Ухвала суду № 61523041, 19.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року Справа № 876/1077/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Носа С.П.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Волинській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС України у Волинській області) щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 30 240 грн. та зобов'язання МВС України, Головне управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ Національної поліції у Волинській області) здійснити перерахунок (нарахування, розрахунок) та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із травмою, заподіяною під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію», виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачами нараховано та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 30 240 грн. відповідно до Закону України «Про міліцію» в редакції від 20 грудня 1990 року. Однак, позивач вважає, що нараховуючи йому одноразову грошову допомогу відповідачі повинні були застосувати положення Закону України «Про міліцію» в редакції від 13 лютого 2015 року, чинного на момент нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а також встановлення йому групи інвалідності, та призначити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Суд виходив із того, що вимоги до ГУ Національної поліції у Волинській області передчасні, оскільки не ліквідовано УМВСУ у Волинській області. Відносно суті позовних вимог, то встановлено, що позивач під час перебування в зоні антитерористичної операції біля м. Іловайськ Донецької області з 13.08.2014 року по 03.09.2014 року, отримав множинні вогнепальні поранення та перебував з 13.09.2014 року по час складання висновку по матеріалах службового розслідування від 02.10.2014 року, на стаціонарному лікуванні у гарнізонному військовому госпіталі м. Луцька. 27.02.2015 року військово-лікарняна комісія УМВСУ у Волинській області встановила, що отриманні поранення та захворювання повязанні з виконанням службових обовязків та проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що видано свідоцтво про хворобу № 39. 06.10.2014 року позивачу видано посвідчення інваліда II групи.

З аналізу норм ЗУ «Про міліцію», Порядок та умови виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженої постанови КМУ від 12.05.07 року №707, з моменту встановлення особі інвалідності в неї виникає право на звернення до відповідного органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, а не право на отримання цієї допомоги, як вважає сторона відповідача. Однак, право на отримання грошової допомоги виникає у особи з моменту прийняття МВС рішення за наслідками розгляду наданої особою заяву про виплату такої допомоги. Заява позивачем подана 29.10.2015 року, а 03.11.2015 року МВС України прийняло висновок про призначення грошової допомоги 30 240 грн. відповідно до ЗУ «Про міліцію» в редакції від 20.12.1990 року, проте вже діяли норми ЗУ «Про міліцію» в редакції від 13.02.2015 року, якими встановлено одноразову грошу допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, з яких із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просять його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання Міністерства внутрішніх справ України маються на те, що інвалідність позивачу встановлено 11.03.2015 року, тобто на час дії ЗУ «Про міліцію» в редакції до 12.03.2015 року та постанови КМУ від 12.05.2007 року № 707. Згідно п. 8 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності вважається день надходження до комісії документів, тобто 11.03.2015 року. Зміни в ст. 23 ЗУ «Про міліцію» набули чинності 12.03.2015 року, тобто після отримання позивачем права на виплату одноразової грошової допомоги.

Покликання Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області мається на те, що законодавець привязує момент виникнення права на розрахунок та виплату одноразової допомоги саме до моменту встановлення інвалідності, оскільки позивач отримав травму повязану із виконанням службових обовязків 29.08.2014 року, 03.11.2015 року йому встановлено II групу інвалідності, тому ЗУ «Про міліцію» який набв чинності з 12.03.2015 року не може застосовуватись по відношенню до позивача.

Не погодившись з апеляційними скаргами, позивач скерував до суду свої заперечення, де зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин, відповідач керувався Законом, норми якого втратили чинність. Не є вірним дата виникнення права на допомогу бо для її отримання слід пройти певну процедуру. Із моменту встановлення особі інвалідності в неї виникає право на саме звернення до відповідного органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте аж ніяк не право на її отримання. Мається посилання на Конституцію України та Конвенцію ООН «Про права інвалідів».

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що 27 лютого 2015 року військово-лікарняна комісія УМВС України у Волинській області, за розпорядженням начальника УКЗ УМВС України у Волинській області здійснила медичний огляд ОСОБА_2, та встановила, що отриманні порання та захворювання пов'язанні з виконанням службових обов'язків та проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що видано свідоцтво про хворобу № 39.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 25 березня 2015 року серії 12 ААА № 137926, довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 25 березня 2015 року АГ № 0001627, акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 6 жовтня 2014 року, ОСОБА_2 видано посвідчення інваліда ІІ групи. Інвалідність встановлено до 1 квітня 2016 року.

Матеріалами справи підтверджено, що заява про проведення виплати одноразової грошової допомоги позивачем була подана 29 жовтня 2015 року.

3 листопада 2015 року МВС України прийнято висновок про призначення грошової допомоги працівнику міліції ОСОБА_2 в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», відповідно до якого призначена одноразова грошова допомога складає 30 240 грн.

Згідно із частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13 лютого 2015 року, який набрав чинності 12 березня 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок №707).

Пунктом 5 Порядку №707 визначено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера.

Отже, для того щоб отримати грошову допомогу, працівник міліції повинен звернутися із заявою до відповідного органу внутрішніх справ про виплату грошової допомоги та одночасно надати певний пакет документів, перелік яких встановлений пунктом 5 Порядку № 707, зокрема, довідку медико-соціальної експертної комісії щодо установлення групи інвалідності. Тобто, така довідка про встановлення інвалідності є одним із необхідних документів без яких неможливе звернення за виплатою грошової допомоги.

Таким чином, із моменту встановлення особі інвалідності в неї виникає право на звернення до відповідного органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, а не право на отримання одноразової грошової допомоги.

12 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 13 лютого 2015 року «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію»», а тому відповідачі повинні були застосувати чинний на момент звернення (29 жовтня 2015 року) і прийняття рішення (3 листопада 2015 року) Закон України «Про міліцію» та призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи.

Колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача заслуговують уваги, адже Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджений постановою КМУ від 12.05.207 року № 707 не передбачав день виникнення права на отримання грошової допомоги, як це передбачено в новому Порядку затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850, який ще на той час ще не діяв та зокрема Порядком, затвердженим постановою КМУ від 28.06.2008 року № 499 що стосується військовослужбовців.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року по справі № 803/3923/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді С.П. Нос

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 23.09.2016 року