Постанова № 61521716, 04.08.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2016 рокум. Ужгород№ 807/252/16 Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Скраль Т.В.,

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2,

відповідача 1: УМВС України в Закарпатській області - представник ОСОБА_3Ю,

відповідача 2: ГУ Національної поліції в Закарпатської області - представник ОСОБА_3

третя особа: Закарпатська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України - представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, третя особа : Закарпатська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2016 року, позивач - ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закарпатська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (далі - третя особа), якою просив: 1) поновити строк звернення до суду, у звязку з тим, що пропущений з поважних причин; 2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області від 06.11.2015 року за № 250 о/с по особову складу в частині звільнення ОСОБА_1 (М-226899) із займаної посади; 3) поновити ОСОБА_1, на посаді інспектора слідчого відділення Тячівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області з 06 листопада 2015 року (а.с.4-12).

04 липня 2016 року, у судовому засіданні представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог, згідно останніх представник позивача просив викласти позовні вимоги в такій остаточній редакції: 1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області від 06.11.2015 року за № 250 о/с по особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 (М-226899) із займаної посади; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділу Тячівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області з 06 листопада 2015 року; 3) зобовязати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в органах Національної поліції; 4) стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 судовий збір (а.с.80-82).

У судовому засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог і просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідачів 1 та 2 у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог з мотивів наведених у письмових запереченнях та просила суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю (а.с.26-30).

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, однак 19 квітня 2016 року у попередньому судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Не погодившись із своїм звільненням, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначений наказ необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

При цьому Верховний Суд України в своїх рішеннях неодноразово висловлював позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

В своїй постанові від 17 лютого 2015 року №21-8а/15 Верховний Суд України зазначив, що будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію».

Статтею 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим суд враховує, що на час розгляду цієї адміністративної справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» втратив чинність та набрав законної сили Закон України від 02.07.2015 № 580-VIІI «Про Національну поліцію».

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області від 06 листопада 2015 року № 252 о\с в частині звільнення позивача з 06.11.2015 року з посади у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015 року чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на які йдеться посилання у спірному наказі містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Як встановлено судом, 12 серпня 2007 року позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та згідно запису у трудовій книзі № 2 - 06 листопада 2016 року такий звільнений з органів внутрішніх справ.

Згідно витягу з Наказу Управління МВС України в Закарпатській області за № 250 о/с від 06 листопада 2015 року, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-226899), який перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, інспектора слідчого відділу Тячівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області, було звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), (а.с.14, 40).

Передували даному наказу наступні встановлені судом обставини.

03 листопада 2015 року, позивачем було складено та подано на імя начальника УМВС України в Закарпатській області рапорт з проханням надати дозволу для його подальшого проходження служби в лавах Національної поліції Закарпатської області на рівнозначній посаді, (а.с.31).

03 листопада 2015 року, згідно витягу з протоколу засідання кадрової комісії Управління МВС України в Закарпатській області за № 11, на порядок денний винесено питання про надання згоди працівників УМВС України в Закарпатській області, які перебувають у відпустках для догляду за дитиною, на подальше проходження служби в Національній поліції України та прийнято рішення про звільнення з органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) відповідно до п.64 "г" Положення про служби старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, який не рекомендований для подальшого проходження служби в Національній поліції України керівництвом райвідділу (а.с.59, 60).

06 листопада 2015 року, відповідно до витягу з Протоколу засідання кадрової комісії Управління МВС України в Закарпатській області за № 12, винесено на порядок денний питання щодо звільнення зі служби (роботи) з органів внутрішніх справ працівників УМВС України в Закарпатській області через скорочення штатів відповідно до пунктів 9, 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, згідно з пунктом 8 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, прийнято рішення за погодженням із Закарпатською обласною організацією профспілки атестованих працівників ОВС України, звільнити зі служби (роботи) з внутрішніх справ через скорочення штатів 244 працівників, зокрема і ОСОБА_1 (а.с.37, 38).

Згідно довідки-обєктивки на інспектора слідчого відділення Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-226899), позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з вересня 2007 року та зарекомендував себе з позитивного боку, однак, його не було рекомендовано на подальше проходження служби в складі Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ВВБ в Закарпатській області ДВБ МВС України та ВІОС УКЗ УМВС України в Закарпатській області (а.с.39).

06 листопада 2016 року, згідно витягу з Наказу Управління МВС України в Закарпатській області за № 250 о/с, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-226899), який перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, інспектора слідчого відділу Тячівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області, було звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) (а.с.14, 40).

10 листопада 2015 року, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області надано відповідь на рапорт позивача від 03 листопада 2015 року, згідно якої повідомлено останнього про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) "Про утворення територіальних органів Національної поліції " (а.с.32, 33) та відповідно до протоколу засідання кадрової комісії УМВС № 12, довідки - обґрунтування Тячівського районного відділу та у зв'язку із запереченнями відділу внутрішньої безпеки у Закарпатській області ДВБ МВС України позивача не рекомендовано для подальшого перебування на службі в Головному управлінні Національної поліції. Крім того, за даним листом відповідач повідомляє, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади.

Як ствердив представник позивача в удовому засіданні позивач вказаний лист не отримував. Сторона відповідача не спростувала належними та допустимими доказами ці доводи позивача. Наданий представником відповідача ОСОБА_4 обліку вихідних та внутрішніх документів не свідчить про отримання такого листа позивачем, ( а.с.34).

У судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо витребування доказів по даній справі, а саме: від відділу внутрішньої безпеки в Закарпатській області ДВБ МВС України та від ВІОС УКЗ України в Закарпатській області докази, що послужили підставою для не рекомендування про подальше проходження служби в складі Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - ОСОБА_1 ( М-226899), ІНФОРМАЦІЯ_1, інспектора слідчого відділення Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області.

Дане питання виникло на підставі наявної в матеріалах справи довідки-обґрунтування Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 06.11.2015 року, відповідно до якої ОСОБА_1 не рекомендовано для подальшого проходження служби в Головному управлінні Національної поліції у Закарпатській області.

05 липня 2016 року, за Ухвалою суду (а.с.95-97), судом витребувано від відділу внутрішньої безпеки в Закарпатській області ДВБ МВС України докази, що послужили підставою для не рекомендування про подальше проходження служби в складі Головного управління Національної поліції в Закарпатській області-Деяк ОСОБА_5 ( М-226899), ІНФОРМАЦІЯ_1, інспектора слідчого відділення Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області та витребувано від ВІОС УКЗ України в Закарпатській області докази, що послужили підставою для не рекомендування про подальше проходження служби в складі Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - ОСОБА_1 (М-226899), ІНФОРМАЦІЯ_1, інспектора слідчого відділення Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області.

На вказану ухвалу до суду не надано витребуваних доказів.

За приписами частини шостої статті 71 КАС України, якщо, особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Разом з тим, виходячи із вищевказаних обставин, судом встановлено, що відповідач не обґрунтував відсутність можливості подальшого використання позивача на службі та не врахував відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції та не перевірив можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції, а саме до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06.08.2015 року), таким чином пункт 9 набрав чинності з 07.08.2015 року.

В порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року, з моменту опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (з 06.08.2015 року) та до прийняття спірного наказу (06.11.2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 «г" (через скорочення штату) йому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та не вирішено питання про перевід позивача до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Слід також зазначити, що оскільки перше офіційне опублікування відбулося в газеті «Голос України» 06.08.2015 (випуск №141-142), Закон набрав законної сили з 07.11.2015. Тобто суд погоджується із доводами позивача, що оскаржуване рішення прийнято на підставі норм Закону, які ще не набули чинності, оскільки як слідує із оскаржуваного Наказу звільнення відбулося за пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При цьому в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону оговорено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, тобто працівники вважаються попередженими про наступне скорочення Законом, а тому необхідності персонального попередження про наступне скорочення працівників у органу міліції не було.

Також враховуючи, що спеціальним Законом не оговорено порядок звільнення у звязку з скороченням штатів осіб, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, суд вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню стаття 184 Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, звільнення осіб, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених осіб здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Пряма заборона на звільнення перелічених працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають субєктивне право залишитися на роботі (крім випадків повної ліквідації підприємства) і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не може ставитися взагалі. Якщо підприємство ліквідується допускається звільнення таких працівників з обовязковим працевлаштуванням.

Разом з тим, наказом начальника управління МВС України в Закарпатській області № 250 о/с від 06.11.2015 року позивач був звільнений з займаної посади у період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, при цьому позивач при звільненні не був працевлаштований та Рапорт позивача, поданий ним на ім'я начальника ГУ МВС України в Закарпатській області у "зв'язку з висловлюванням бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області - розглянутий без врахування всіх обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення та не у спосіб що визначений законом, а отже свідчить про порушення суб'єктом владних повноважень частини третьої статті 2 КАС України.

Позивач проходив службу в органах МВС з 2007 року та вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 8 років 02 місяці 24 дні. За період служби в ОВС неодноразово заохочувався. Обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно до ст. 61 Закону України " Про національну поліцію" не мав.

Згідно з правовим висновком Верховного суду України, викладеного у постанові від 28.10.2014, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобовязання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді.

Крім цього, ОСОБА_1 є членом Закарпатської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України.

За приписами ч. 10 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-ХІУ виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

У Галузевій угоді між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України передбачено, що МВС бере на себе обовязки не допускати звільнення працівників без згоди відповідного профспілкового органу у випадках, коли дача такої згоди передбачена чинним законодавством (п. 2.1.2).

За змістом зазначених правових норм суд дійшов висновку, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу профспілки.

Вказаний висновок підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 25.03.2014 № 21-44а14: «колегія суддів дійшла правового висновку, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається відповідно до ч.3 ст.41 Закону № 1045-ХІV за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки».

Наказом начальника управління МВС України в Закарпатській області № 250 ос від 06.11.2015 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади у період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. (Згідно до ч. З ст. 18 Закону України №504/96-ВР ця відпустка по догляду за дитиною може бути використана також батьком дитини).

Однак, відповідач не тільки жодним чином не обґрунтував відсутність можливості подальшого використання позивача на службі та не врахував відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції, але й взагалі не перевірив можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції, а саме до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Згідно з правовим висновком, зазначеним у Постанові ВСУ від 10 березня 2015 року по справі № 21 -52а 15, обов'язковим для врахування в порядку ст.244-2 КАС України, вказано, що виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Враховуючи, що Закон України від 02.07.2015 № 58О-VIII «Про Національну поліцію» було опубліковано 06.08.2015 р. в газеті «Голос України», відповідно, 3-х місячний термін з дня опублікування закінчується 06.11.2015 р. Окрім того, позивача було звільнено 06.11.2015 року, разом з тим Управлінням МВС України в Закарпатській області не було надано можливість позивачу реалізувати своє право щодо призначення за його згодою на посади, що замішуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, відтак, наказ про звільнення без виконання цих вимог також, було видано незаконно.

Беручи до уваги, що наказ про звільнення позивача з органів внутрішніх справ винесений відповідачем протиправно, позивач підлягає поновленню на роботі.

З огляду на матеріали справи, УМВС України в Закарпатській області з 06.11.2015 року перебуває у стані припинення. Проте, станом на 04 серпня 2016 року запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи УМВС України в Закарпатській області не внесено.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно із ч.9. ст.36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи. Таким чином, оскільки зобов'язання по працевлаштуванню працівника ліквідованої установи відповідачі не виконали, то суд констатує, що трудові гарантії позивача як працівника порушені.

Відтак, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне поновити останнього на займаній на час звільнення посаді або на рівнозначній посаді з 06.11.2015 року.

При цьому, відповідно до пункту 2, пункту 3 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, постанова суду в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді - підлягає негайному виконанню.

На підставі положень ч. 2, 3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати Наказ начальника управління МВС України в Закарпатській області № 250 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення позивача, поновивши його на раніше займаній посаді з 06.11.2015 р.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області від 06 листопада 2015 року № 250 "По особовому складу" в частині звільнення старшого лейтенанта міліції інспектора слідчого відділення Тячівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_1 ( М-226899) із займаної посади.

3. Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 08592170) поновити ОСОБА_1 (вул. Грушевського буд 27, с. Дулово, Тячівського району, Закарпатської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді інспектора слідчого відділення Тячівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області або на рівнозначній посаді з 06 листопада 2015 року.

4. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді підлягає до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_6