Ухвала суду № 61534790, 22.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10138/15-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/4095/16 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 26 22.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

22 вересня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Верланова С.М.,

при секретарі Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувсядо суду із вказаним вище позовом,який надалі уточнив і мотивував тим, що 15 жовтня 2014 року між банком і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачці кредит на особисті потреби в розмірі 24660,16 грн. терміном на 5 років із сплатою процентів у розмірі 15,99 % річних, а позичальниця зобов'язалася повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. Вказував, що за умовами кредитного договору відповідачка мала повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків має прострочену заборгованість. Вимога банку про дострокове погашення боргу від 7 вересня 2015 року залишена відповідачкою без задоволення.

Після уточнення позовних вимог, посилаючись на ч.2 ст.1050, ст.1054 ЦК України та умови кредитного договору, який передбачає право банку у випадку прострочення платежів вимагати дострокового повернення кредиту, просив стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість за кредитом станом на 3 березня 2016 року в розмірі 25219,78 грн., з яких 21670,94 грн. - тіло кредиту, 477,32 грн. - проценти, 471,70 грн. - комісія, 2599,82 грн. - штраф та стягнути судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням ПАТ «Альфа-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов банку задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.Скаргу мотивує тим, що суд прийшов до помилкового висновку про погашення заборгованості відповідачкою за кредитом, оскільки сплачена позичальницею ОСОБА_2 сума погашення не дорівнює загальній сумі заборгованості по кредиту та ціні позову.

ПАТ «Альфа-Банк» належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, представника до суду апеляційної інстанції не направив, причин неявки не повідомив, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_2 про час розгляду справи повідомлялася належним чином, до суду не з'явилася, що не перешкоджає розгляду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позичальниця ОСОБА_2 на час розгляду справи погасила наявну прострочену заборгованість, що підтверджується наданими під час розгляду справи квитанціями про сплату заборгованості, а відтак підстави для дострокового повернення кредиту відсутні.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього Кодексу про позику.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 жовтня 2014 року між між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір із наступними змінами і доповненнями, згідно якого відповідачка отримала в банку для особистих потреб кредит в розмірі 24660,16 грн., терміном до 16 жовтня 2019 року із сплатою процентів в розмірі 15,99 % річних та комісійної винагороди в розмірі 1,29 % від суми кредиту (а.с.3-6).

Повернення кредиту згідно п.2.6 кредитного договору (в редакції змін і доповнень від 21 жовтня 2014 року) передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів за кредитом на протязі перших шести місяців в розмірі 646,72 грн., а починаючи із сьомого місяця в розмірі 961,54 грн. відповідно до графіку платежів, вказаних в додатку № 1 до договору в редакції змін і доповнень від 21 жовтня 2014 року (а.с.6-7).

Згідно п.15 розділу ІІ кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

Також, судом встановлено, що позичальниця ОСОБА_2 погашала кредит не в повному обсязі і мало місце прострочення платежів з її боку, проте після звернення банку з позовом до суду відповідачка сплатила прострочену заборгованість в повному обсязі, зокрема оплатила 5 лютого 2016 року борг на суму 9926 грн., а після надання банком уточненого розрахунку боргу станом на 3 березня 2016 року додатково оплатила 31 березня 2016 року весь вказаний банком борг в сумі 4005 грн.

За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову оскільки на час розгляду справи відповідачка повністю погасила прострочену заборгованість по кредиту перед банком, а відтак підстави для дострокового стягнення кредиту в повному обсязі відсутні.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Альфа Банк», що суд дійшов помилкового висновку про погашення відповідачкою заборгованості, оскільки вона посинна повернути кредит в повному обсязів розмірі 25219,78 грн., а тому в банку наявні підстави вимагати дострокового повернення кредитних коштів, колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Аналіз змісту даної правової норми дає підстави для висновку, що право вимагати дострокового повернення частини позики виникає лише у разі прострочення чергового платежу, обумовленого умовами договору.

Аналогічні положення містить п.15 розділу ІІ кредитного договору, згідно якого банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань у випадку прострочення більше ніж на один місяць терміну сплати обов'язкового платежу за кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що після сплати 5 лютого 2016 року відповідачкою ОСОБА_2 боргу на суму 9 926 грн. на виконання ухвали суду банк уточнив вимоги і просив стягнути борг станом на 3 березня 2016 року (а.с.60).

До заяви про уточнення вимог банк надав розрахунок заборгованості станом на 03 березня 2016 року, в якому вказаний прострочений борг відповідачки: за тілом кредиту - 354,65 грн., за процентами - 477,32 грн., по комісії -471,70 грн., що у сукупності складає 1303,67 грн. (а.с.61).

Після надання цього розрахунку відповідачка 31 березня 2016 року оплатила борг в розмірі 4005 грн., що стверджується наданою суду квитанцією (а.с.67).

Отже відповідачка погасила як прострочену заборгованість в межах позовних вимог станом на 3 березня 2016 року в розмірі 1303,67 грн., так і нарахований їй на цю дату штраф в розмірі 2599,82 грн., що у свою чергу свідчить про відсутність простроченої заборгованості та відсутність підстав для дострокового повернення кредитних коштів.

Посилання апелянта на те, що борг відповідачки становить ціну позову 25219,78 грн. безпідставні, поскільки дана сума є коштами, які ще тільки просить стягнути банк достроково в судовому порядку. Підставою для стягнення цієї суми згідно закону (ст.1050 ЦК України) та умов кредитного договору (п.15 договору) є наявність простроченої заборгованості в розмірі складає 1303,67 грн., яка як вказувалося вище на час розгляду справи відповідачкою погашена.

Інших доводів незаконності рішення апеляційна скарга не містить.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: