Рішення № 61535395, 06.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/803/13 Головуючий у 1 інстанції: Посисень Л.М.

Провадження № 22-ц/783/3762/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія:24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Мікуш Ю.Р.,

суддів Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

секретар Бохонко Е.Р.,

З участю: відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в своїх інтересах та як представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 08 квітня 2016 року у справі за позовом Державного комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №2» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: виконавчий комітет Бориславської міської ради, про стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування будинку та прибудинкової території та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державного комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №2» виконавчого комітету Бориславської міської ради, третя особа - Мале приватне підприємство «Бескид» про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням первісний позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за обслуговування будинку та прибудинкової території за період з січня 2009 року по липень 2014 року включно в сумі 5775,85 грн., три проценти річних в сумі 437,79 грн., інфляційні нарахування в розмірі 855,42 грн., а всього стягнуто 7069,06грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ДКП ЖЕК №2 по 81,20 грн. з кожного судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 11200грн. та матеріальної шкоди в розмірі 25521,85 відмовлено.

Судові витрати в сумі 498,82 грн. прийнято на рахунок держави.

Рішення оскаржив ОСОБА_2 в своїх інтрересах та як представник ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення таким, що не відповідає вимогам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи. Стверджує, що вирішуючи питання солідарного стягнення заборгованості за утриманння будинку та прибудинкової території, судом залишено поза увагою те, що солідарне стягнення такої заборгованості у даних правовідносинах законом не передбачено. Крім цього, суд не з»ясував, яким чином розподілені частки між власниками квартири, хто прийняв частку за померлим ОСОБА_6 та на якій підставі особовий рахунок був переоформлений з ОСОБА_6 на ОСОБА_4 Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, протрактуваши вимогу про надання обов»язкового Додатку до Договору про надання житлово-комунальних послуг, як категоричну відмову від укладення договору, адже без повного переліку послуг, їх періодичності та строків надання неможливо оцінити та визначити надання таких послуг. Розглядаюи справу, суд першої інстанції не встановив всі фактичні обставини справи, зокрема обсяг та види послуг, які фактично надавалися ДКП ЖЕК №2, не з»ясував чи надавалися вони якісно та чи взагалі надавалися. В судовому засіданні було підтверджено відсутність рішення органу місцевого самоврядування про структуру, періодичність, об»єми та строки надання послуг, а відтак залишається не з»ясованим питання за що саме повинна бути проведена оплата, та на основі чого можна визначити чи послуги надаються якісно та в повному обсязі. Задовольняючи позов, суд не взяв до уваги доводи про те, що прибудинкова територія не визначена, не встановлена її площа та межі та така земельна ділянка не передана в постійне користування ДКП ЖЕК №2, а відтак всупереч ст.ст.10,60 ЦПК України позивач не надав суду належних та переконливих доказів, які б давали підстави для задоволення позову. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний задовольнити частково, а саме стягнути моральну шкоду в розмірі 11200грн.

Позивачі по справі ДКП «ЖЕК №2» та третя особа на стороні позивача виконавчий комітет Бориславської міської ради в судове засідання не з»явилися, хоч були повідомлені завчасно про що свідчать поштові повідомлення. Відтак, відповідно до вимог ст.305 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що житловий будинок №53 по вулиці Коваліва у м.Бориславі Львівської області належить до житлового фонду Бориславської міської Ради і знаходиться на балансі ДКП ЖЕК №2 .

Квартира АДРЕСА_1 загальною площею 77,1 кв.м належить відповідачам по справі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Бориславської міської Ради №7926 від 28.12.2001 року. ( а.с.112 т.1). Після смерті ОСОБА_6 померлого 18 листопада 2006 року спадкоємцем 1/5 його частки згідно свідоцтва про право на спадщину за законом є його дочка ОСОБА_4 ( а.с.113). Позивачем по справі не визначено відповідачем ОСОБА_3, яка є співвласником квартири АДРЕСА_2.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, районний суд виходив з того, що відповідачі по справі заборгували позивачу за надані житлово-комунальні послуги за період з січня 2009 року по липень 2014 року внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 5775 грн.85. При цьому судом зазначено, що строк позовної давності перервано внаслідок звернення позивача в суд для постановлення судового наказу. Судом першої інстанції також стягнуто з відповідачів солідарно три проценти річних від заборгованої суми, що становить 437, 79 грн., інфляційні нарахування в розмірі 855,42 .

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги (далі Закон №1875- 1У від 24 червня 2004 року) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-господарських послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов»язки.

З аналізу цього Закону вбачається, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, ст.4 Закону № 1875-1У від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України та нормативно-правових актах у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Водночас ч.1 ст.19 Закону № 1875-1У від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних відносинах.

Статями 20,21 цього Закону визначені обов»язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч.3 статті 20 Закону №1875-1У від 24 червня 2004 року передбачений обов»язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі Типового договору. Цей обов»язок відповідає зустрічному обов»язку виконавця, визначеному п.3 ч.2 ст.21 цього Закону підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з Типовим договором.

Таким чином укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов»язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч.3 ст.6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19,20 Закону №1875-1У від 24 червня 2004 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про ухилення відповідачів від укладення Договору та вважав це відмовою, не взявши до уваги вимоги відповідачів та неодноразові письмові звернення до органу місцевого самоврядування про надання рішення щодо тарифу, структури періодичності та строків надання послуг та їх переліку, що передбачено п.2 Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 529.

Факт відмови позивача від укладення договору із відповідачами підтверджується листом від 08.09.2009 року № 254 в якому ДКП ЖЕК №2 інформує, що «процедура укладення договорів призупинена» а відтак укласти договір ДКП ЖЕК №2 не має можливості. ( а.с.29,30 т.1).

Згідно ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, до якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків..

При цьому слід врахувати позицію Верховного Суду України, яка висловлена у постанові №6-59цс/13 від 30 жовтня 2013 року згідно якої споживачі зобов»язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідачі не проводили оплат за послуги позивача в період з 2009 року по даний час, а відтак між сторонами не виникло договірних відносин.

Позивачем не доказано, які послуги надавалися по утриманню зазначеного житлового будинку та прибудинкової території, яка вартість цих робіт. Зазначене прослідковується із наданих до матеріалів справи робочих листків на виконання певних робіт, однак які роботи по спірному будинку не вказано.

Із актів на періодичну перевірку та прочистку димоходів і вентиляційних каналів не зазначено, що такі роботи проводилися у квартирі АДРЕСА_3.

Щодо меж прибудинкової території, така не визначена, оскільки за ділянкою площею 1391 м2 яку зазначає позивач, присвоєно кадастровий номер на іншого власника.

Ухвалюючи рішення, суд не дав оцінки рішенню виконавчого комітету Бориславської міської ради №33 від 20 березня 2014 року, а саме п.2 Положення про порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді Бориславської міської ради, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах та в якому чітко дана оцінка роботи всім ЖЕКам і ДКП ЖЕК №2, якого до конкурсу не допустили та останній втратив право надавати такі послуги.

Листом від 20.03.2014 року №143 ДКП ЖЕК №2 підтверджує, що відсутній облік фактичних витрат понесених ним на утримання житлового будинку №53 по вул.Коваліва у м.Бориславі так як бухгалтерського обліку по витратах, понесених на утримання будинку не ведеться.

В порушення вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України позивачем в обгрунтування позовних вимог не надано доказів надання житлово-комунальних послуг та послуг по обслуговуванню прибудинкової території, а також доказів, що такі послуги були отримані всіма споживачами.

Вирішуючи спір про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд не надав значення, що солідарне стягнення такої заборгованості у даних правовідносинах законом не передбачено.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення моральної шкоди та вважає, що рішення суду в цій частині відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Відповідно до статті 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення .

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 3,4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в своїх інтересах та як представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 08 квітня 2016 року скасувати в частині позовних вимог ДКП ЖЕК №2 м.Борислава.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити Державному комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційна контора №2» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Виконавчий комітет Бориславської міської ради, у задоволенні позову про стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування будинку та прибудинкової території, три проценти річних, інфляційних нарахувань.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сил из моменту його проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: А.В.Ніткевич

ОСОБА_8