Ухвала суду № 61523363, 16.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 вересня 2016 року м. Київ К/800/22567/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Штульман І.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов головного державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов головного державного виконавця від 1 березня 2016 року про закінчення виконавчих проваджень №№ 49765883 і 49748336.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просять скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, зобов'язано Пенсійний фонд України визначити територіальний орган (управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах), якому передати на розгляд подані заяви від 29 грудня 2014 року про поновлення виплати раніше призначеної пенсії з прийняттям за результатами такого розгляду відповідного рішення.

16 грудня 2015 року Печерським районним судом міста Києва видано виконавчі листи у справі № 757/2982/15-а, які у встановленому Законом порядку звернуті до виконання.

Постановами державного виконавця від 31 грудня 2015 року та 12 січня 2016 року за заявами позивачів були відкриті виконавчі провадження №№ 49748336 і 49765883 з виконання вказаних виконавчих листів.

Листами від 20 січня 2016 року № 2021/07-10 та від 1 лютого 2016 року № 3158/07-10 Пенсійний фонд України повідомив про виконання постанови Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2015 року у повному обсязі, а саме: ним визначено територіальний орган, якому передано на розгляд заяви позивачів від 29 грудня 2014 року про поновлення виплати раніше призначеної пенсії для прийняття відповідного рішення.

Зазначені заяви з доданими до них документами Пенсійним фондом України, у виконання постанови Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2015 року, були скеровані до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

На підставі вчинених виконавчих дій державним виконавцем 1 березня 2016 року відповідно пункту 8 частини 1 статті 49 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №№ 49765883 і 49748336 з примусового виконання виконавчих листів у справі № 757/2982/15-а у зв'язку з повним та фактичним виконанням рішення суду.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що державний виконавець при винесенні постанов від 1 березня 2016 року про закінчення виконавчих проваджень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки рішення суду виконано в повному обсязі згідно з виконавчими документами.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявники не наводять підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтею 211, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов головного державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Штульман