Ухвала суду № 61538226, 21.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15143/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1725/2016

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Горблянського Я.Д., Малєєва А.Ю.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: апелянта - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання повернути кошти, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2016 року частково задоволено заяву ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання повернути кошти. Постановлено визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-617/2009, виданий Івано-Франківським міським судом 19 листопада 2010 року на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 2 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дочки, стягнення аліментів за минулий час, стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та моральної шкоди.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, а також на неповне з'ясування судом обставин справи. На думку апелянта, судом першої інстанції не було досліджено матеріали справи, не перевірено усі факти та не дано правильної правової оцінки зібраним доказам у їх сукупності. ОСОБА_2 вважає, що у суду не було підстав для часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки ОСОБА_4 не надав суду жодних належних і допустимих доказів відсутності у нього обов'язку перед стягувачами, а також не вказав інших підстав, передбачених ст.369 ЦПК України. Також, ОСОБА_2 зауважує, що судом помилково взято до уваги ксерокопію виконавчого листа №2-2176/05 від 21.04.2005 року, оскільки даний лист не є належним чином оформлений та засвідчений, а також він не являється предметом спору. Не було також взято до уваги судом і те, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19.05.2015 року ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що представник ОСОБА_4 працює в Івано-Франківській філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, яка не уповноважувала свого працівника у робочий час здійснювати представництво. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просить її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4

Представник ВДВС Івано-Франківського МУЮ в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча судове повідомлення було вручено завчасно, у встановленому законом порядку. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу з наведених вище мотивів підтримали.

ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що єдиним виконавчим листом, за яким він мав обов'язок сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_2, було видано на підставі судового рішення про стягнення з нього 1/4 частини заробітку (доходу). Оскільки з нього помилково стягували тривалий час 1/2 частину заробітку, то переплата по аліментам становила 18 тисяч грн. Вважає, що ним в повній мірі було виконано обов'язок по утриманню дитини, а тому зазначає, що суд першої інстанції правомірно визнав згаданий вище виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, оскільки виданий він був помилково.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення названих вище осіб, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно ч.2 ст. 39 ЦПК України батьки, як законні представники, можуть захищати права, свободи та інтереси своїх неповнолітніх дітей віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Після досягнення дитиною віку вісімнадцяти років (повноліття) вона згідно ч.1 ст.34 ЦК України набуває повної цивільної дієздатності, і вправі бути стороною або третьою особою у цивільній справі. З досягненням повноліття батько або мати для представництва інтересів такої дитини в суді повинні мати належним чином оформлене доручення.

Частиною 3 ст.199 Сімейного Кодексу України, як виключення із загального правила, передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину до досягнення нею віку 23 років, і яка продовжує навчання, має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. В даному випадку представництво батьками інтересів дітей обмежується досягненням дитиною віку 23 років.

Апеляційним судом встановлено, що заява ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, судом першої інстанції розглянута з участю ОСОБА_3, яка не мала довіреності від дочки - ОСОБА_2, якій на той час виповнилось 27 років.

А ОСОБА_2, в користь якої раніше матір'ю було подано позов про стягнення аліментів у зв'язку із навчанням дочки до досягнення нею віку 23 років, в порушення вимог норм цивільного процесуального права до участі судом не була притягнута. Отже, вона не мала можливості в судовому порядку здійснювати захист своїх прав та законних інтересів.

Оскільки оскаржена ухвала місцевого суду в даній справі постановлена з порушенням норм процесуального права, вона не може бути залишена в законній силі.

При новому розгляді заяви ОСОБА_4 суду слід залучити до участі повнолітню дочку - ОСОБА_2, в користь якої свого часу було пред'явлено відповідний позов про стягнення аліментів на період її навчання, але до 23 років. Суду також необхідно перевірити доводи і заперечення сторін, і вирішити заяву у відповідності із нормами права, які регулюють спірні правовідносини.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 березня 2016 року в даній справі скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: Я.Д. Горблянський

А.Ю. Малєєв