Рішення № 61529623, 23.09.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/6710/16-ц

пр. № 2/759/3556/16

23 вересня 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Немировської А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 47859,174 грн., що виникла за кредитним договором НОМЕР_3 від 27.09.2012 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.04.2016 року на підставі ст. 107 ЦПК України та ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", підсудність даної цивільної справи було визначено Святошинському районному суду м. Києва.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 27.09.2012 року між ВАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір НОМЕР_3, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 36000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 39,0% річних, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплати відсотки за користування кредитними коштами в строк та порядок, встановлених кредитним договором. Дата сплати останнього платежу 15.09.2016 року.

27.09.2012 року між ВАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором НОМЕР_3 від 27.09.2012 року, було укладено договір поруки НОМЕР_3. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань за договором. Поручитель і позичальник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник.

Відповідач ОСОБА_1, станом на 29.10.2014 року порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість у розмірі 47859,17 грн., яка складається із тіла кредиту - 33911,16 грн.; відсотки - 13205,00 грн.; пеня - 743,01 грн.

Відповідачі повідомлялись про виникнення заборгованості по оплаті передбачених договором платежів перед позивачем, однак, кошти позичальником повернуті не були, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

У судове засідання 23.09.2016 року представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав до суду заяву в якій просить слухати справу за його відсутності. Проти постановлення заочного рішення не заперечує (а.с. 61).

Відповідачі до суду двічі поспіль не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому суд вважає за можливе слухати справу у їх відсутності за наявними у справі доказами, ухваливши по справі за згодою представника позивача та відповідно до ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України, заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до частини 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У відповідності до частини 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Абзацом 2 п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Судом встановлено, що 27.09.2012 року між ВАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір НОМЕР_3, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 36000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 39,0% річних, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплати відсотки за користування кредитними коштами в строк та порядок, встановлених кредитним договором. Дата сплати останнього платежу 15.09.2016 року (а.с. 8-19).

Відповідно до умов договору позичальник зобов'язався погасити кредит, сплати проценти за користування на умовах та в порядку визначеному договором.

Судом встановлено, що Банк виконав повністю свої зобов'язання, у відповідності до умов кредитного договору та надав відповідачу кредит у сумі 36000,00 грн. (а.с. 31), а останній не виконав свої зобов'язання перед Банком за укладеним договором.

27.09.2012 року між ВАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором НОМЕР_3 від 27.09.2012 року, було укладено договір поруки НОМЕР_3 (а.с. 24-30).

15.11.2013 року на адресу відповідачів було направлено вимогу дострокового погашення кредиту (а.с. 33-36).

Уклавши з банком зазначений кредитний договір та договір поруки та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності відповідачі порушили свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості яка станом на 29.10.2014 року існує у розмірі 47859,17 грн., яка складається із тіла кредиту - 33911,16 грн.; відсотки - 13205,00 грн.; пеня - 743,01 грн.

Відповідачі повідомлялись позивачем про виникнення заборгованості по оплаті передбачених договором платежів, однак кошти повернуті не були.

Таким чином, враховуючи зазначене та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а отже такими, які слід задовольнити.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1378,00 грн. (а.с. 52).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 553, 554, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ПАТ «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352, п/р 29093000203333 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за кредитним договором НОМЕР_3 від 27.09.2012 в розмірі 47859,17 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ПАТ «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352, п/р 29093000203333 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001) судові витрати у справі у вигляді судового збору: по 689,00 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ключник