Постанова № 61522727, 22.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3311/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к апелянта Демченко М.М.

пр-к позивача Ханчич Г.О.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донець Тетяни Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом Заступника прокурора міста Києва до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донець Тетяни Миколаївни про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донець Тетяни Миколаївни, в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просив:

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донець Тетяни Миколаївни щодо прийняття рішення від 28.08.2015 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (літера Д) (номер запису про право власності 10955784, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 712218080000);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донець Тетяни Миколаївни від 28.08.2015 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (літера Д) (номер запису про право власності 10955784, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 712218080000).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на помилковість висновків суду першої інстанції, просить оскаржувану постанову скасувати ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини даної справи, пояснення учасників процесу, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_6 (Продавець) та ТОВ «АГРО-2000» 28.08.2015 року укладено договір купівлі-продажу ? частини нежитлової будівлі, згідно умов якого продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця нерухоме майно, а саме ? (одна друга) частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (літера Д) площа 56,9 кв.м. (зареєстрований в реєстрі за № 1140).

Також, між ОСОБА_6 (Продавець) та ТОВ «АГРО-2000» 28.08.2015 року укладено договір купівлі-продажу ? частини нежитлової будівлі, згідно умов якого продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця нерухоме майно, а саме ? (одна друга) частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (літера Д) площа 56,9 кв.м. (зареєстрований в реєстрі за № 1141).

Відповідно до п. 2 вказаних договорів купівлі-продажу, відчужувані частини нежитлової будівлі належать ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва, виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 26.11.2009 року на підставі наказу №41-В. Реєстрація права власності на нежитлову будівлю проведена КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 04.12.2009 року, реєстрова книга №322-170 за реєстровим номером №6678-П та підтверджується інформаційною довідкою КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» №НЖ-2015 №2590 від 21.08.2015 року.

Державну реєстрацію права власності продавця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 28.08.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донець Т.М., номер запису про право власності 10955784, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 712218080000.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам, звертає увагу на наступне.

За приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.3 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус це спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.46-1 ЗУ «Про нотаріат»).

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень є Закон України від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

До повноважень органу державної реєстрації прав (а також приватного нотаріуса) належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Виходячи з наведених правових норм, вбачається, що у спірних правовідносинах нотаріус є суб'єктом владних повноважень, спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Положеннями статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено розмежування компетенції нотаріуса та державного реєстратора у сфері державної реєстрації, а саме встановлюють компетенцію нотаріуса на здійснення державної реєстрації прав у разі вчинення нотаріальної дії з об'єктом нерухомого майна.

Зі змісту Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що нотаріус виконує функції державного реєстратора виключно у випадках, коли він при цьому вчинює нотаріальну дію з нерухомим майном і проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої нотаріальної дії.

Такі ж положення містяться в п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, як: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації;

У той же час, відповідно до статті 27 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії, крім іншого, подала недійсні та/або підроблені документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону №1952-IV встановлено, що державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

Згідно пункту 6 Порядку, документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації (п.20 Порядку).

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п.28 Порядку).

Жодного доводу щодо наявності можливих підстав для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації, визначених ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивачем не наведено.

Разом з тим, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена

Чинним законодавством не передбачено обов'язку відповідача при вчиненні реєстраційних дій досліджувати подані документи щодо їх справжності.

Відповідно до положень п.6 Порядку відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, несе заявник.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було порушено процедуру прийняття та розгляду документів. Підстави для відмови в реєстрації права або зупинення реєстрації були відсутні.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донець Тетяни Миколаївни щодо прийняття рішення від 28.08.2015 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (літера Д) (номер запису про право власності 10955784, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 712218080000), задоволенню не підлягають.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 23.02.2016, за реєстровим номером 6678-п проведена реєстрація права власності за іншою адресою, а саме: по вул. Ніжинська,10 на нежилі приміщення за юридичною особою в реєстровій книзі 105-п-25, а інформаційна довідка № НЖ-2015 №2590 від 21.08.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» не видавалась.

Згідно листа Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 18.01.2016 у Департаменті відсутня інформація щодо підстав видачі Головним управлінням комунальної власності м. Києва наказу №41-В від 26.11.2009 року та свідоцтва про право власності від 26.11.2009 № 928489 на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (літ.Д).

Разом з тим, у провадженні слідчого відділу Управління поліції в Печерському районі Головного управління Національної поліції в м. Києві перебуває кримінальне провадження №42015100000001393 від 21.12.2015, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом шахрайського заволодіння гр. ОСОБА_6 нежитловою будівлею по АДРЕСА_1 (літера Д) у м.Києві, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. На час розгляду справи в суді першої інстанції досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скасування реєстраційних дій в даному випадку є єдиним можливим та ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, оскільки провадження у кримінальній справі триває, а захист майнового права можливий після набрання законної сили вироком суду. В той же час, реєстраційні дії здійснені за делегуванням державних функцій не досліджуються в кримінальному судочинстві.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донець Тетяни Миколаївни від 28.08.2015 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (літера Д) (номер запису про право власності 10955784, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 712218080000).

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції в цій частині - скасувати з ухваленням нового рішення.

Також, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що виходячи з приписів ст.ст.2, 17 КАС України, розгляд зазначеного спору належить до компетенції саме адміністративних судів.

Відповідно до положень ст. 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, а компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів чи їх посадових або службових осіб, відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В даному випадку спір виник щодо здійснення приватним нотаріусом реєстраційних дій, передбачених законодавством, зокрема, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донець Тетяни Миколаївни задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2016 року скасувати в частині визнання протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Донець Тетяни Миколаївни щодо прийняття рішення від 28.08.2015 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (літера Д) номер запису про право власності 10955784 та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині - відмовити.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 23.09.16.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.