Ухвала суду № 61523317, 14.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/24925/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Черпіцької Л.Т.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: позивача: Ярмоли А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 03.07.2014 №100250002/2014/000233/2 «Про коригування митної вартості товару».

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міською митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів (тарілки, чашки), що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення від 03.07.2014 №100250002/2014/000233/2.

У поданій касаційній скарзі Київська міська митниця із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та Компанією «Rise and Shine Co., Ltd», Китай (продавець) укладено контракт від 16.01.2014 №002/14, за умовами якого продавець продає, а покупець купує продукцію - посуд столовий кухонний, виготовлений з фаянсу або тонкої кераміки.

02.07.2014 позивачем подано до Київської міжрегіональної митниці митну декларацію №100250002/2014/065956 з метою митного оформлення імпорту товару - посуду столового кухонного, виготовленого із фаянсу або тонкої кераміки (тарілки, чашки) торговельної марки «Повна чаша» за митною вартістю 1,032 USD/кг.

На підтвердження задекларованої митної вартості ТОВ «Фоззі-Фуд» надало наступні документи: митну декларацію; зовнішньоекономічний договір від 16.01.2014 №002/14; рахунок-фактуру; транспортні перевізні документи; страховий поліс від 13.05.2014 №1433; прайс-лист без номеру від 16.01.2014; комерційну пропозицію б/н від 16.01.2014.

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленої позивачем, Митницею повідомлено ТОВ «Фоззі-Фуд» про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митої вартості товарів.

Листом від 02.07.2014 №1098 позивачем подані митному органу витребовувані додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Проте, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 03.07.2014 №100250002/2014/000233/2, яким скоригував заявлену позивачем митну вартість за резервним (шостим) методом.

Вважаючи зазначене рішення митного органу протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що оскільки митним органом безпідставно не взято до уваги додатково подані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості документи, то спірне рішення відповідача є незаконним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, під час контролю за правильністю визначення митної вартості імпортованого позивачем товару у митного органу виникли сумніви щодо правильності розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Так, відповідно до пункту 2.1 контракту від 16.01.2014 № 002/14 ціна мала включати в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування навантаження, витрати з митного оформлення товару в країні продавця. Тобто підтвердженню підлягала така складова митної вартості як вартість робіт, пов'язаних із пакуванням.

Крім того, відповідачем зазначено, що умови поставки у вищезазначеному контракті не співпадали із товаросупровідною документацією, яка надавалась на момент митного оформлення. Відповідно до пункту 8.1 контракту передбачалась 8 % оплата вартості продукції протягом 5 календарних днів після отримання по факсу копії проформи інвойса. Цей документ на момент митного оформлення пред'явлений не був.

У наданій позивачем експортній декларації зазначалось про наявність одного контейнеру, а по факту до митного оформлення та по товаросупровідним документам пред'явлено два.

До митного оформлення був представлений страховий поліс компанії «Ераве Україна» без договору про страхування вантажу. Згідно пояснень до Інкотермс 2010 щодо розміру страхування, страхова сума повинна складати 110 відсотків. У страховому полісі, наданому позивачем, зазначена сума, яку неможливо прорахувати, отже виникли сумніви щодо складової митної вартості, а саме розрахунку суми страхування.

В довідках про транспортні витрати від 06.06.14 йдеться посилання на договір від № ІІА00056156, який до митного оформлення не надавався.

З урахуванням викладеного, на підставі положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України органом витребувано від позивача додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За змістом статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У спірних правовідносинах орган доходів і зборів дійшов висновку, що задекларована позивачем митна вартість імпортованого товару не підтверджена документально. Оскільки позивачем на вимогу відповідача не подано всіх додатково витребуваних документів, відповідачем на підставі положень статей 54, 58 Митного кодексу України прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції вказав, що листом від 18.09.2014 ТОВ «Фоззі-Фуд» направлено на адресу відповідача заяву із додатковими документами на підтвердження заявленої відповідно до ВМД №100250002/2014/065956 митної вартості імпортованого товару. Оскільки додатково подані позивачем документи не прийняті митним органом, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості відповідачем самостійно не переглянуте, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для скасування рішення відповідача від 03.07.2014 №100250002/2014/000233/2.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний лист відповідача від 26.09.2014, адресований позивачеві за результатами розгляду додатково наданих документів, оцінка якого при обґрунтуванні висновку про відсутність факту перегляду відповідачем рішення про коригування митної вартості судами не надавалась.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки факту, чи був обґрунтованим сумнів відповідача щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості, чи подано декларантом органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, та чи підтверджено позивачем зазначені відомості щодо митної вартості імпортованого товару додатково поданими листом від 18.09.2014 документами.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, зважаючи на недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статями 160, 167, 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення від 03.07.2014 №100250002/2014/000233/2 направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: