Рішення № 61538236, 20.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18252/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1438/2016

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Малєєва А.Ю.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю: відповідача - ОСОБА_2 та його представника -

ОСОБА_3, позивача - ОСОБА_4 та її

представника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 пред'явила до ОСОБА_2 вищезазначений позов, в обґрунтування якого вказувала, що з вини відповідача, який проживає у квартирі АДРЕСА_2, 24-25 серпня 2014 року сталося затоплення сходової клітки 5 поверху, стін та 4 поверху будинку, в тому числі і її квартири АДРЕСА_1, у зв'язку із наявністю тріщини у фільтрі очистки санвузла, який знаходиться у квартирі відповідача. 15.10.2014 року її квартиру було залито повторно із тих самих причин. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодовувати завдані їй збитки, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила стягнути із відповідача на її користь 24 602 грн завданої матеріальної шкоди, 2 908,26 грн інфляційних втрат, 312,03 грн - 3% річних, 524,25 грн судового збору, 3000 грн витрат на правову допомогу, 1500 грн витрат за проведення будівельно-технічного дослідження, а також 10 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 24 602 грн майнової шкоди, 2 908 інфляційних витрат, 312,03 грн - 3% річних, 1500 грн витрат за проведення дослідження, 2500 грн моральної шкоди, 1500 грн витрат на правову допомогу, а також 524,25 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На думку апелянта, суд не звернув уваги на те, що акти, якими було зафіксовано залиття квартири позивача, були складені з порушенням форми, визначеної «Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій", зокрема були підписані не усіма членами комісії, не містили даних про власника квартири, з вини якого сталось залиття та стверджувальних висновків про затоплення квартири ОСОБА_4, а також були складені за його відсутності. Натомість, зазначає ОСОБА_2, в даних актах вказано лише про можливе затоплення квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3. Крім того, апелянт вказує на те, що судом не було витребувано у ТзОВ «Експрес-Комфорт» ряд доказів, які підтверджують повноваження членів комісії даного підприємства. Також апелянт вважає, що позивачем не було доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, а також його вини, а тому він не повинен відшкодовувати спричиненні збитки. Крім того, ОСОБА_2 звертає увагу суду на наявність розбіжностей у висновку експерта стосовно обсягу пошкодженого майна позивача. Також, на думку відповідача, судом першої інстанції було невірно застосовано до даних правовідносин ст.625 ЦК України, оскільки між сторонами виникли деліктні зобов'язання, а не договірні. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали. ОСОБА_2 крім того пояснив, що у період, коли відбулось затоплення, він у належній йому квартирі не проживав, однак там тимчасово проживали його родичі. Зазначив, що він намагався добровільно відшкодувати ОСОБА_4 шкоду, завдану затопленням її квартири, хотів особисто провести необхідні ремонтні роботи. Однак, від такої пропозиції вона відмовилась. На його думку, аварійне затоплення водою квартири позивачки, розташованої на четвертому поверсі, відбулось по причині забиття будинкової каналізації. Ствердив також, що за отриманою порадою він у своїй квартирі після затоплення квартири демонтував фільтр очистки води. Вважаючи оскаржене рішення незаконним, ОСОБА_2 та його представник просили його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_4

ОСОБА_4 та її представник доводи апеляційної скарги заперечили. ОСОБА_4 крім того пояснила, що належна їй квартира знаходиться у новому будинку. В ній вона ще не проживала, оскільки там поступово проводились ремонтно - опоряджувальні роботи, то залиття квартири водою з квартири відповідача, розташованої на верхньому поверху, вона дізналась не одразу. А коли це виявилось, викликала комісію, якою й було складено відповідний акт. Зауважила, що внаслідок залиття водою їй з вини відповідача була спричинена істотна матеріальна шкода. Вода пошкодила не тільки стелю і стіни квартири, а й частково розмила нову бетонну стяжку підлоги кімнат і коридору.

Представник ОСОБА_4 зауважив, що аварійне залиття водою квартири позивачки відбулось не по причині забиття каналізації, а через тріщину у фільтрі очистки санвузла, встановленого у квартирі ОСОБА_2 Вказав, що для зупинення подальшого розтікання води тоді було викликано сантехніка, який перекрив поступлення холодної води до загальнобудинкової труби будинку. Зазначив, що про цю обставину у засіданні суду першої інстанції ствердив свідок ОСОБА_6, допитаний 24.09.2015 року. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 про спричинення їй матеріальної і моральної шкоди доведено належними і об'єктивними доказами. Тому він і позивачка, вважаючи рішення в даній справі законним, просять апеляційну скаргу відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини відповідача у затопленні квартири позивача, а тому матеріальна і моральна шкода, спричинена такими діями підлягає відшкодуванню відповідачем. Однак, погодитись із загальною сумою матеріальної шкоди, визначеної судом першої інстанції, на думку колегії суддів, не можна на підставі такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 24-25 серпня 2014 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1, належної позивачу ОСОБА_4, що підтверджується актами про залиття, складеними ТзОВ «ЖЕД Експрес-Комфорт» (а.с.8-9). Внаслідок цього позивачу була спричинена істотна матеріальна шкода, яка була оцінена у розмірі 24 602 грн (а.с.10-12).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом зазначеної норми закону у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди. Обов'язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність його вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність вини відповідача ОСОБА_2 у затопленні квартири позивача, оскільки таке затоплення відбулось у результаті тріщини у фільтрі очистки води в санвузлі квартири відповідача. При цьому, дані обставини були доведені, крім пояснень позивача, актами ТзОВ «ЖЕД Експрес-Комфорт» від 26.08. та 15.10.2014 року, поясненнями свідка ОСОБА_6 Підстав вважати їх неналежними доказами у справі у колегії суддів немає.

Крім того, в засіданні апеляційного суду відповідач фактично частково визнав наявність вини у залитті квартири ОСОБА_4, повідомивши, що він демонтував фільтр очистки води у санвузлі своєї квартири, і мав бажання власними силами провести ремонтні роботи у квартирі позивачки.

Колегія суддів зауважує, що за стан мережі водопостачання, яка проходить від загальної будинкової труби до санітарно-технічних приладів квартири згідно норм чинного законодавства України відповідає власник квартири.

Посилання апелянта на те, що розмір матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири позивачки, є в дійсності менше, ніж 24602 грн, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки не підтверджене належними і допустимими доказами. Відповідачем не надано суду нового розрахунку, який, на його думку, відповідає дійсному розміру шкоди.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 2 908 інфляційних витрат та 312,03 грн - 3% річних, оскільки вони не відповідають висновкам, висловленим Верховним Судом України у Аналізі практики застосування судами ст. 625 ЦК України від 01.07.2014 року.

Так, ВСУ в даному аналізі була висловлена позиція, згідно якої у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних відносин, підстав для застосування судами ст. 625 ЦК України немає, і що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 р. № 10-74/0/4-13). Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Отже, у зв'язку із відсутністю між сторонами договірних відносин, підстав для стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3% річних немає.

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що у зазначеній частині рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі. В іншій ж частині рішення є законним і обгрунтованим.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 218; 303; 307; 309; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2016 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2 908 грн інфляційних витрат та 312,03 грн - 3% річних скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні даних позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М.Васильковський

А.Ю. Малєєв