Ухвала суду № 61522801, 20.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1967/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Спільного українсько-великобританського ТОВ "Нива Переяславщини" до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, третя особа: ПП "Орім" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Спільне українсько-великобританське ТОВ "Нива Переяславщини", звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, третя особа: ПП "Орім" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2016 року №№0001902202, 0001912202, 0001882202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Спільного українсько-великобританського ТОВ "Нива Переяславщини" з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства, сформованих при взаємовідносинах ПП «Орім» за період з 01.11.2014 по 31.12.2014 року та за період з 01.02.2015 по 31.03.2015 року.

У висновку Акту перевірки від 05.05.2016 року №132/10-17-22-00/25564175 відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 29159 грн., в т.ч. за грудень 2014 року в сумі 1675 грн., за лютий 2015 року в сумі 21737 грн. та за квітень 2015 року в сумі 5747 грн..

Так, на підставі даного Акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.05.2016 року №0001902202, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 21737,00 грн.; №0001912202, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 1675,00 грн.; №0001882202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства згідно ст. 209 ПКУ" у розмірі 7184,00 грн., з яких: 5747,00 грн. - за основним платежем; 1437,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення від 27.05.2016 року №№0001902202, 0001912202, 0001882202 є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, між СП ТОВ "Нива Переяславщини" та ПП "Орім" укладено Договори про надання маркетингових послуг №17 від 01.11.2014 року та №17 від 01.01.2015 року. Згідно умов зазначених Договорів, ПП "Орім", як виконавець, зобов'язується надати послуги СП ТОВ "Нива Переяславщини", як замовнику, а останній зобов'язується прийняти належно надані виконавцем послуги і оплатити їх на умовах і в порядку, вказаних в даних договорах.

На підтвердження вищезазначених господарських відносин позивачем надано ряд документів, таких як: договори, додатки до договорів, додаткові угоди до договорів, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення та відповідні звіти щодо наданих маркетингових послуг.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, всі надані документи відповідають вимогам ПК України та чинному законодавству.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що відповідач в обґрунтування своїх висновків в Акті перевірки посилається на те, що при проведенні аналізу господарських операцій позивача з ПП "Орім" податковим органом використано податкову інформацію ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 15.05.2015 №1116/7/10-13-22-05 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ПП "Орім" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2014 по 31.01.2015 та податкову інформацію від 24.07.2015 №464/10-13-22-02/39355541 щодо ПП "Орім" за звітний період декларування ПДВ з 01.02.2015 по 30.06.2015 з питань проведення фінансово-господарських операцій за період з 01.02.2015 по 30.06.2015, згідно яких встановлено, що ПП "Орім" за податковою адресою не знаходиться, має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, до перевірки не надано первинні документи.

Крім того, з Акту перевірки вбачається, що податковим органом при проведені аналізу господарських операцій позивача з ПП "Орім" використано постанову старшого слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Попач І.М. від 19.02.2015, винесену у зв'язку з проведенням досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.08.2014 за №32014100000000168, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 27 КК України, щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Орім" з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за період діяльності з 01.01.2015 по 30.04.2015 року.

З огляду на вищевикладене, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ПП "Орім" не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення податкового кредиту.

Так, розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне:

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України, визначено підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ПП "Орім", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів. А також, те, що на час проведення перевірки та станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП "Орім", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів погоджується з критичним ставленням суду першої інстанції на посилання відповідача, як на доказ, постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Попач І.М. від 19.02.2015 року, винесену у зв'язку з проведенням досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.08.2014 за №32014100000000168, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 27 КК України, щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Орім" з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за період діяльності з 01.01.2015 по 30.04.2015, оскільки вказаний документ в силу приписів кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Так, колегія вважає за необхідне зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

Таким чином, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у справі. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даному досудовому розслідуванні, а також вироку суду, який би набрав законної сили щодо створення і діяльності саме ПП "Орім".

Також, слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань», а також те, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності..

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Орім» є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 23.09.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.