Рішення № 61532826, 15.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016Справа № 910/10649/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр логістики та дистриб'юції"

до 1) Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверіз Веб Солюшенс"

про стягнення 1 137 830, 40 грн.

за участю представників:

від позивача:Мосейчук Є.В.- представник за довіреністю № 4/1-152 від 14.09.2016 р. від відповідача -1:Делявська Г.М.- представник за довіреністю № 520 від 06.10.2015 р. від відповідача -2:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр логістики та дистриб'юції" (далі - ТОВ "РЦЛД") з позовом до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд (далі - відповідач-1, Аграрний фонд), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверіз Веб Солюшенс" (далі - ТОВ "Еверіз Веб Солюшенс") про стягнення збитків у сумі 1 137 830, 40 грн.

Позов мотивовано тим, що після закінчення дії договору оренди № 19312 від 12.03.2012 р., укладеного між позивачем та третьою особою - ТОВ "Еверіз Веб Солюшенс" у складських приміщеннях, які позивач планував передати в користування третім особам, залишилось майно (цукор-пісок), який належить Аграрному фонду, внаслідок чого позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди від неукладених договорів оренди з іншими особами.

У позові ТОВ "Регіональний центр логістики та дистриб'юції" просило суд стягнути з Аграрного фонду збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 1 137 830,40 грн.

Провадження за вказаними позовними вимогами було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2016 р.

У подальшому ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверіз Веб Солюшенс" залучено до участі у справі в якості співвідповідача, оскільки суд вважав, що відповідати за позовом має також ТОВ "Еверіз Веб Солюшенс" (далі - відповідач-2).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 - Аграрний фонд проти позову заперечив, зазначив, що сума, яку позивач кваліфікує як збитки, є нічим іншим, як орендна плата, несплачена відповідачем-2 - ТОВ "Еверіз Веб Солюшенс" за договором оренди нерухомого майна № 19312 від 12.03.2012 р. При цьому в діях Аграрного фонду відсутній склад цивільного правоворушення, що виключає застосування такої міри цивільної відповідальності як стягнення збитків, оскільки між позивачем та Аграрним фондом відсутні будь-які зобов'язання з оренди спірних складських приміщень. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 - ТОВ "Еверіз Веб Солюшенс" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Позиція відповідача-2 з приводу заявленого позову суду невідома.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 19.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еверіз Веб Солюшенс" (зберігач) та Аграрним фондом (поклажодавець) був укладений договір складського зберігання цукру № 17ц (далі - договір зберігання), відповідно до якого поклажодавець передає, а зберігач приймає цукор на відповідальне відокремлене зберігання згідно ДСТУ 4245:2003 за заліковою вагою в кількості 40 000,00 тонн, упакованого у поліпропіленові мішки у кількості 800 000 шт. (п. 1.1 договору зберігання).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили строк зберігання цукру - до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

З метою зберігання цукру Аграрного фонду, 19.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр логістики та дистриб'юції" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еверіз Веб Солюшенс" (орендар) був укладений договір оренди № 19312 (далі - договір оренди), відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати у зворотне, строкове, платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 6 048, 00 кв.м., а орендар зобов'язується прийняти дану частину нежитлового приміщення та сплачувати орендодавцеві орендну плату відповідно до умов даного договору. Орендодавець підтверджує, що він є власником об'єкта оренди (п.п. 1.1, 1.2 договору оренди).

Згідно з п. 1.2 передача в оренду об'єкта оренди оформляється відповідним актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору як додаток до договору

Сторони цього договору домовились, що датою початку використання орендованого майна орендарем є дата підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди. В момент підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди орендодавець передає орендарю ключі від приміщення, що є об'єктом оренди, після чого персоналу орендаря має бути забезпечений безперешкодний доступ до об'єкту оренди. При цьому орендодавець зобов'язаний передати орендарю, а орендар зобов'язаний прийняти в користування приміщення, зазначені у п. 1.1 цього договору у порядку, передбаченому п.2.3 цього договору (п. 2.2 договору оренди).

Згідно з п. 3.1.1 договору оренди за користування орендованим майном орендар сплачує орендну плату в розрахунку 35 грн. за 1 м.кв., в тому числі ПДВ - 20% в розмірі 5 грн. 83 коп. зазначена сума орендної плати включає в себе витрати пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень водопостачанням, встановлення системи відео спостереження та надання доступу до неї через мережу інтернет та послуги за вивезення сміття, прибирання території.

Договір оренди набирає чинності від дати його підписання і діє до 23.03.2013 р. (п. 2.1).

У подальшому між сторонами договору оренди були укладені додаткові угоди від 22.03.2013 р., від 23.03.2014 р. та від 01.10.2014 р., на підставі яких строк договору оренди було продовжено до 01.04.2015 р.

Також судом встановлено, що на виконання умов договору оренди позивач надав відповідачу-2 - ТОВ "Еверіз Веб Солюшенс" нежитлове приміщення, загальною площею 6 048 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, про що свідчить акт приймання-передачі від 23.03.2012 р.

26.06.2012 р. позивач додатково передав відповідачу-2 побутове приміщення, загальною площею 48 кв.м. та складське приміщення, загальною площею 3 200 кв.м. за вказаною адресою, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта оренди № 1 від 26.06.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, до закінчення строку дії договору оренди - 01.04.2015 р. ТОВ "Еверіз Веб Солюшенс" користувалося орендованими приміщеннями та сплачувало за нього орендні платежі, однак після закінчення дії договору оренди займані приміщення, де зберігався цукор, орендар не звільнив та позивачу за актом прийому-передачі не повернув.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ст. 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Так само умовами п.п. 6.1, 6.2 договору оренди сторони передбачили, що орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.

Оскільки, 01.04.2015 р. строк дії договору оренди закінчився, а відповідач-2 об'єкт оренди не повернув, 20.06.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3, у якій просив звільнити орендовані складські приміщення від цукру та передати йому об'єкт оренди за актом приймання-передачі з тих підстав, що договір оренди № 19312 від 12.03.2012 р. припинився. Відповідач-2 вказану вимогу залишив без відповіді та виконання.

27.07.2015 р. позивач повідомив Аграрний фонд (поклажодавця) про закінчення дії договору оренди № 19312 від 12.03.2012 р. та просив сплатити орендну плату за період з 01.04.2015 р. по 01.08.2015 р. у сумі 1 137 830,40 грн.

06.08.2015 р. Аграрний фонд, не заперечуючи факту закінчення договору оренди, укладеного з позивачем та ТОВ "Еверіз Веб Солюшенс", повідомив ТОВ "РЦЛД" про відсутність підстав для відшкодування збитків, посилаючись на відсутність договірних відносин, та проінформував про здійснення ним заходів щодо укладення нового договору зберігання.

У подальшому, як встановлено судом, 06.10.2015 р. між Аграрним фондом та іншою особою - ТОВ «Спеціалізовані роздрібні системи» був укладений договір складського зберігання цукру № 1-ц, внаслідок чого останній став відповідальним зберігачем цукру, що знаходиться в складських приміщеннях ТОВ "РЦЛД".

Позивач вважає, що оскільки орендовані приміщення не були звільнені Аграрним фондом після закінчення дії договору оренди № 19312 від 12.03.2012 р., і той фактично здійснював користування цими приміщеннями у період з з 01.04.2015 р. по 01.08.2015 р., позивач не мав можливості надати вказані приміщення в оренду третім особам, а тому він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 1 137 830,40 грн., яка обчислюється з вартості 1 місяця орендної плати * на 4 місяці фактичного користування об'єктом у період з 01.04.2015 р. по 01.08.2015 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України) тобто, настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України пов'язане з наявністю складу правопорушення, що включає в себе: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджено, що у період з 01.04.2015 р. по 01.08.2015 р. між позивачем та Аграрним фондом були відсутні господарсько-правові відносини, тому суд вважає, що в діях Аграрного фонду відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає застосування такої міри цивільної відповідальності як стягнення збитків.

Натомість, як вбачається з пункту 8.5 договору оренди відповідальність за збитки, заподіяні орендодавцю несвоєчасним поверненням орендованого майна чи повернення його в неналежному стані несе орендар, а також компенсує орендодавцю витрати, понесені ним у зв'язку з таким порушенням умов договору.

При цьому позивач сам підтвердив той факт, що в порушення договірних зобов'язань, незважаючи на попередження, ТОВ ««Еверіз Веб Солюшенс» продовжувало користуватися орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди з 01.04.2015 року до 01.08.2015 року, чим порушило договірні зобов'язання.

За таких обставин, виходячи з погоджених сторонами умов договору оренди та зважаючи на те, що в період з 01.04.2015 року до 01.08.2015 року договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем-1 не існувало, суд вважає, що винним у нанесені збитків позивачу є ТОВ «Еверіз Веб Солюшенс".

Разом з тим, необхідно зазначити, що сума у розмірі 1 137 830,40 грн., яку позивач кваліфікує як збитки, за своєю природою не є збитками, а становить несплачену ТОВ "Еверіз Веб Солюшенс" орендну плату за фактичне користування складськими приміщеннями. При цьому позивач не позбавлений можливості стягнути з відповідача-2 несплачену суму за орендними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання приміщень. Також необхідно довести реальну можливість отримання доходів та те, що тільки неправомірні дії винної особи стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості отримати прибуток.

Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку, яке він підтверджує листуванням між майбутніми (можливими) орендарями.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази погодження майбутнього орендаря на укладення договору оренди складського приміщення, а жоден з листів майбутніх орендарів, наданих позивачем, не може вважатись пропозицією укласти договір (оферту) в розумінні статті 641 Цивільного кодексу України. Також немає доказів розірвання діючих договорів оренди, у зв'язку з неможливістю передачі орендованого складського приміщення орендарю.

Таким чином, виходячи з вимог статті 22 Цивільного кодексу України, суд вважає, що листування з майбутніми орендарями та припущення про здачу спірного складського приміщення в оренду третім особам і отримання прибутку, є недостатньою підставою для стягнення такої вигоди, оскільки ці збитки позивачем не доведені та суду невідомо про реальність виконання укладених в майбутньому угод.

Враховуючи встановлені обставини у справі та зважаючи на те, що сума у розмірі 1 137 830,40 грн. не є збитками у розумінні ст. 224 ГК України, а є грошовим зобов'язанням ТОВ "Еверіз Веб Солюшенс" перед позивачем, а також враховуючи відсутність протиправної поведінки Аграрного фонду у недоотриманні орендних платежів за користування об'єктом оренди у період з 01.04.2015 р. по 01.08.2015 р., суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до обох відповідачів - Аграрного фонду та ТОВ "Еверіз Веб Солюшенс".

Згідно з ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр логістики та дистриб'юції" до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверіз Веб Солюшенс" про стягнення 1 137 830, 40 грн.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні в присутності представників сторін 15 вересня 2016 року.

Повний текст рішення підписано 20 вересня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.