Постанова № 61523970, 15.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р. Справа№ 910/4533/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: Гвоздецький А.М. - дов. від 11.05.2016 року б/н

від відповідача: Русскіна О.В. - дов. від 05.05.2016 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року

у справі № 910/4533/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дженерал Авто Груп" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" (м. Київ)

про визнання договору застави від 24.10.2013 року № НКЛ-2019631/S3 недійсним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Дженерал Авто Груп" з позовом до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання договору застави від 24.10.2013 року № НКЛ-2019631/S3 між сторонами по справі недійсним; про припинення обтяження - застави рухомого майна на підставі договору застави від 24.10.2013 року № НКЛ-2019631/ S3 між сторонами по справі; про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження на підставі договору застави від 24.10.2013 року № НКЛ-2019631/S3 між сторонами по справі і вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису за такими параметрами:

боржник: тип особи: юридична, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дженерал Авто Груп" (укр.), 321 60371;

вид обтяження: приватне обтяження;

тип обтяження: застава рухомого майна;

зареєстровано: 24.10.2013 19:42:44 за № 13973935;

підстава обтяження: договір застави, № НКЛ-2019631/ від 24.10.2013 року № НКЛ-2019631/S, 24.10.2013, АТ „Дельта Банк".

Рішенням від 18.04.2016 року господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Припинив обтяження - заставу рухомого майна на підставі договору застави від 24.10.2013 року № НКЛ-2019631/ S3, укладеного між АТ „Дельта Банк" та ТОВ „Дженерал Авто Груп". Зобов'язав АТ „Дельта Банк" вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження на підставі договору застави від 24.10.2013 року № НКЛ-2019631/S3, укладеного між АТ „Дельта Банк" та ТОВ „Дженерал Авто Груп і вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису за такими параметрами:

боржник: тип особи: юридична, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дженерал Авто Груп" (укр.), 321 60371;

вид обтяження: приватне обтяження;

тип обтяження: застава рухомого майна;

зареєстровано: 24.10.2013 19:42:44 за № 13973935;

підстава обтяження: договір застави, № НКЛ-2019631/ від 24.10.2013 року № НКЛ-2019631/S3, 24.10.2013, АТ „Дельта Банк".

Стягнув з АТ „Дельта Банк" на користь ТОВ „Дженерал Авто Груп" судовий збір у розмірі 2 756 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду АТ „Дельта Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 року апеляційну скаргу АТ „Дельта Банк" було прийнято до провадження колегією суддів в складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М, судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г. та призначено справу до розгляду.

В зв'язку з перебуванням судді учасника колегії Коротун О.М. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.06.2016 року було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А.Г., Гончаров С.А.

В зв'язку з перебуванням судді учасника колегії Майданевича А.Г. у відпустці та судді учасника колегії Гончарова С.А. на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.07.2016 року було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Після зміни складу колегії розгляд справи розпочався спочатку

В судовому засіданні 15.09.2016 року представник відповідача підтримував вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом 24.10.2013 року Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" (заставодержатель за договором) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Дженерал Авто Груп" (заставодавець за договором) уклали договір застави № НКЛ-2019631/S3, відповідно до умов якого заставодавець передає заставодержателю в заставу у якості забезпечення виконання Публічним акціонерним товариством „Запорізький автомобілебудівний завод" (позичальник) своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № НКЛ-2019631 від 24.10.2013 року, укладеного між заставодержателем та позичальником, товари в обороті, перелік яких викладено в додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до додатку № 1 до договору застави від 24.10.2013 року № НКЛ-2019631/S3 у заставу передано товари, які наявні на складах (за даними складського обліку) у 39 дилерів станом на 24.10.2013 року, а саме: автомобілі Chevrolet - 410 одиниць, балансовою вартістю 64 222 641 грн , та автомобілі Opel - 228 одиниць, балансовою вартістю 35 778 735 грн 00 коп., всього 638 одиниць. Місцями зберігання автомобілів Chevrolet та Opel зазначені підприємства, які розташовані в 23 різних областях України та АР Крим, адреси розміщення автомобілів вказані в даному договорі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору застави № НКЛ-2019631/S3 від 27.06.2013 року позивач посилається на невідповідність його змісту нормам Цивільного кодексу України та Закону України „Про заставу", а саме відсутність конкретної вказівки на ознаки предмету застави свідчить про відсутність його індивідуалізації.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність.

У зв'язку з наведеним необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (ст.ст. 205-210, 640 Цивільного кодексу України, частини 2-5, 7 ст. 180 Господарського кодексу України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

В той же час, сам факт неукладеності договору слугує підставою для відмови у позові про визнання його недійсним.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено зобов'язання сторін при укладенні господарського договору у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

При цьому, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4 ст. 180 ГК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 584 ЦК України зазначено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з частинами 1-3 ст. 4 Закону України „Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

У відповідності до норм ст. 12 Закону України „Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Положеннями ст. 41 Закону України „Про заставу" визначено, що договір застави товарів у обороті повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

В той же час, в додатку № 1 до договору застави визначено перелік із 140 адрес, за якими знаходиться предмет застави. При цьому, не вказано ні кількість, ні інші індивідуалізуючі ознаки того, які саме товари в обороті знаходяться за кожною з адрес знаходження товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України „Про автомобільний транспорт" транспортні засоби та частини до них повинні відповідати вимогам нормативної і конструкторської документації та мати маркування для їх ідентифікації.

Ідентифікацією транспортного засобу є установлення відповідності характеристик, ознак певного транспортного засобу (тип, модель, рік виготовлення, колір, об'єм двигуна, повна маса, VIN-код, тощо) даним виробника.

Відповідно до міжнародного стандарту ISO 3779-1983, VIN-код є ідентифікаційним номером транспортного засобу, який є структурованим поєднанням буквено-цифрових символів, присвоюється виключно виробником транспортного засобу на готовий до експлуатації транспортний засіб з метою його ідентифікації та наноситься на кузов транспортного засобу.

Як вбачається з договору застави сторони передбачили надання в заставу товарів в обороті, а саме: автомобілів марки Chevrolet та Opel у кількості 638 одиниць, тобто вид заставленого майна в договорі застави не визначений, і заставлене майно в договорі застави не вказано ні за індивідуальними, ні за родовими ознаками, а саме відсутні будь-які конкретні вказівки на ознаки предмету застави, що свідчить про відсутність його індивідуалізації.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти договір у письмовій формі, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Місцевий господарським судом вірно встановлено, що сторонами за договором застави № НКЛ-2019631/S3 від 24.10.2013 року не узгоджено усіх істотних умов договору, як це передбачено частиною 1 ст. 638 ЦК України та частиною 2 ст. 180 ГК України, якими встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Умови про предмет повинні визначати найменування, номенклатуру, асортимент, а у даному випадку: тип, модель, рік виготовлення, колір, об'єм двигуна, повна маса, VIN-код, тощо транспортних засобів які складають предмет застави за договором.

Згідно з частиною 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким що не відбувся).

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір застави № НКЛ-2019631/S3 від 24.10.2013 року є неукладеним у зв'язку з відсутністю в договорі істотної умови щодо предмету застави.

Враховуючи вищенаведене та те, що сторони укладаючи оспорюваний правочин не досягнули згоди щодо предмету договору, яка є його істотною умовою, останній є неукладеним (таким, що не відбувся), а тому місцевий госодпарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ „Дженерал Авто Груп" про визнання недійсним договору застави № НКЛ-2019631/S3 від 24.10.2013 року.

Щодо заявлених позовних вимог про припинення обтяження та про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження, то процедура реєстрації обтяжень рухомого майна регламентується Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 року № 1255-ІV, Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830 та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 року № 73/5, зареєстрованою в Мін'юсті України 29.07.2004 року за № 942/9541.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками.

Як вбачається з запису № 1 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Дженерал Авто Груп" 24.10.2013 року відповідачем зареєстроване приватне обтяження за № 13973935, де об'єктом обтяження є товари в обороті, а саме: автомобілі марки Chevrolet та Opel у кількості 638 одиниць по договору застави № НКЛ-2019631/S3 від 24.10.2013 року на суму 100 000 000 грн. Запис не містить майна за родовими ознаками та ідентифікаційних ознак (тип, модель, рік виготовлення, колір, об'єм двигуна, повна маса, VIN-код) об'єкту обтяження.

Згідно ст. 43 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються, зокрема, опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації. Обтяжувач має право вносити зміни до опису предмету обтяження.

Тобто, як вбачається з норм даної статті та приписів ст. 7 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" навіть внесення до Державного реєстру застав запису про предмет застави без достатньої його ідентифікації не створює виникнення прав за таким обтяженням у сторін.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що якщо опис обтяженого майна у Реєстрі обтяжень рухомого майна не містить ідентифікуючих ознак, то це обтяження за змістом ст. 7 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" недійсне. У сторін договору була можливість на підставі ст. 43 цього ж Закону та загальних принципів цивільного права щодо свободи договору внести зміни до договору застави № НКЛ-2019631/S3 від 24.10.2013 року щодо ідентифікації предмету застави в достатньому обсязі, однак сторони таких змін до правочину не внесли, а отже обтяження є недійсним, тобто не досягнуто згоди щодо предмету застави.

Оскільки предмет застави не ідентифікований, він не існує ні в юридичному, ні в матеріальному розумінні, тому вказаний договір не створює правові наслідки виникнення права застави, як такий, що неукладений (не відбувся).

У відповідності до статті 43 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зокрема зазначаються: - відомості про обтяжувача та боржника: для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст; опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації; відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Згідно з п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 05.07.2004 року № 830, після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру.

Відповідно до п. 5 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна державна реєстрація обтяження рухомого майна може проводитися будь-яким реєстратором.

Згідно з п. 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстратори - суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ „Дженерал Авто Груп" до ПАТ „Дельта Банк" є обґрунтованими, доведеними та підлягають частковому задоволенню в частині вимог позивача щодо припинення обтяження та про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації припинення обтяження та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про обтяження.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року № 910/4533/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року № 910/4533/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/4533/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко