Вирок № 61528079, 21.09.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

дата документу :

Справа № 359/5720/15-к

Провадження № 1-КП/359/297/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Туманової К.Л.,

за участю прокурора Шмаля В.В.,

за участю обвинуваченої ОСОБА_1,

за участю потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Бориспіль, Київської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої 14.05.2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України

встановив:

21.12.2014 р. близько 00 годин 30 хвилин ОСОБА_1 прийшла на запрошення ОСОБА_2 вільно провести час до приватного одноповерхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Увійшовши до вказаного будинку, ОСОБА_2 завів ОСОБА_1 до своєї спальної кімнати. Перебуваючи в спальній кімнаті вказаного будинку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводили свій вільний час, після чого останній ліг відпочивати. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 оглянула кімнату в якій відпочивав ОСОБА_2, де побачила сервант, що знаходився біля стіни з лівого боку від входу до кімнати.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1, діючи умисно, таємно та з корисливих мотивів, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, підійшла до вказаного серванту, оглянула його, та виявила на верхній поличці грошові кошти в сумі 2900 грн., та викрала їх.

Після вчинення вказаних дій, ОСОБА_1 вийшла з будинку, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.

У такий спосіб своїми злочинними діями, ОСОБА_1 незаконно заволодів чужим майном, чим спричинила ОСОБА_2 матеріальну шкоди на загальну суму 2 900 гривень.

Крім того, ОСОБА_1, будучи раніше судимою вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2015 р. за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт, на шлях виправлення не стала, та повторно вчинила новий корисливий злочин.

Так, 08.03.2015 р. близько 23 години 45 хвилин, ОСОБА_1 прийшла до наглядно їй знайомої ОСОБА_3, яка проживає в АДРЕСА_3 з метою вияснення причини виникнення конфліктних відносин останньої з її матір'ю ОСОБА_5

В подальшому, шляхом вільного доступу, ОСОБА_1 увійшла через відкриті вхідні двері до кімнати АДРЕСА_4

Перебуваючи у вищевказаній кімнаті, ОСОБА_1 помітила, що ОСОБА_3 знаходиться на ліжку та відпочиває, а на підлозі біля ліжка перебуває жіноча сумочка. В цей час, з метою поліпшення свого матеріального становища, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилося в середині вказаної сумочки.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно та з корисливих мотивів, підійшла до ліжка, де знаходилась жіноча сумочка, взяла її та винесла на коридор гуртожитку, де із вищевказаної сумочки викрала, належні ОСОБА_3, грошові кошти в сумі 2 000 грн., зарплатну банківську картку банка АТ "Укрсиббанк" № НОМЕР_1, кредитну банківську картку банка "Укрсиббанк" № НОМЕР_2 та кредитну банківську картку банка "Platinum Bank" № НОМЕР_3, зарплатну банківську картку банка АТ "Укрсиббанк" № НОМЕР_4, належну ОСОБА_4, та дві банківські картки банка "Приватбанк" із паперовими записками, на яких містився код авторизації до всіх вищевказаних банківських карток, з метою подальшого зняття з них грошових коштів. Після вчинення вказаних дій ОСОБА_1 зникла з місця вчинення злочину.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 09.03.2015 р. близько 09 години 00 хвилин, перебуваючи біля АТМ А09807750, розташованого по вул. Леніна, 1 в с. Мирне Бориспільського р-ну Київської обл., зняла грошові кошти в сумі 450 грн. із банківської картки банку АТ "Укрсиббанк" № НОМЕР_1, належні ОСОБА_3, та грошові кошти в сумі 600 грн. із банківської картки банку АТ "Укрсиббанк" № НОМЕР_4, належні ОСОБА_4 Після вчинення злочину ОСОБА_1 викраденими грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_3 в розмірі 2 450 гривень та ОСОБА_4 в розмірі 600 гривень.

Обвинувачена визнала вину у вчинених злочинах.

Під час допиту у судовому засіданні ОСОБА_1 показала, що точної дати вона не пам'ятає, взимку наприкінці 2014 р. або на початку 2015 р. близько 00 год. 30 хв., вона прийшла в гості до ОСОБА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5, на запрошення останнього вільно провести час. Коли вона прийшла до вказаного будинку, то ОСОБА_2 повів її до своєї спальної кімнати, де вони разом проводили свій вільний час. Після цього ОСОБА_2 ліг відпочивати. В цей час у неї виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна. Вона оглянула кімнату, в якій відпочивав ОСОБА_2, та побачила, біля стіни з лівого боку від входу до кімнати, сервант, в якій ОСОБА_2 поклав гроші. Переконавшись, що за нею ніхто не спостерігає, вона підійшла до вказаного серванту, оглянула його, та виявила на верхній поличці, за вазою в конфетниці, грошові кошти, які вона викрала. Точну суму коштів вона не пам'ятає, оскільки це було давно, але приблизно 2800-2900 гривень. Після цього вона вийшла з даного будинку разом з викраденим грошима.

Крім цього, ОСОБА_1 показала, що 08.03.2015 р. близько 23 год. 45 хв. вона пішла до наглядно їй знайомої ОСОБА_3, яка проживає в АДРЕСА_6 для того, щоб вияснити причину виникнення конфліктних відносин останньої з її матір'ю ОСОБА_5 Прийшов за вказаною адресою, вона шляхом вільного доступу через відкриті двері, зайшла до кімнати гуртожитку, де проживає ОСОБА_3 Зайшовши до кімнати, вона помітила, що ОСОБА_3. перебуває на ліжку та відпочиває, а на підлозі біля її ліжка знаходилася жіноча сумочка. В цей час вона вирішила таємно викрасти майно, яке знаходилося в середині вказаної сумочки. Переконавшись, що за нею ніхто не спостерігає, вона підійшла до ліжка, взяла сумочку та винесла її на коридор гуртожитку, де викрала з неї грошові кошти, точної суму вона не пам'ятає, але близько 1700 гривень, та шість банківських карток різних банків разом із паперовими записками, на яких містився код авторизації до всіх карток, для того, щоб зняти з них грошові кошти. Після цього вона вийшла із гуртожитку разом з викраденим майном. Наступного дня зранку вона перебувала біля АТМ А09807750, розташованого по вул. Леніна, 1 в с. Мирне Бориспільського р-ну Київської обл., де зняла грошові кошти з двох банківських карток. Скільки грошей вона зняла вона не пам'ятає, однак пам'ятала точну суму під час допиту її слідчим.

Обвинувачена та інші учасники кримінального провадження не оспорюють обставини вчинення злочину. На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд вважає недоцільним досліджувати докази відносно цих обставин та обмежується допитом обвинуваченої та дослідженням доказів, які характеризують її особу. Судом з'ясовано, що обвинувачена та інші учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах пред'явленого їй обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченої у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання її винною.

Дії обвинуваченої кваліфіковані:

- за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка);

- за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволоділа обвинувачена, було для неї чужим, адже не перебувало в її власності чи законному володінні, ОСОБА_1 не мала на нього жодного права, цим майном вона заволоділа у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченою у відсутності інших осіб. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. ОСОБА_1 досягла віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна. Її дії характеризуються умислом та корисливою метою. В результаті них вона одержала фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном. Таким чином, вчинені обвинуваченою злочини є закінченими.

ОСОБА_1 вчинила два злочини проти власності. Перша крадіжка була вчинена 21.12.2014 р. та друга крадіжка - 08.03.2015 р. Таким чином, ці дві крадіжки ОСОБА_1 вчинила до ухвалення вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2015 р., яким її було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України, про які суду не було відомо на момент винесення вказаного вироку. У пункті 7 ППВСУ "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" № 7 від 04.06.2010 р. зазначено, що передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки. При цьому, якщо вчинені злочини, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію. У пункті 9 даної постанови передбачено, що у таких випадках перший злочин кваліфікується за частиною першою відповідної статті Особливої частини КК, а один чи декілька наступних за відсутності інших кваліфікуючих ознак - за частиною другою цієї статті за ознакою вчинення його (їх) повторно. Таким чином, діяння вчинені ОСОБА_1 не є продовжуваним злочином, оскільки вони не об'єднані єдиним злочином наміром, і кожен з цих злочинів має свою суб'єктивну сторону, зокрема самостійний умисел, який виникав у неї щоразу перед вчинення окремого злочину. Крім того, за жоден з вищевказаних злочинів ОСОБА_1 не було засуджено. Таким чином, вчинені ОСОБА_1 діяння є окремими злочинами, які є предметом самостійної кримінально-правової оцінки, і потребують окремої кваліфікації, а тому в діяннях ОСОБА_1 міститься ознака повторності.

Тому суд вважає, що ОСОБА_1 повинна бути засуджена:

- за ч. 1 ст. 185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжку);

- за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненено повторно.

Обираючи обвинуваченій кримінальне покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, дані, які характеризують її особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що обвинувачена вчинила злочини середньої тяжкості.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, є те, що вона щиро розкаялась у вчинених злочинах. Обставини, які обтяжують її покарання, відсутні.

Аналіз даних про особу обвинуваченої вказує на те, що вона раніше не судима, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, незаміжня, тимчасово не працює. Також, судом встановлено, що обвинувачена перебуває на обліку по вагітності. Як вбачається з обмінної карти ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на 19 тижні вагітності. Дата прийому лікаря 05.09.2016 року. Також дана обставина підтверджується протоколом ультрозвукого обстеження вагітних від 02.09.2016 р. Як вбачається з заяви від 15.10.2015 р. потерпілий ОСОБА_2 жодних претензій до обвинувачуваної ні морального, ні матеріального характеру не має (а.с.80).

Із урахуванням обставин вчинення злочину, його тяжкості та даних про особу обвинуваченої суд приходить до висновку, що за вчинення кожного злочину належить призначити покарання у виді позбавлення на певний строк. При призначені остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1, ч. 2 ст.70 КК України належить застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 вчинила вказані злочини до постановлення вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2015 р., яким її було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до по покарання у вигляді 100 годин громадських робіт, то остаточну міру покарання необхідно призначати за сукупністю злочинів за правилами ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого за попереднім вироком більш суворим за цим вироком.

Разом з тим, її перевиховання та виправлення залишається можливим без ізоляції від суспільства. На підставі ст.75 КК України обвинуваченого ОСОБА_1 допустимо звільнити від відбування покарання з випробуванням, їй доцільно встановити іспитовий строк певної тривалості та покласти на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченої є достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи середню тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченої.

В ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_4 пред'явив до ОСОБА_1 цивільний позов. ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 600 гривень та моральну шкоду у розмірі 500 гривень.

Потерпіла ОСОБА_3 пред'явила до ОСОБА_1 цивільний позов. ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2 450 гривень та моральну шкоду у розмірі 500 гривень.

Пред'явлені позови обвинувачена визнала в повному обсязі.

Цивільний позов ОСОБА_4 підлягає задоволення в повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.1166 та ч.1 ст.1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана внаслідок злочину, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Доведеність на судовому розгляді підстав цивільного позову зобов'язує суд при ухваленні рішення задовольнити цивільний позов у розмірі, підтвердженому у судовому засіданні доказами і відмовити в ньому в тій його частині, яка доказами не доведена.

Встановлено, що у зв'язку із викраденням майна потерпілий ОСОБА_4 зазнав матеріальної шкоду у розмірі 600 гривень. Винною в її заподіянні є обвинувачена ОСОБА_1, тому на неї покладається обов'язок відшкодувати ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 600 гривень. ОСОБА_1 добровільно не виконала цей обов'язок.

Тому для відновлення порушеного права з неї на користь потерпілого ОСОБА_4 слід примусово стягнути матеріальну шкоду у розмірі 600 гривень.

Крім того, згідно з п.3 ч.2, ч.3 ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, має право на відшкодування моральної шкоди. Її розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої або позбавлення її можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки потерпілий посилається на те, що останній зазнав душевних хвилювань внаслідок крадіжки банківських карточок, на яких перебували його грошові кошти. Суд приймає до уваги те, що шкода потерпілому заподіяна протиправними діями обвинуваченої, а тому моральна шкода йому була заподіяна. Суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої моральну шкоду в сумі 500 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_3 підлягає задоволення в повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.1166 та ч.1 ст.1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана внаслідок злочину, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Доведеність на судовому розгляді підстав цивільного позову зобов'язує суд при ухваленні рішення задовольнити цивільний позов у розмірі, підтвердженому у судовому засіданні доказами і відмовити в ньому в тій його частині, яка доказами не доведена.

Встановлено, що у зв'язку із викраденням майна потерпіла ОСОБА_3 зазнала матеріальної шкоду у розмірі 2 450 гривень. Винною в її заподіянні є обвинувачена ОСОБА_1, тому на неї покладається обов'язок відшкодувати ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 2 450 гривень. ОСОБА_1 добровільно не виконала цей обов'язок.

Тому для відновлення порушеного права з неї на користь потерпілої ОСОБА_3 слід примусово стягнути матеріальну шкоду у розмірі 2 450 гривень.

Крім того, згідно з п.3 ч.2, ч.3 ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, має право на відшкодування моральної шкоди. Її розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої або позбавлення її можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки потерпіла посилається на те, що остання зазнала душевних хвилювань внаслідок крадіжки банківських карточок, на яких перебували її грошові кошти. Суд приймає до уваги те, що шкода потерпілій заподіяна протиправними діями обвинуваченої, а тому моральна шкода їй була заподіяна. Суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої моральну шкоду в сумі 500 гривень.

Речові докази: банківську картку банка "Укрсиббанк" № НОМЕР_1, кредитну банківську картку банка "Укрсиббанк" № НОМЕР_2, кредитну банківську картку банка "Platinum Bank" № НОМЕР_3, належить повернути потерпілій ОСОБА_3; зарплатну банківську картку банка АТ "Укрсиббанк" № НОМЕР_4, належить повернути потерпілому ОСОБА_4.

Судові витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. 22, ч. 9 ст. 100, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 349, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, ч. 2, ч. 3 ст. 373, ст.ст. 374, 376 КПК України, ст. ст. 50, 65-67, ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 70, ст. 72, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 22, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23, ч. 1 ст. 1166, ст. 1167 ЦК України, суд -

присудив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання:

за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Згідно вимог ч. 1, ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2015 р., за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 100 годин громадських робіт, більш суворим за цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі та призначити їй іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Покласти на ОСОБА_1 обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити в повному обсязі

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 600 (шістсот) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити в повному обсязі

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3

матеріальну шкоду у розмірі 2 450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок.

Речові докази: банківську картку банка "Укрсиббанк" № НОМЕР_1, кредитну банківську картку банка "Укрсиббанк" № НОМЕР_2, кредитну банківську картку банка "Platinum Bank" № НОМЕР_3, - повернути потерпілій ОСОБА_3; зарплатну банківську картку банка АТ "Укрсиббанк" № НОМЕР_4, - повернути потерпілому ОСОБА_4.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду К.Л. Туманова