Ухвала суду № 61522280, 13.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Заришняк Г.М.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров В.В. про зобов'язання звільнити за скороченням чисельності або штату працівників та стягнення коштів,

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/10438/2016 Головуючий у суді першої інстанції:Батрин О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.встановила:

у квітні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом про зобов'язання відповідача звільнити її за скороченням у зв'язку із закриттям Київського відділення №11 АТ «Дельта Банк» згідно наказу №117-Л від 26 лютого 2016 року, сплатити їй компенсацію за невикористані дні відпустки та 6 посадових окладів компенсації у зв'язку із скороченням, повну оплату примусової праці з 25 березня 2016 року та за втрату нової роботи у сумі 100 000 грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що з 8 січня 2013р. працювала у відповідача, з жовтня 2013 року - на посаді завідувача касою Київського відділення № 11 ПАТ «Дельта Банк». Відповідно до наказу № 117-л від 26 лютого 2016 року Київське відділення № 11 було закрито, а співробітників повинні були перевести до інших структур та підрозділів банку.

Позивач стверджувала, що 23 березня 2016 року їй було запропоновано звільнитися за угодою сторін, а коли вона відмовилася, її ознайомили з наказом про зміну істотних умов праці, відповідно до якого робочий час був встановлений з 9год. до 11год. кожного робочого дня та зменшено розмір заробітної плати, на що вона своєї згоди не надавала. 4 квітня 2016р. її було ознайомлено із наказом про істотну зміну умов праці з 7 червня 2016р. та встановлено робочий час кожного робочого дня з 9год. до 11 год. та з 16год. до 18год., що на думку позивача, є примусовою працею.

Рішенням суду від 8 червня 2016 року в позові відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Позивач посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, не врахування судом зміни відповідачем діючих умов оплати праці в бік погіршення без її попередження про це за два місяці до застосування таких змін.

- 2 -

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 8 січня 2013р. позивач була прийнята на посаду касира Київського відділення № 13 Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». 9 вересня 2013р. позивача було переведено на посаду касира Київського відділення № 11, а з 9 жовтня 2013р. переведено на посаду завідувача касою Київського відділення № 11.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 2 березня 2015р. з 3 березня 2015р. розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. № 117-л від 26 лютого 2016р. закрито Київське відділення № 11 АТ «Дельта Банк» з 17 березня 2016р.

Відповідно до плану заходів щодо закриття відділення до 24 березня 2016р. визначено проведення роботи з переведення співробітників в інші структурні підрозділи банку або їх звільнення.

Згідно заяви позивача від 24 березня 2016р. вона відмовилася від переведення в інші структурні підрозділи банку.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. № 234-к/ТР від 22 березня 2016р. для позивача з 25 березня по 31 березня 2016р. встановлено простій, визначено робочий час з 9год. до 11год. щоденно та встановлена заробітна плата за весь період простою у розмірі двох третин встановленого посадового окладу.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. № 281-к/ТР від 4 квітня 2016р. встановлено позивачу простій з 4 квітня 2016р. по 6 червня 2016р., визначено робочий час з 9год. до 11год. та з 16год. до 18год. щоденно та встановлена заробітна плата за весь період простою у розмірі двох третин встановленого посадового окладу.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. № 280-к/ТР від 4 квітня 2016р. з 7 червня 2016р. позивачу змінені істотні умови праці, встановлено посадовий оклад у розмірі 1450грн. зі встановленням неповного робочого часу з вдома годинами роботи щоденно з 9год. до 11год. з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу.

Про зміну істотних умов праці позивач була попереджена письмово 4 квітня 2016р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.

Колегія суддів вважає, що вказаний висновок відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, звільнення працівника у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників або ліквідації структурного відділення є правом роботодавця, і не може бути проведено за бажанням працівника або за рішенням суду.

- 3 -

Під час розгляду справи судом не встановлено, що відповідачем було прийнято рішення про звільнення працівників у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників чи ліквідації відділення банку, а відтак суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити позивача за скороченням штату.

Посилання позивача на те, що її звільнення було передбачено наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. № 117-л від 26 лютого 2016р., колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказаним наказом було ліквідовано Київське відділення № 11 ПАТ «Дельта Банк» та затверджений план заходів щодо закриття відділення, яким було передбачено переведення співробітників в інші структурні підрозділи банку або їх звільнення. При цьому, вказаним наказом відповідач не передбачив звільнення працівників у зв'язку із скороченням чисельності або штату чи ліквідацією відділення.

З наданих суду документів вбачається, що відповідачем позивачу пропонувалося переведення на посаду завідувача касою Київського відділення № 12 зі збереженням посадового окладу, від якого вона відмовилася. Вказана обставина була підтверджена позивачем, а також позивач не заперечувала, що їй було запропоновано звільнення за угодою сторін, від чого вона також відмовилася.

Вимоги позивача про виплату їй компенсації за невикористані дні відпустки задоволенню не підлягають, оскільки відповідно ч.1 ст. 83 КЗпП України працівнику виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки у разі звільнення, проте на день звернення до суду з даним позовом позивач не була звільнена з роботи.

Також не ґрунтуються на нормах законодавства вимоги про виплату позивачу 6 посадових окладів компенсації з зв'язку із скороченням, так як підстав для звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України судом не встановлено, а визначений позивачем розмір компенсації не передбачений ст. 44 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність видачі наказів про її простій та незаконність зменшення розміру заробітної плати без попередження про таку зміну за два місяці, колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно ст. 34 КЗпП України Простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

У зв'язку із закриттям відділення банку, в якому працювала позивач, та відмовою позивача від переведення в інше відділення банку, відповідач правомірно видав наказ про її простій. При цьому визначення часу, протягом якого працівник зобов'язаний перебувати на робочому місці, не суперечить нормам трудового законодавства і не порушує трудових прав позивача, оскільки йому виплачується заробітна плата за час простою.

Частиною 1 статті 113 КЗпП України передбачено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

З наданих суду відповідачем документів вбачається, що позивачу час простою оплачувався відповідно до вказаної норми матеріального права, що не заперечувала позивач.

Вимоги позивача про оплату простою у повному розмірі її посадового окладу не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 113 КЗпП України середній заробіток за час простою працівнику виплачується у разі, коли за час простою виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для

- 4 -

людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини.

Посилання позивача на те, що відповідач зобов'язаний був її повідомити про простій та зменшення заробітної плати за два місяці до початку простою, колегія суддів вважає необґрунтованим, так як це не передбачено ст. 34 КЗпП України і не є істотною зміною умов праці у розумінні ст. 32 КЗпП України.

Також не ґрунтуються на нормах трудового законодавства вимоги позивача про виплату їй компенсації за втрату нової роботи у сумі 100 000грн. Крім того, позивачем не було надано жодного доказу у підтвердження своїх тверджень про втрату іншої роботи у зв'язку із неправомірними діями відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: