТОВ «Одесагаз-Постачання» та Болградською міськрадою Одеської області укладено Додаткову угоду №3 до Договору №024078, якою сторони визначили, що загальна вартість послуг по Договору №024078 від 05.10.2015р. складає 367401грн., у тому числі у 2016р. 73480,20грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №024078 від 05.10.2015р. ТОВ «Одесагаз-Постачання» прийняті на себе за договорами зобов'язання щодо постачання відповідачу природного газу протягом періоду з грудня 2015 по квітень 2016 р. включно виконувались належним чином, а Болградської міськрадою Одеської області було прийнято від позивача поставлений протягом вищезазначеного періоду природний газ - 62608м.куб., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.12.2015р., від 31.01.2016 р., від 29.02.2016 р., від 31.03.2016р. (за адресами м. Болград, вул. Першотравнева, 22; вул. 25 Чап. Дивізії, 38; вул. Шпитальна, 45; вул. 25 Серпня, 106; вул. Леніна, 66), від 04.04.2016р. (за адресами м. Болград, вул. Першотравнева, 22; вул. 25 Чап. Дивізії, 38; вул. 25 Серпня, 106; вул. Леніна, 66) відповідно до яких було складено рахунки-фактури №024078 від 31.12.2015 за грудень 2015 р., № 024078 за січень 2016 р., №024078 від 29.02.2016р. за лютий 2016р., №024078 від 31.03.2016 р. за березень 2016 р., № 024078 за квітень 2016р.

Болградська міська рада Одеської області здійснила оплату за використаний природний газ не в повному обсязі, в результаті чого у відповідача перед ТОВ «Одесагаз-Постачання» утворилась заборгованість у сумі 369197,54грн.

У звязку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості отриманого газу, позивачем були нараховані Болградській міськраді Одеської області 43733,82грн. пені, 29071,92грн. інфляційних втрат, 3277,70грн 3% річних, розрахунки містяться в заяві про збільшення позовних вимог від 22.06.2016р. (а.с.96-102).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Одесагаз-Постачання» посилалось на порушення Споживачем умов Договору №024078 від 05.10.2015р., яке виразилось у несвоєчасному здійсненні розрахунків за отриманий газ з Постачальником, у звязку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Одесагаз-Постачання» з огляду наступного.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.ст.526,525, ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Одесагаз-Постачання» протягом грудня 2015 року - квітня 2016 року був поставлений за Договором №024078 від 05.10.2015р. природний газ у загальному обємі 62608м.куб.

Таким чином, у відповідності до п.5.6 Договору №024078 від 05.10.2015р. постачання позивачем відповідачу природного газу є підставою виникнення у ПАТ «Одесагаз-Постачання» зобов'язання оплатити фактично отриманого газу до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, Болградська міськрада Одеської області здійснювала оплату вартості природного газу, поставленого позивачем протягом спірного періоду із порушенням строків здійснення платежів, встановлених договором №024078 від 05.10.2015р., в результаті чого, станом на момент вирішення даного спору за Болградською міською радою Одеської області рахується прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 369197,54грн., яка визнана Болградською міської радою Одеської області.

Отже місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Одесагаз-Постачання» в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 369197,54грн. та задовольнив позовні вимоги у цій частині.

Невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем природного газу) згідно ст.610 ЦК України є порушенням зобов'язання з боку Болградської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Одесагаз-Постачання» зазначило про неналежне виконання Болградською міськрадою Одеської області своїх зобовязань за Договором №024078 від 05.10.2015р. з оплати природного газу, поставленого в грудні 2015 року квітні 2016 року, у звязку із чим позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 3277,70грн., пеню 43733,82грн. та суму інфляційного збільшення боргу 29071,92грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.548, ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2.1 Договору №024078 від 05.10.2015р. передбачено, що у разі порушення строків оплати, передбачених відповідним розділом договору, із Болградської міської ради Одеської області стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно із ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч.ч.1,2,4 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.ст.1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В заяві про збільшення позовних вимог від 22.06.2016р. ТОВ «Одесагаз-Постачання» здійснено розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних відповідача за договором №024078 від 05.10.2015р. - 3% річних у розмірі 3277,70грн., пеню 43733,82грн. та суму інфляційного збільшення боргу 29071,92грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правильність та відповідність умовам договору та чинному законодавству.

Разом з цим, в частині стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вищий господарський суд України, у п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розяснив, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Відповідно до розяснень, які містяться у п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п.2.21 Договору №024078 від 05.10.2015р. газ, що передається за цим договором, використовується Споживачем виключно для потреб установ і організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів. Використання газу споживачем для інших потреб не є предметом даного Договору.

Місцевий господарський суд при вирішенні питання про зменшенні пені прийняв до уваги важливе суспільне значення, яке відіграють такі соціальні інститути як дитячі садки для функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, факт їх фінансування за рахунок субвенцій районного бюджету Болградського району, неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного з боку Болградської міськради порушення власних грошових зобовязань щодо оплати вартості спожитого природного газу, їх істотного розміру у порівнянні з сумою основної заборгованості, та, на думку колегії суддів, правомірно скористався правом, наданим приписами ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та зменшив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені) з 43733,82грн. до 1 грн.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Одесагаз-Постачання», крім заявленої до стягнення пені, застосовано до відповідача такий вид відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає до стягненню з відповідача з 43733,82грн. до 1 грн.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Болградської міськради Одеської області 3% річних та інфляційних втрат з огляду наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Оскільки в Договорі №024078 від 05.10.2015р. не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже враховуючи несвоєчасне виконання Болградською міськрадою зобовязання щодо оплати природного газу за Договором від №024078 від 05.10.2015р., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму боргу за Договором від 05.10.2015р. у відповідний період, коли мала місце несвоєчасна оплата природного газу на протязі грудня 2015 року- квітня 2016 року, що складають за розрахунком ТОВ «Одесагаз-Постачання» 3277,70грн.

Крім того, індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Вищий господарський суд України у своєму листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначив про те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. N23/466 та лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97р. N62-97р).

Пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. містить наступні розяснення: інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В заяві про збільшення позовних вимог від 22.06.2016р. приведений розрахунок інфляційних втрат за договором №024078 від 05.10.2015р. відповідно до якого інфляційні втрати складають 29071грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правильність та відповідність умовам Договору від 05.10.2015р. та чинному законодавству, а отже і обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Одесагаз-Постачання» в цій частині.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Одесагаз-Постачання» колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Твердження скаржника про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що відповідач відповідно до п. 6.3.7 Договору №024078 від 05.10.2015р. зобов'язаний у разі порушення строків оплати за Договором самостійно обмежити (припинити) відбір природного газу колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п.6.2.3 вищезазначеного договору Постачальник має право обмежувати або припиняти постачання природного газу на обєкти Споживача згідно з умовами розділу VIII Договору відповідно до порядку, встановленого законодавства, а відповідно до п.8.1 Договору (розділ VIII) газорозподільне підприємство, утому числі за дорученням Постачальника має право обмежити або припинити транспортування природного газу ГРМ на обєкти Споживача з дотриманням правил безпеки та нормативних документів, що визначають порядок обмеження (припинення) природного газу, у випадку, зокрема, не проведення розрахунків за спожитий природний газ згідно з умовами Договору.

Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відповідачем не надано до суду жодних доказів того, що ним приймались заходи до своєчасного погашення своїх зобов'язань, оскільки 09.02.2016р. Болградська міська рада Одеської області надіслала на адресу ТОВ «Одесагаз-Постачання» гарантійний лист, в якому зазначила, що розпочата процедура проведення тендерних торгів для укладення договору поставки газу на 2016р. та гарантувало оплату за спожитий природний газ в найкоротші строки після укладання договору (квітень-травень 2016 року). Також у листі містилось прохання не відключати дитячі дошкільні установи від системи газопостачання та застосування штрафних санкцій за порушення строків оплати за спожитий газ.

Посилання ТОВ «Одесагаз-Постачання» в апеляційній скарзі на іншу правову позицію, ніж зазначена в оскаржуваному рішенні, яка викладена в низці постанов Вищого господарського суду, колегія суддів відхиляє, оскільки у відповідності до положень ст.111-28 ГПК України лише рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Суд першої інстанції зазначив, що за наявності певних умов положення ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України застосовуються на розсуд суду, тобто в кожній конкретній справі суд, керуючись ст.43 ГПК України, оцінює наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з чим колегія суддів погоджується.

Інші доводи апеляційної скарги ТОВ «Одесагаз-Постачання» не свідчать про неправильність висновків місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає та має бути залишене без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. у справі №916/1131/16 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 23.09.2016р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.