Рішення № 61538073, 21.09.2016, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1202/15-ц

Провадження №: 2/0343/1/16

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Тураша В. А.,

секретаря Лукань О.З.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, зацікавлена особа: Яворівська сільська рада, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 у справах дітей Долинської РДА про виселення з житлового будинку ,суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач , з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.52), просить постановити рішення яким, виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з будинку за адресою с.Яворів вул.Шевченка,74 Долинського району Івано-Франківської області та зняти їх з реєстрації.

Свої вимоги мотивує тим, що 20 червня 1981 року його батько - ОСОБА_6 подарував йому ОСОБА_2 будинковолодіння за адресою с. Яворів вул. Шевченка ,74 Долинського району Івано-Франківської області, яке належало йому на праві власності.

Враховуючи, що він працював у Росії, то надав дозвіл на проживання у вказаному будинку своїй матері ОСОБА_7 та братові ОСОБА_8.

Його брат ОСОБА_8 на той час проживав з ОСОБА_3 та її сином від першого шлюбу - ОСОБА_4.

Після цього, його брат ОСОБА_8 звернувся до Долинського районного суду з позовною заявою про визнання права власності на вказане будинковолодіння, надавши фіктивні документи.

Долинський районний суд 04 квітня 2011 року виніс рішення , яким визнав за ОСОБА_8 право власності на будинковолодіння за адресою с. Яворів вул. Шевченка, 74 Долинського району Івано-Франківської області.

Отримавши вказане рішення, ОСОБА_8 подарував вказане будинковолодіння ОСОБА_3.

Однак, вказане рішення Долинського районного суду від 04 квітня 2011 року рішенням Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області було скасовано.

Після цього, ним було подано до Долинського районного суду позовну заяву про визнання недійсним договору дарування ОСОБА_3 ОСОБА_8 ОСОБА_9 будинковолодіння за адресою с. Яворів вул.Шевченка,74 Долинського району Івано-Франківської області і повернення йому вказаного будинковолодіння.

ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов з проханням визнати недійсний договір дарування укладений між його батьком ОСОБА_6 та ним, ОСОБА_2.

04 лютого 2015 року Долинський районний суд виніс рішення, яким визнав недійсним договір дарування укладений між його батьком, ОСОБА_6 та ним, ОСОБА_2 на будинковолодіння за адресою с. Яворів вул.Шевченка,74 Долинського району Івано-Франківської області.

Проте, рішенням Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області, було скасовано рішення Долинський районний суд від 04 лютого 2015 року про визнання недійсним договір дарування укладений між його батьком, ОСОБА_6 та ним, ОСОБА_2 на будинковолодіння за адресою с. Яворів вул.Шевченка,74 Долинського району Івано-Франківської області.

Своїм рішенням, Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області скасувала договір дарування укладений 05.10.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, яке розташоване по вул. Шевченка, 74 у с. Яворів Долинського району Івано-Франківської області і зобов»язала ОСОБА_3 повернути йому, ОСОБА_2 вищевказане будинковолодіння.

В добровільному порядку ОСОБА_3 відмовляється повернути йому вказане будинковолодіння і виселиться разом з сином із нього.

Він подав до Відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції виконавчий лист та рішення Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Державним виконавцем складено акт про те, що боржником в термін для самостійного виконання, рішення суду не виконано, тому ОСОБА_3 повторно до 10.06.2015 року зобов»язоно повернути йому, ОСОБА_2 будинковолодіння за адресою с. Яворів вул. Шевченка, 74 Долинського району Івано-Франківської області. Окрім цього, державним виконавцем 20.05.2015 року винесено постанову про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 680.00 грн., а 03.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_3 штрафу в сумі 170.00 грн.

Ухвалою Долинського районного суду від 15.09.2015р. (а.с.40) - до участі у розгляді справи як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача , притягнуто ОСОБА_5 у справах дітей Долинської РДА.

Ухвалою Долинського районного суду від 15.06.2016р. (а.с.148) - до участі у розгляді справи в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4.

Представник позивача ОСОБА_2, ОСОБА_10, (довіреність а.с.127) , в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зіславшись на вищевикладені обставини. Просив позов задоволити.Додатково пояснив, що в житловому будинку в с.Яворів, який належить батькам відповідачки ОСОБА_3, проживають лише її батько та мати.

Відповідачка ОСОБА_3, вона ж представник неповнолітнього ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що вона разом з сином ОСОБА_4 прописана в спірному будинку та проживає в ньому з 2002 року. Вказаний будинок вона самовільно не захоплювала. Позивач по справі ОСОБА_2 не надавав їм згоди на проживання в даному будинку. Її батьки проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1. В їх будинку проживають: батько, мати, брат з дружиною, їх дитина та тітка.

Представник відповідачки ОСОБА_3- ОСОБА_11В.( довіреність а.с.125) , в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає позов безпідставним, оскільки позивач не має права на спірний будинок. Договір дарування не зареєстрований, тому він не вступив в законну силу. Позов поданий в 2015 році. У позивача немає підстав для виселення відповідачів, оскільки є велика різниця у площі. Просив у позові відмовити.

Представник неповнолітнього ОСОБА_4 -ОСОБА_12 (довіреність а.с.72), в судовому засіданні позовних вимог не визнав.

Представник зацікавленої особи: Яворівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області ОСОБА_13 (довіреність а.с.158) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що в Яворівську сільську раду Долинського району позивач по справі з заявою про виселення неповнолітнього ОСОБА_4 не звертався.

Представник третьої особи, ОСОБА_5 у справах дітей Долинської РДА ОСОБА_14 ( довіреність а.с.124) в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що неповнолітній ОСОБА_4 є сином померлого ОСОБА_8 і тому він як спадкоємець набув права на житло. ОСОБА_5 у справах дітей не дає згоди на виселення неповнолітнього ОСОБА_4

В останні судові засідання, які призначались на 07.09.2016р. та на 16.09.2016р. відповідачка ОСОБА_3, відповідач-неповнолітній ОСОБА_4, їх представники, представник ОСОБА_5 у справах дітей не з"явились, хоч про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені судом (а.с.186,190,191,193,198,-201).

Суд, вислухавши пояснення сторін,дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних для її вирішення. Позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного:

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Ст. 41 Конституції України та ст.1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до ЗУ від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів « 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316,317,319,321 ЦК України).

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках або порядку, встановлених законом.

У відповідності до договору дарування від 20.06.1981 року, який зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під №5, та завірений секретарем виконкому Солуківської сільської ради , Долинського району (а.с.7), ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар жилий будинок, що знаходиться в с.Яворів, Долинського району, на земельній ділянці розміром 0.08 га фонду сільської ради.

Судом встановлено, що на підставі рішення Долинського районного суду від 04.04.2011 року за ОСОБА_8 визнано право власності на спірне будинковолодіння №74 по вул. Шевченка в с.Яворів Долинського району.

05.10.2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_15 посвідчено договір дарування, згідно якого ОСОБА_16 подарував , а ОСОБА_3 прийняла в дар житловий будинок та господарські споруди в с.Яворів, по вул. Шевченка 47.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 року скасовано рішення Долинського районного суду від 28.04.2011 року про визнання за ОСОБА_8 права власності на спірне будинковолодіння і у задоволення позову ОСОБА_8 до Яворівської сільської ради про визнання права власності на спірне будинковолодіння - відмовлено. Рішення вступило в законну силу.

У 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, договору дарування та повернення майна. ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_6, Яворівської сільської ради про визнання недійсним договору дарування.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 4 лютого 2015 року поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину, договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено. Поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду з позовом. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Яворівської сільської ради про визнання недійсним договору дарування - задоволено. Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який посвідчений серетарем Солуківської сільської ради. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 квітня 2015 року (а.с.8-10) скасовано рішення Долинського районного суду від 04.02.2015 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва на право власності на спадщину, договору дарування та повернення майна задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування, укладений 5 жовтня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на будинковолодіння № 74 по вул. Шевченка в с. Яворів Долинського району. Зобовязано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 будинковолодіння №74 на вул. Шевченка в с.Яворів, Долинського району. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_2, Яворівської сільської ради про визнання недійсним договору дарування - відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 квітня 2015 року залишено без змін (а.с.35-36).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 квітня 2015 року залишено без змін (а.с.92-93).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 26.02.2016 року у допуску справи за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, договору дарування та повернення майна, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Яворівської сільської ради про визнання недійсним договору дарування до провадження Верховного Суду України відмовлено( а.с.88-89).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до довідки №02-29/189 від 11.09.2015р. (а.с.50), виданої Яворівською сільською радою - згідно запису погосподарської книги №1 за 2011-2015 роки за адресою вул. Шевченка 74 на даний час зареєстровані та проживають: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_2 житловий будинок за адресою с.Яворів вул.Шевченка,74 Долинського району Івано-Франківської області належить на праві приватної власності на законних підставах.

Даний факт підтверджується також відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.107-111).

Згідно актів державного виконавця від 03.06.2015 року та 19.05.2015 року встановлено, що рішення суду про зобовязання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 будинковолодіння №74 по вул.Шевченка в с.Яворів Долинського району добровільно не виконано (а.с.14,15).

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 319, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, шляхом усунення перешкод у здійсненні користування майном особами, які не набули право на користування таким майном.

Згідно з вимогами ст. 150 ЖК України, ст.383 ЦК України громадяни, що мають у приватній власності будинок (квартиру), користуються ним для особистого проживання та проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст.155 ЖК України, ст.321 ЦК України громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст.ст. 317,321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, а тому відповідно до ст. 391 ЦК України ОСОБА_2, як власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що проживання відповідачки та її неповнолітнього сина в спірному будинку і небажання виселитись на вимогу позивача порушує право власності останнього, так як створює йому перешкоди у володінні та користуванні його майном, а тому підлягає захисту шляхом виселення ОСОБА_3 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4, 02.09.2000р.н., з житлового будинку по вул. Шевченка,74 в с. Яворів Долинського району, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення відповідачів з житлового будинкупідлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зняття відповідачів з реєстрації, то така вимога є передчасною, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема про виселення. Так як, відповідачі підлягають виселенню із займаного ними спірного житла на підставі рішення суду, то після набрання даним рішенням законної сили, це буде підставою для зняття їх з реєстрації відповідно до вищезазначеного Закону.

Тому, з вищенаведених підстав в цій частині позову слід відмовити.

Суд вважає, що не підлягають до задоволення заяви відповідачки ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки лише після рішень судів від 28.04.2014р. та від 06.04.2015р. він набув права на захист свого порушеного права власності шляхом подачі позову про виселення з житлового будинку. До суду з даним позовом він звернувся 10.06.2015р.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316,317,319,321,391 ЦК України, ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, керуючись ст.ст. 10,60,61,208,209,215,218 ЦПК України, суд,-

Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, зацікавлена особа: Яворівська сільська рада, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 у справах дітей Долинської РДА про виселення з житлового будинку -задоволити частково .

Виселити ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_4, разом неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5з житлового будинку, який знаходиться за адресою: с.Яворів вул.Шевченка,74, Долинського району, Івано-Франківської області, 77524.

В задоволені інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2016р.