Ухвала суду № 61538235, 22.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7079/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1640/2016

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Горблянського Я.Д., Малєєва А.Ю.,

секретаря: Капущак С.В.,

з участю: представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Рокетської С.В.,

відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було пред'явлено до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 позов про виселення із зняттям з реєстраційного обліку, в обґрунтування якого вказано, що відповідачі в добровільному порядку відмовляються виселитись із квартири АДРЕСА_1, на яку, як на предмет іпотеки, рішенням Івано-Франківського міського суду від 24.10.2012 року було звернуто стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 червня 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне встановлення судом істотних обставин справи. Позивач вказує на те, що судом першої інстанції не було встановлено наявність іншого житла у відповідачів та не з'ясовано до чиєї компетенції належить право надавати житло у разі виселення відповідачів. Крім того, судом не було враховано того, що жоден із відповідачів не відносяться до категорії осіб, перелік яких визначений у ст.114 ЖК України, яким повинно бути надане інше жиле приміщення. При цьому, зазначає апелянт, надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради віднесено до компетенції виконавчого комітету міської ради, в той час як суд першої інстанції поклав таке зобов'язання на позивача. Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» зауважує, що частиною 2 ст.109 ЖК України не передбачено обов'язок кредитора за власний рахунок надання житла боржнику. Також представник позивача вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано правового статусу переданого в іпотеку майна, з якого позивач просив виселити відповідачів, оскільки для забезпечення кредитних зобов'язань позичальника в іпотеку було передано квартиру, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності, і Банк просив виселити відповідачів на підставі ч.ч.1,2 ст.40 Закону України «Про звернення стягнення на предмет іпотеки», в той час як ч.2 ст. 109 ЖК України регламентує питання користування тимчасовими мешканцями жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду та виселення із них. А тому, на думку представника Банку, застосована судом норма права не може регламентувати питання виселення з житлового приміщення, яке перебуває у приватній власності. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, представник Банку просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, представник третьої особи - представник Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з'явилися з невідомих причин, хоч судові повідомлення їм направлялись завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Відповідачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечили, зазначивши, що іншого житла для переселення вони не мають. Вважають рішення суду першої інстанції щодо відмови в позові Банку про їх виселення законним і обґрунтованим.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції у виконання вказівок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 18 червня 2014 року (а.с.153-154), встановив дійсні фактичні обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення даного цивільно-правового спору. Зокрема, було з'ясовано, що спірна квартира не була придбана за кредитні кошти, а перебувала у власності відповідачів на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду ще 10.08.2006 року.

Судом також було встановлено, що у органу місцевого самоврядування немає вільного житлового фонду, призначеного для тимчасового відселення відповідачів з квартири, на яку було звернуто стягнення. Такі відомості позивачем ніякими належними і об'єктивними доказами не було спростовано.

Посилання апелянта на те, що суд повинен був перевірити наявність у відповідачів іншого житлового приміщення для переселення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що Банк не зазначив житлове приміщення, у яке згідно ч.2 ст.109 ЖК України можуть бути переселені бувші власники переданої в іпотеку квартири, і наявність вільного приміщення у міської ради для їх відселення не встановлена, колегія суддів вважає, що рішення про відмову у позові про виселення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст. ст. 218; 307; 308; 313; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 21 червня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Я.Д. Горблянський

А.Ю. Малєєв