Ухвала суду № 61535449, 13.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/3146/15 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/4495/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Ніткевича А.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

секретаря Бохонко Е.Р.,

з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, визнання договору удаваним, визнання права власності на транспортні засоби та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розірвання договору, стягнення заборгованості, повернення транспортних засобів,-

встановила:

В липні 2015 року позивач ОСОБА_5 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_6, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати недійсним договір найму (оренди) транспортного засобу з правом викупу в редакції від 16.11.2014р., визнати договір найму (оренди) транспортного засобу від 12.09.2012р. удаваним, який вчинено сторонами для приховування договору купівлі-продажу автомобіля - тягача сідлового Рено Магнум, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіпа - рефрижератора, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, за ціною 261440 грн., визнати за ОСОБА_5 право власності на тягач Рено Магнум, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп-рефрижератор, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 1-3, 128-130).

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 15.09.2012р. між сторонами підписано договір найму (оренди) транспортного засобу з правом викупу, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передав позивачу в оренду автомобіль-тягач сідловий Рено Магнум, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп-рефрижератор, 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, а останній мав сплатити грошову суму еквівалентну 7000 доларів США, що зараховується у вартість автомобіля, та щомісячно до 15.09.2014 р. грошову суму, еквівалентну 1070 доларів США.

Одразу після підписання Договору позивач передав відповідачу 3500 доларів США. Решту в період з вересня 2012 року по січень 2015 року позивач перераховував на вказаний в договорі картковий рахунок.

Фактично позивач придбав транспортні засоби, однак на пропозицію відповідача сторони оформили купівлю-продаж транспортних засобів договором оренди з правом викупу, щоб уникнути додаткових витрат та оподаткування під час переоформлення, тому вважає, що відповідно до ст.235 ЦК України договір від 15.09.2012 р. найму (оренди) транспортного засобу є удаваним, оскільки фактично він був вчинений для приховування договору купівлі-продажу з розстрочкою сплати вартості транспортних засобів.

Незважаючи на те, що позивач сплатив за транспортні засоби суму, визначену п.1.4 договору, відповідач їх у власність позивачу не передав, а 16.11.2014р. змусив позивача підписати Договір найму (оренди) транспортного засобу з правом викупу в новій редакції. ОСОБА_6 скористався юридичною необізнаністю позивача, під моральним (психологічним) тиском, з погрозами забрати автомобіль та тягач, змусив підписати те, що позивач навіть не читав. При цьому повідомив, що у зв'язку з курсовою різницею долара до гривні відповідач втрачає свою вигоду на продажі в розстрочку автомобіля і тягача. Оскільки між сторонами був підписаний договір оренди, позивач розумів, що відповідач може забрати автомобіль і тягач, які є єдиними засобами для заробітку позивача, тому і сприйняв його погрозу реальною.

Під час розгляду справи ОСОБА_6 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору найму транспортних засобів з правом подальшого викупу від 16.11.2014р., укладеного між сторонами, стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за несплату орендної плати в сумі 88963 грн. 69 коп., зобов'язання ОСОБА_5 повернути ОСОБА_6 автомобіль-тягач Рено Магнум 2001 року випуску, шасі НОМЕР_3, р.н. НОМЕР_1, та причіп-рефрижератор - Е 1996 року випуску шасі НОМЕР_4, р.н. НОМЕР_2, стягнення 2000 грн. витрат на правову допомогу та 3897 грн. 60 коп. судового збору.

ОСОБА_6 свої вимоги мотивує тим, що відповідно до п.5.1 договору майно переходить у власність наймача, якщо він вніс орендодавцю повну його вартість. Згідно з п.6.1 договору за користування транспортними засобами з наймача справляється плата у розмірі 500 доларів США або еквівалентна сума у гривнях по ринковому курсу купівлі долара на місяць. Наймач зобов'язується не пізніше 30 числа кожного місяця перераховувати суму плати за користування майном, вказану в п. 6.1 договору, на рахунок банківської карти Приватбанку, відкритого на ім'я ОСОБА_4.

Разом з тим, з моменту підписання договору та передачі транспортних засобів впродовж 3-х місяців наймач сплачував орендну плату, проте не у повному обсязі.

Впродовж лютого-липня 2015р. позивач орендну плату взагалі не справляв, на даний момент заборгованість позивача перед відповідачем становить 3824,75 доларів США, що станом на час подання зустрічного позову у гривневому еквіваленті складає 88963 грн. 69 коп.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_4, про визнання договору недійсним, визнання договору удаваним, визнання права власності на транспортні засоби - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розірвання договору, стягнення заборгованості, повернення транспортних засобів - відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення зустрічного позову ОСОБА_6, вжиті ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15.02.2016р.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_5, вважає таке незаконним та необґрунтованим в частині відмови у задоволенні позовних вимог по первісному позову.

На думку апелянта, суд першої інстанції залишив поза увагою повне виконання ОСОБА_5 умов підписаного з ОСОБА_6 договору щодо повного викупу транспортних засобів. Проведені виплати за період з вересня 2012 року по грудень 2014 року в сумі 273000 грн. підтверджуються банківськими документами, тому він набув права власності на транспортні засоби в результаті виконання взятих на себе зобов»язань за договором від 15.09.2012 року.

Звертає увагу, що у нього та відповідача ОСОБА_6 був фактичний намір відповідно купити та продати транспортні засоби у розстрочку на 2 роки. Цей правочин був прихований за правочином оренди з правом викупу, оскільки ОСОБА_6 запропонував оформити купівлю-продаж, що було вигідним для уникнення оподаткування.

Відтак вважає договір від 15.09.2012 року найму (оренди) транспортного засобу удаваним, оскільки фактично вчинений для приховування договору купівлі-продажу з розстрочкою виплати вартості транспортних засобів.

Також, наголошує на тому, що договір від 16.11.2014 року вчинений під психологічним тиском з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_4, оскільки він був змушений підписати цей договір, його волевиявлення не було вільним, не відповідало його внутрішній волі. Жодного бажання заплатити за транспортні засоби 16000 дол. США у нього не було і не могло бути.

Просить суд скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників розгляду справи, перевіривши матеріали справи, в межах вимог заявлених в суді першої інстанції та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у визначений законом спосіб.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договорів оренди транспортних засобів від 15.09.2012р. та 16.11.2014р. з участю фізичної особи - позивача, сторонами не дотримано вимог щодо нотаріального посвідчення таких договорів, що згідно з ч.1 ст.220 ЦК України свідчить про їх нікчемність та відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України не створює для сторін юридичних наслідків, відтак перший договір не може бути визнаний недійсним як удаваний, а другий недійсним як вчинений позивачем проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього психічного тиску.

З цих самих підстав, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 по зустрічному позову про розірвання договору, стягнення заборгованості та у зв'язку з розірванням договору оренди повернення транспортних засобів.

Судом першої інстанції встановлено наступні юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини.

15.09.2012р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір найму (оренди) транспортного засобу з правом викупу, за умовами якого ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 у строкове платне користування з правом викупу тягач Рено Магнум, тип - сідловий тягач-Е, 2001 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_3, р.н. НОМЕР_1, та причіп марки ПР, тип - причіп-рефрижератор-Е, 1996 року випуску шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_4, р.н. НОМЕР_2.

Сторони оцінили комплект транспортних засобів на суму 32680 дол. США, що еквівалентно 261440 грн. за курсом на день укладення договору.

Договір вступає в дію з дня підписання строком на два роки і є чинним до 15.09.2014 року включно. Строк оренди з правом викупу може бути збільшений або скорочений тільки за згодою сторін.

Майно, що орендується, переходить у власність наймача, за умови повної сплати його вартості, але не пізніше 01.12.2014 року включно (а.с. 6-7).

Крім цього, 16.11.2014 року між сторонами по справі укладено ще один договір найму (оренди) транспортного засобу з правом викупу (нова редакція), за умовами якого сторони домовилися внести зміни у договір від 15.09.2012 року та викласти такий у новій редакції.

Зокрема, договір набирає чинності з дати підписання строком на 32 місяці і є чинним до 31.07.2017 року включно. Строк оренди може бути збільшений або скорочений тільки за згодою сторін.

Майно, що орендується, переходить у власність наймача, за умови повної сплати його вартості.

Наймач зобов»язується сплатити до 30.11.2014 року суму, що становить 500 дол. США, або еквівалентну суму у гривнях по ринковому курсу купівлі долара США, першого внеску, яка зараховується у вартість автомобіля та не підлягає поверненню на картку Приватбанку ОСОБА_4

Плата за найм (оренду) з правом викупу становить 500 дол. США за місяць, або еквівалентна сума у гривнях по курсу купівлі долара США, протягом 32 місяців, яку наймач зобов»язується сплачувати наймодавцеві щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця, шляхом перерахування коштів на карту Приватбанку ОСОБА_4

За несвоєчасну сплату орендної плати наймач сплачує наймодавцеві пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої орендної плати за кожен день прострочення виконання зобов»язання (а.с. 8-9).

Відповідно до ч.1 ст.798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

В свою чергу, відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що вищевказані договори підписані позивачем ОСОБА_5 (наймач) та відповідачем ОСОБА_6 (наймодавець), однак нотаріально не посвідчені.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до роз»яснень, які викладені у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що при укладенні договорів оренди транспортних засобів від 15.09.2012р. та 16.11.2014р. з участю фізичних осіб позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_6, сторонами не дотримано вимог щодо нотаріального посвідчення таких договорів, що згідно з ч.1 ст.220 ЦК України дає підстави вважати такі правочини нікчемними.

В свою чергу, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом, а тому встановивши, що договори оренди транспортного засобу від 15.09.2012 року та від 16.11.2014р. з участю фізичних осіб - позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_6, у зв'язку з недотриманням сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення такого, є нікчемними, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що підстави для визнання таких недійсними, зокрема першого, як удаваного, а другого як вчинений позивачем проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього психічного тиску, немає, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову, апеляційним судом за правилами ст. 303 ЦПК України оскаржуване рішення в іншій частині, відмови у задоволенні вимог зустрічного позову, не перевіряється.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин