Ухвала суду № 61531089, 20.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 0818/2078/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В.

Провадження № 22-ц/778/3320/16 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Продліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретаря Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії Головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції,-

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_3, звернувся до суду зі скаргою на дії Головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

Заявник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 11.01.2014 року за № 37945341 та зобов'язати Орджонікідзевський ВДВС ЗМУЮ вчинити дії щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 41476636 від 14.01.2014 року та скасувати всі наступні процесуальні постанови, винесені державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 41476636.

Скарга мотивована неправомірністю зазначених дій та постанови державного виконавця з огляду на те, що законодавством не передбачено виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у разі повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених ст 47 Закону України « Про виконавче провадження».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2016 року відмовлено у відкритті провадження з підстав, передбачених п. 1 ст. 122 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою судді, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.

Головний державний виконавець Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Касак Коньон О.Р., будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням приєднаним до матеріалів справи до апеляційного суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України нявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає її розглядові.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Судом установлено, що 30.01.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя виданий виконавчий лист № 0818\2078/2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення підвалу та першого поверху літ. А-5 загальною площею 346, 7 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

18.05.2013 року Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ відкрите виконавче провадження № 37945341 з примусового виконання рішення суду.

26.09.2013 року ухвалою Оржонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі № 335/9301/13-ц було змінено стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «СКАЙ КЕПІТАЛ».

13.01.2014 року головним державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Касас Коньон О.Р. було завершено виконавче провадження ВП 37943341 та повернуто виконавчий лист № 0818/2078/2012 стягувачу ТОВ «СКАЙ КЕПІТАЛ», на підставі п. 1 ст. 47 Закону України « Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-Х1V.

До цього 11.01.2014 року у межах виконавчого провадження було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 285592.97 грн.

Одночасно з завершенням виконавчого провадження № 39497715, а саме, 13.01.2014 року головним державним виконавцем вчинено дії, які на думку скаржника суперечать діючому законодавству, а саме, виділено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 11.012014 за № 37943341, про що 14.012014 року винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження за № 41476636.

Зазначає, що виконавче провадження за № 37945341 було не закінчено на підставі ст. 49 Закону України « Про виконавче провадження» від 21.04.1999, а повернуто стягувану за його заявою на підставі п. 1 ст. 47 цього Закону, а тому застосування норми ч. 7 ст. 28 Закону України від 21.04.1999 року та п. 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень державний виконавець не мав законних підстав.

Отже правомірність та обґрунтованість постанови державного виконавця від 14.01.2014 року, також дії державного виконавця, які полягають у виділенні в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору є предметом спору.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що переданий на вирішення суду спір є справою адміністративної юрисдикції.

З таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується.

Відповідно до п. 1 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «Суб"єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, суб"єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень ( пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Частиною першою статті 181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження ( крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дії чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішень, які ухвалені відповідно до ЦПК України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 30.06.2015 року ( Справа за позовом ТОВ « Агроінвест-Борзна»).

Як вбачається зі скарги предметом оскарження є дії державного виконавця з виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження в межах виконавчого провадження при виконанні рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2012 року у справі за позовом ПАТ « СЕБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, скаржник не ставить питання про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд цивільної юрисдикції.

За таких обставин оскаржувана ухвалу не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з направленням питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2016 року у цій справі скасувати з передачею питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: