Ухвала суду № 61522803, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2527/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Марвелос", Реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Марвелос", Реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №21939924, прийняте 09.06.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: квартиру №23, загальною площею 44,80 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник третьої особи подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2007 року між ОСОБА_3 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», який змінив найменування на ПАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір №2709/0507/88-141, згідно якого банк зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 80 000,00 доларів США на строк з 25.05.2007 до 25.05.2017 року та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за вищевказаним договором між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) 26.07.2007 року укладено іпотечний договір №2709/0507/88-141-Z-1, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю належне їй на праві власності майно, а саме: квартиру №23, загальною площею 44,80 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Мойсеєнком В.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.10.2014 року у виконавчому провадженні №44215423 з примусового виконання виконавчого листа №2/756/65/13, виданого 29.01.2014 Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» боргу в сумі 744 199,32 грн., якою накладено арешт на все майно, що належить позивачу, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику - ОСОБА_3 Зазначене обтяження зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.10.2013, номер запису про обтяження 2858048, що посвідчується витягом з вказаного Державного реєстру, копія якого міститься в матеріалах справи.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, серед яких значиться іпотечний договір №2709/0507/88-141-Z-1 від 26.07.2007 року.

В подальшому, 09.06.2015 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М.Є. із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру №23, загальною площею 44,80 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Так, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.06.2015 року № 21939924, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

Одночасно, 09.06.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 21940409, про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ «Марвелос». Підставою для виникнення права власності у ТОВ «Марвелос» є договір купівлі-продажу від 09.06.2015, за №1892.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відповідач згідно вимог законодавства повинен був відмовити в реєстрації за третьою особою права власності на спірне майно, оскільки на час вчинення реєстраційних дій в Єдиному реєстрі був наявний запис про арешт спірного майна, проте, відповідачем вчинено дії по реєстрації права власності, які суперечать вимогам законодавства. Отже, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації, відповідно до частини 4 статті 15 Закону № 1952-IV, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частина 5 статті 3 Закону №1952-IV передбачає, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 зазначеного Закону визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що чинне законодавство наділяло нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав осіб на нерухоме майно.

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»..

Тобто, державна реєстрація права власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. В той же час, не передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що підпунктом 1 пункту 37 Порядку №868 встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Відповідно до частини 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-IV (надалі - Закон №898-IV), у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною 1 ст. 33 Закону №898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Закону, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 37 Закону №898-IV передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, що буде підтверджувати відповідний перехід права власності, слугуватиме або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 24 Закону №1952-IV визначено підстави для відмови в державній, а саме: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону: заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Як свідчать матеріали справи, постановою державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.10.2014 ВП №44215423 накладено арешт на все майно ОСОБА_3 Доказів скасування вказаного рішення сторонами суду не надано, тобто станом на час прийняття рішення про державну реєстрацію та внесення відповідного запису до реєстру обтяження було чинним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не мав права проводити 09.06.2015 року реєстрацію права власності на квартиру №23, загальною площею 44,80 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка перебувала у власності ОСОБА_3, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», оскільки на неї було накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. А отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 23.09.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.