Рішення № 61534792, 20.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/4439/14-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/4159/16 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 46 20.09.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участі секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним рішення міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, заявлені вимоги мотивував тим, що є суміжним землекористувачем і на спірній земельній ділянці, яка передана у власність ОСОБА_3, знаходиться належне йому майно, а саме сарай і погріб. Про передачу у власність відповідачеві даної земельної ділянки він не був повідомлений та з ним не було погоджено межі в натурі. Рішення Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року позбавляє позивача його майнових прав, а процедура приватизації земельної ділянки відбувалася без його згоди та залучення як співвласника. При розробці технічної документації із землеустрою було складено акт про встановлення та погодження меж земельної ділянки, що послужив підставою прийняття рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки; а у абзаці 3 акту зазначено, що ніяких претензій при встановленні меж не виявлено, хоча це не відповідає дійсності. Домоволодіння по АДРЕСА_1 не розділене в натурі, тому надання окремої адреси та приватизація земельної ділянки є незаконним, оскільки порушує права співвласника на участь у користуванні та приватизації присадибної ділянки та господарських споруд. Земельної ділянки по АДРЕСА_2, яку слід ділити на всіх співвласників, не існує, у користуванні ОСОБА_3 не могло бути в користувані земельної ділянки, оскільки даруватель ОСОБА_6 виділила належні їй на праві спадкування 86/216 частини земельної ділянки та долучила до будинку по АДРЕСА_3.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним п. 1.4 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 390 від 12 липня 2011 року про надання адреси житлового будинку по АДРЕСА_2; п. 5.22 рішення Броварської міської ради Київської області № 1237-45-06 від 22 травня 2014 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості); визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2016 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, які суд вважав встановленими, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що судом безпідставно відхилялися клопотання про витребування доказів з метою з'ясування відповідності розподілу земельної ділянки, використовувалися недопустимі докази у вигляді довідки про обсяги землекористування, рішення побудоване на припущеннях, докази умисно перекручені та спотворені. Суд не застосував ст. 377 ЦК України, яку порушила Броварська міська рада, передавши земельну ділянку ОСОБА_3, незважаючи на його договір купівлі-продажу; суд ухилився від дослідження доказів у справі, де позивач заявляв про підробку у вигляді акту погодження меж; проігнорував факт, що спільна часткова власність є досі нерозділеною в натурі, а тому будь-яка приватизація без згоди всіх співвласників є неможливою. Суд вважав, нібито земельна ділянка виділялася вперше, хоча у справі присутні докази, що ділянки виділялися і були сформовані значно раніше, в подальшому тільки перерозподілялись. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове,яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень та визнанні недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що Броварська міська рада Київської області при прийнятті оспорюваного рішення діяла в межах чинного законодавства, на час здійснення приватизації ОСОБА_3 розмір земельної ділянки по АДРЕСА_2, який знаходиться під будівлями та необхідний для їх обслуговування, ніким у встановленому законом порядку не визначений, не визначені і межі такої земельної ділянки. Також суд першої інстанції виходив із того, що межі суміжного землекористувача ОСОБА_2 в натурі на місцевості не встановлені, а тому відсутня можливість погодити зазначені межі, доказів перебування земельної ділянки в його користуванні ОСОБА_2 не надав, доказів порушення прав оспорюваним рішенням позивач не довів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що рішенням виконкому Броварської селищної ради за 07 травня 1944 року наділено колишню садибу пошти ОСОБА_7 площею 0,12 га. по АДРЕСА_2. Відповідно до договору на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 26 листопада 1949 року земельна ділянка площею 0,12 га. була надана ОСОБА_7 для будівництва житлового будинку. Актом від 26 листопада 1949 року проведено відвід в натурі присадибної ділянки у зазначеному розмірі по АДРЕСА_2 (а. с. 63, 64 т. 1).

Рішенням виконкому Броварської селищної ради за 07 квітня 1944 року наділено колишню садибу пошти ОСОБА_8 площею 0,10 га. по АДРЕСА_2. Відповідно до договору на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 29 грудня 1949 року земельна ділянка площею 0,10 га. була надана ОСОБА_8 для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2. Актом від 29 грудня 1949 року проведено відвід в натурі присадибної ділянки у зазначеному розмірі по АДРЕСА_2 (а. с. 241, 246, 247 т. 1).

В матеріалах справи маються генеральні плани присадибної ділянки по АДРЕСА_2 із вказівкою на власників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із визначенням певних розмірів та меж земельної ділянки.

Таким чином, із матеріалів справи вбачаєть, що власники будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у встановленому законом порядку отримали у безстрокове користування зазначені вище земельні ділянки для будівництва та обслуговування належного їм будинку.

В подальшому 30 липня 1975 року ОСОБА_7 подарував ? частину жилого будинку в АДРЕСА_2, що належала йому на підставі договору на право забудови, ОСОБА_9, а ОСОБА_9 13 листопада 1980 року зазначену частину будинку продала ОСОБА_10

Відтак позивач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 1980 року є власником ? частини житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель по АДРЕСА_2. Згідно зазначеного договору, на присадибній земельній ділянці пл. 2049 кв.м. розташований житловий будинок житловою площею 31,3 кв.м., до якого примикають сарай і погріб (а. с. 4 - 5 т. 1).

Також ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку з торгів від 27 травня 2004 року є власником 22/216 частин будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 59,8 кв.м., з будівлями та спорудами гараж-сарай «Г», колодязь «К», огорожа «N». Право власності зареєстровано 12 серпня 2005 року (а. с. 6, 7 т. 1).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_8 на належну йому ? частину будинку АДРЕСА_2 отримали ОСОБА_11 відповідно до свідоцтів про право власності від 13 травня 1987 року на ? частину та про право на спадщину за законом від 13 травня 1987 року на 1/18 частину відповідно, та ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 травня 1987 року на 7/36 частин. Після смерті ОСОБА_11 ОСОБА_6 28 січня 1992 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 44/216 частини зазначеного будинку.

21 травня 2003 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 86/216 частин жилого будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною господарчих та побутових будівель та споруд. Жилий будинок має господарські та побутові будівлі «В» погріб, «Г» гараж-сарай, «К» колодязь, N огорожа. Ці 86/216 частин будинку належить дарувательниці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 13 травня 1987 року - 7/36 частин, та свідоцта про право на спадщину за заповітом, посвідченого 28 січня 1992 року - 44/216 частин (а. с. 29 т. 1).

Таким чином, на час прийняття Броварською міською радою Київської області оспорюваних рішень як про надання частині будинку окремої адреси від 12 липня 2011 року, так і про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки пл. 0,0480 га. від 22 травня 2014 року, співвласниками будинку АДРЕСА_2 були позивач ОСОБА_12 - ? та 22/216 частин будинку, та ОСОБА_3 - 86/216 частин будинку.

Згідно довідки Броварського міського відділу земельних ресурсів від 26 червня 2007 року № 05-5/9-3/836, у ОСОБА_3 в користуванні знаходиться земельна ділянка пл. 0,0448 га. по АДРЕСА_2 для обслуговування частини жилого будинку (а. с. 49 т. 3).

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 12 липня 2011 року № 390 надано частині житлового будинку по АДРЕСА_2, власник ОСОБА_3 адресу АДРЕСА_1 (а. с. 90 т. 1).

Рішенням Броварської міської ради Київської області від 18 серпня 2011 року № 316-11-06 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 на земельну ділянку орієнтовно пл. 0,0488 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а. с. 93 т. 1).

Рішенням Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року № 1237-45-06 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на яких розміщене майно, що являється власністю громадян, та передано у власність ОСОБА_3, проживаючій по АДРЕСА_1, земельну ділянку пл. 0,0480 га. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 (а. с. 61 т. 1).

05 червня 2014 року ОСОБА_3 одержала свідоцтво про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 із кадастровим номером НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,048 га. (а. с. 54 т. 2).

Листом виконавчого комітету Броварської міської ради від 13 червня 2014 року № 9-7-793 повідомлено ОСОБА_2, що оскільки ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 86/216 частин житлового будинку, рішенням сесії Броварської міської ради від 22 травня 2014 року № 1237-45-06 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність…» ОСОБА_3 із загальної площі земельної ділянки по АДРЕСА_2, що складає 0,1200 га., передано у власність земельну ділянку пл. 0,0480 га., що пропорційно до частки права власності жилого будинку (а. с. 21 т. 1).

На підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2014 року, укладеним із ОСОБА_3, ОСОБА_5 придбав земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,048 га. по АДРЕСА_1. На земельній ділянці розташована частка житлового будинку. Одночасно з цим договором купівлі-продажу посвідчено і договір дарування частки житлового будинку (а. с. 55 т. 2, 88 т. 3).

Також із матеріалів справи вбачається, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа Броварське МБТІ, відділ земельних ресурсів, приватний нотаріус Авраменко Н.А., ОСОБА_15 визнанно договір дарування 86/216 частин жилого будинку недійсним в частині дарування гаража-сарая «Г», колодязя «К» та огорожі «N» та виключено їх із договору дарування. Визнано право власності за ОСОБА_2 на гараж-сарай «Г», колодязь (колонку) та металеву огорожу «N» (а. с. 184 - 185 т. 1).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, реєстраційної служби Броварського МРУЮ Київської області, третя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна, рішення та довідки органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності на нерухоме майно в задоволенні позову відмовлено. Даними рішенням та ухвалою встановлено, що ОСОБА_2 не є співвласником земельної ділянки пл. 0,048 га. по АДРЕСА_1, земельна ділянка під частиною будинку та для обслуговування частини будинку, яка належить ОСОБА_2, не приватизована (а. с. 187 т. 1, 172 - 176 т. 2).

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Броварської міської ради Київської області про визнання незаконними та скасування рішень позов задоволено, визнано незаконними та скасовано п. 1.4 рішення Броварської міської ради Київської області № 390 від 12 липня 2011 року та п. 5.22 рішення Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року № 1237-45-06, якими було присвоєно адресу частині житлового будинку по АДРЕСА_1 та затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року зазначену постанову скасовано, провадження у справі закрито (а. с. 50 - 52, 177 - 179 т. 2).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Іваненко О.І. про визнання частково недійсним договору дарування позов задоволено, визнано договір дарування частки житлового будинку від 02 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, недійсним у частині дарування господарських будівель і споруд погреба «В», гаражу-сараю «Г», колодязя «К» та огорожі «N» (а. с. 88 т. 3).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 7 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до ст. 90 ЗК УРСР 1970 року в редакції станом на 13 листопада 1980 року (дата укладення позивачем договору купівлі-продажу ? частини будинку) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції станом на 27 травня 2004 року (дата укладення позивачем договору купівлі-продажу частини будинку з торгів) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ст. 377 ЦК України в редакції станом на 27 травня 2004 року до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичним особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають в користуванні громадян.

Оскільки позивач та відповідач були співвласниками будинку, до якого відноситься спірна земельна ділянка, суд першої інстанції мав врахувати положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, якими врегульовано питання щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній.

Однак суд першої інстанції зазначені вимоги закону залишив поза увагою та, незважаючи на наявність в матеріалах справи доказів закріплення в установленому законом порядку за попередніми співвласниками будинку земельної ділянки в певному розмірі та межах, прийшов до помилкового висновку про те, що розмір та межі земельної ділянки за будинком не закріплювались та не встановлювались.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час прийняття радою оспорюваних рішень були співвласниками будинку, передача земельної ділянки у власність одному із співвласників мала відбуватися із врахуванням прав та інтересів іншого учасника спільної часткової власності на будинок, відтак права ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою біля будинку порушено.

Безпідставними є посилання суду першої інстанції на рішення погоджувальної комісії по вирішенню спірних питань, пов'язаних із розмежуванням земельних ділянок від 30 жовтня 2003 року, яким рекомендовано виконкому міської ради передати у власність попереднього співвласника ОСОБА_6 по існуючий межі без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_2 Так, дана рішення комісії стосувалося попереднього співвласника, а не ОСОБА_3, та в подальшому щодо нього не реалізовувалось.

При цьому судом першої інстанції було залишено поза увагою ті обставини, що будинок між співвласниками в натурі не поділений, договору про користування частинами будинку не укладено, а відтак не було з'ясовано, яка саме частина земельної ділянки під будинком була передана у власність ОСОБА_3

Наявність в матеріалах справи довідки Броварського міського відділу земельних ресурсів від 26 червня 2007 року № 05-5/9-3/836 про знаходження у ОСОБА_3 в користуванні земельної ділянки площею 0,0488 га. по АДРЕСА_2 не доводить тих обставин, що остання в передбаченому законом порядку отримала в користування дану земельну ділянку і відтак має право на отримання її у власність.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку щодо необґрунтованості позову ОСОБА_2, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, колегія суддів враховує наступне.

Як було встановлено в судовому засіданні, земельна ділянка пл. 0,048 га. була передана ОСОБА_3 без погодження співвласника будинку ОСОБА_2 та врахування його прав та інтересів.

При передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 в порушення вимог ст. ст. 116, 118 ЗК України Броварською міською радою взагалі не було з'ясовано, чи передавалась попереднім співвласникам будинку земельна ділянка для будівництва та обслуговування будинку та надвірних будівель та споруд, в якому розмірі та межах, чи визначався співвласниками порядок користування земельною ділянкою та на які земельні ділянки мають право сторони як особи, що придбали відповідні частини будинку, чи поділений в натурі між співвласниками будинок для врахування розташування будівель та споруд, які перебувають у власності співвласників будинку.

Відтак, оспорюваний позивачем п. 5.22 рішення Броварської міської ради Київської області № 2337-45-06 від 22 травня 2014 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на яких розміщене майно, що являється власністю громадян, та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0480 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 підлягає визнанню недійсним.

Як похідні підлягають до задоволення і вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,048 га., свідоцтво серії НОМЕР_2, індексний номер 22626719, видане на ім'я ОСОБА_3.

Як беззаперечно було встановлено в судовому засіданні, сторони по справі є співвласниками будинку АДРЕСА_2 із визначеними частками.

Відповдіно до вимог ст. 358 ЦК Українги, право спільної часткової власності здійснюється співвласникаи за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Так, рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 390 від 12 липня 2011 року частині житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, власник ОСОБА_3, було присвоєно адресу АДРЕСА_1.

Разом із тим, дане рішення було винесено без зазначення конкретної частини будинку, якій присвоюється адреса, та в порушення вимог ст. 358 ЦК України без згоди співвласника будинку та виділення частини спільного майна в натурі, відтак підлягає визнанню недійсним.

Посилання суду першої інстанції на наявність рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 щодо визнання недійсним рішення даних висновків не спростовує, оскільки даний позов був заявлений із інших підстав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки права позивача є порушеними в зв'язку із прийняттям оспорюваних рішень, вони підлягають захисту, а заявлені позивачем вимоги - до задоволення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат і стягує із Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_3 із кожного на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 316,68 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним рішення міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати недійсним п. 1.4 рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 390 від 12 липня 2011 року про надання адреси житлового будинку по АДРЕСА_2.

Визнати недійсним п. 5.22 рішення Броварської міської ради Київської області № 2337-45-06 від 22 травня 2014 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), на яких розміщене майно, що являється власністю громадян, та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0480 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,048 га., свідоцтво серії НОМЕР_2, індексний номер 22626719, видане на ім'я ОСОБА_3.

Стягнути із Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_3 із кожного на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 316,68 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.