Ухвала суду № 61523445, 15.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м. Київ К/800/48606/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Веденяпіна О.А.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представників позивача Благодира І.В., Любівої Н.С.,

представника відповідача Баталової О.-М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (далі - позивач, СП «Полтавська газонафтова компанія») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач, ДПІ) щодо незарахування суми надміру сплаченого податку на прибуток у зв'язку зі сплатою авансових внесків при виплаті дивідендів у 2014 році (54743286 грн.) у зменшення авансових внесків з податку на прибуток за жовтень 2015 року-травень 2016 року; зобов'язати відповідача зарахувати суми надміру сплаченого податку на прибуток у зв'язку зі сплатою авансових внесків при виплаті дивідендів у 2014 році (54743286 грн.) у зменшення авансових внесків з податку на прибуток за жовтень 2015 року-травень 2016 року зі здійсненням відповідних коригувань даних в інтегрованій картці платника податків СП «Полтавська газонафтова компанія».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що у позивача обліковується переплата по податку на прибуток підприємств та авансовим внескам з податку на прибуток при виплаті дивідендів; позивач звертався до відповідача із заявою про зарахування такої переплати в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств, а тому податковим органом безпідставно відмовлено у зарахуванні зазначеної переплати в рахунок таких щомісячних авансових внесків.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що сума авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у звітному періоді зараховується у зменшення сум нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток у декларації за підсумками звітного періоду з перенесенням суми перевищення до складу наступних податкових періодів. При цьому, сума неврахованого, у зменшення нарахованої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток, залишку авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у звітному періоді не формує надміру сплачену суму податку у звітному періоді згідно з пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 та пп. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а акумулюється у декларації звітного періоду та переноситься на зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних податкових періодів.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

19.03.2015 року СП «Полтавська газонафтова компанія» подано до Центрального офісу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (уточнюючу), у рядку 22 якої вказано суму нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), нараховану за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду, що має бути сплачена за місцезнаходженням юридичної особи у розмірі 54743286,00 грн.

Авансові внески у зв'язку з виплатою дивідендів у звітному (податковому) періоді (рядок 13.3 Додатку ЗП Декларації) - 54743286 грн. (а.с. 19).

Податкова декларація з податку на прибуток СП «Полтавська газонафтова компанія» за 2014 рік прийнята контролюючим органом без зауважень.

Позивач листом від 20.03.2015 року за вих. №320-Б звернувся до відповідача із заявою про зарахування дивідендних авансових внесків за 2014 рік (54743286,00 грн.) у рахунок зобов'язань зі сплати щомісячних авансових внесків за: жовтень 2015 року у сумі 3428371,00 грн., листопад 2015 року у сумі 4909466,00 грн., грудень 2015 року у сумі 4909466,00 грн., січень 2016 року у сумі 4909466,00 грн., лютий 2016 року у сумі 4909466,00 грн., березень 2016 року у сумі 4909466,00 грн., квітень 2016 року у сумі 4909466,00 грн., травень 2016 року у сумі 4909466,00 грн. Залишок незарахованих авансових внесків у сумі 16948653,00 грн. залишаються на наступні періоди (а.с. 14).

Відповідач, листом від 16.04.2015 року № 9648/10/28-10-20-3-20, відмовляючи у здійсненні вказаного зарахування, повідомив СП «Полтавська газонафтова компанія» про те, що у листі Міністерства доходів і зборів України №3194/7/99-99-19-03-01-17 від 07 лютого 2014 року зазначається про неможливість врахування дивідендних авансових внесків у зменшення податку на прибуток (рядок 13.5.1 Додатку ЗП до декларації з податку на прибуток), якщо сума такого податку дорівнює чи є менше суми щомісячних авансових внесків, сплачених впродовж звітного періоду (рядок 13.7 Додатку ЗП до декларації з податку на прибуток). Зазначено про те, що відповідно до розробленого ДФС України алгоритму контролю Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Мінфіну від 30.12.13 року № 872, подана СП «Полтавська газонафтова компанія» декларація з податку на прибуток за 2014 рік (від 25.02.2015 року № 9081020428) автоматично рознесена до інтегрованої картки платника податку (далі ІКПП) по кодам платежів 1021000 та 11024000, а саме:

- значення рядка 20 «Сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи - платника консолідованого податку» в сумі 54.743.286 грн. відображено в ІКПП з податку на прибуток приватних підприємств (КБК 11021000);

- значення рядка 14 в сумі 82.576.749 грн. зменшено на значення рядка 13.5.1 додатку ЗП в сумі 54.743.286 грн. та різниця в сумі 27.833.463 грн. відображається в ІКПП по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств (КБК 11024000) за умови: значення рядка 13.5.1 Додатка ЗП не може перевищувати значення (рядок 11 + рядок 12 + сума податку прибуток від операції з торгівлі цінними паперами - (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.6 + рядок 13.7 Додатка ЗП до рядка 13) (а.с. 12-13).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Порядок оподаткування операцій особливого виду, в тому числі оподаткування дивідендів, визначається ст. 153 ПК України.

Відповідно до пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів (пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України).

Згідно з пп. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 зазначеного Кодексу платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

Таким чином, сума визначеного платником податку на прибуток до сплати звітного податкового періоду зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку з прийняттям рішення про виплату дивідендів.

Відповідно до абз. 1, 4, 9 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п. 87.1 ст. 87 ПК України).

З урахуванням наведеного та виходячи з роз'яснень Міністерства доходів та зборів України, які наведені у листі «Щодо нарахування та сплати авансових внесків при виплаті дивідендів» від 12.09.2013 року №17802/7/99-9919-03-02-17, сплачені протягом 2013 року авансові внески з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів, а також невраховані у зменшення податку суми авансових внесків при виплаті дивідендів за попередні роки, зменшують суму податкових зобов'язань платника, що підлягають сплаті у декларації за 2013 рік. Відповідно, суми авансових внесків з податку на прибуток, що сплачуватимуться щомісяця починаючи з березня 2014 по лютий 2015 року включно, розраховуються у декларації за 2013 рік у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за 2013 рік, зменшеної на суми сплачених у такому році авансових внесків при виплаті дивідендів, а також не врахованих у зменшення податку сум авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік.

Також у листі від 09.09.2014 року №3119/6/99-99-19-02-02-15 «Щодо відображення у звітності з податку на прибуток авансових внесків при виплаті дивідендів» Державна фіскальна служба України роз'яснює, що якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених пунктом 57.1 статті 57 Кодексу, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Таке зменшення здійснюється на підставі заяви платника податків, поданої до територіального органу Державної фіскальної служби.

Не заперечує проти такого зменшення авансових внесків Державна фіскальна служба України і у листі від 12.11.2014 року №10346/7/99-99-15-02-01-17.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) податок на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 БК України).

За змістом ч. 5 ст. 45 БК України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

У даній справі відповідачем не заперечується, що перерахована платником податків сума авансового внеску з податку на прибуток надійшла до бюджетної системи на рахунок Державного казначейства.

В свою чергу, податкове законодавство не пов'язує факт сплати податкового платежу з правильністю зазначення платником коду бюджетної класифікації у відповідній графі платіжного документа.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 87.1. ст. 87 ПК України 87.1. джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 43.4 ст. 43 ПК України визначено, що платник податків подає заяву, зокрема, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права суд касаційної інстанції приходить до висновку, що ПК України встановлено можливість погашення платниками податків грошових зобов'язань за рахунок наявної переплати з інших платежів, а реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання відповідної заяви платником податків з правом визначити джерело сплати грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування без будь-яких додаткових дій.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правомірністю нарахування та сплати податків і зборів суб'єктами господарювання, безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні зазначеної переплати в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 816/1534/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

О.А. Веденяпін

Повний текст виготовлено 19.09.2016 року.