Постанова № 61521643, 19.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 р. Справа №805/1925/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14:55

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., при секретарі Зикун Ю.В., за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський метизний завод» до Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, неправомірно зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 328688 грн., оскільки господарські операції позивача з ТОВ «УКР ОСОБА_4» здійснювались у межах господарської діяльності, підтверджені необхідними первинними документами. Просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року №0000042200.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав заперечення в якому зазначив, що контролюючому органу не виявляється можливим співставити дані податкової звітності з даними первинних бухгалтерських та інших документів ТОВ «УКР ОСОБА_4» з метою документального підтвердження господарських відносин з покупцями з огляду на те, що за даними ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві та даних АІС «Податковий блок» не знаходиться за його податковою адресою. З огляду на це відсутній факт реального здійснення господарської діяльності по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «УКР ОСОБА_4». Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Харківський метизний завод» (код ЄДРПОУ 00223220, 84205, АДРЕСА_1) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 01.07.1993 року.

22 грудня 2015 року за результатами проведення невиїзної перевірки ПАТ «Харківський метизний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобовязань і податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2015 року з урахуванням виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства щодо відносин з ТОВ «УКР ОСОБА_4» відповідачем складено акт №123/05-10-1530/00223220.

З висновків вбачається, що підприємством внаслідок не підтвердження реальності здійснення операцій постачання товарів, робіт контрагентом-постачальником ТОВ«УКР ОСОБА_4» по ланцюгам постачання, та відсутності документального підтвердження їх походження, транспортування і використання у власній діяльності ПАТ «ХМЗ», позивачем порушено п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит за квітень, травень, червень 2015 року у розмірі 328688 грн., в тому числі за квітень 2015 року на суму 105617 грн., за травень 2015 року 106560 грн., за червень 2015 року 116511 грн. та завищено відємне значення податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2015 року у сумі 328688 грн.

27 січня 2016оку на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000004220, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 328688 грн., у т.ч. за квітень 2015 року на суму 105617 грн., за травень 2015 року 106560 грн., за червень 2015 року 116511 грн.

14 червня 2016 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що 02 березня 2015 року між покупцем ПАТ«Харківський метизний завод» та постачальником ТОВ«УКР ОСОБА_4» укладено договір купівлі-продажу №020315 предметом якого є постачання товару в асортименті.

На виконання умов договору складені видаткові накладні, а саме №618 від 30.04.2015 року, №375 від 29.05.2015 року, №562 від 30.06.2015 року.

06 березня 2015 року між ПАТ«Харківський метизний завод» та ТОВ«УКР ОСОБА_4» укладено договір №060315 предметом якого є отримання послуг по первинній обробці виробів (промивання, оцинкування, покриття консервантом метизів).

Вартість послуг визначається сторонами по закінченню кожного звітного періоду на підставі акта сдачі приймання виконаних робіт (послуг).

На виконання умов договору складені акти приймання-здачі робіт, а саме №619 від 30.04.2015 року на суму 24765,84 грн., №620 від 30.04.2015 року на суму 454393,80 грн., №621 від 30.04.2015 року на суму 146704,28 грн., №376 від 29.05.2015 року на суму 36171,44 грн., №377 від 29.05.2015 року на суму 450403,80 грн., №378 від 29.05.2015 року на суму 146702,95 грн., №563 від 30.06.2015 року на суму 35114,56 грн., №564 від 30.06.2015 року на суму 507261,30 грн., №565 від 30.06.2015 року на суму 142739,40 грн.

ТОВ«УКР ОСОБА_4» виписані податкові накладні №618 від 30.04.2015 року на суму 7840,21 грн., №619 від 30.04.2015 року на суму 24765,84 грн., №620 від 30.04.2015 року на суму 454393,80 грн., №621 від 30.04.2015 року на суму 146704,28 грн., грн., №375 від 29.05.2015 року на суму 6080,00 грн., №376 від 29.05.2015 року на суму 36171,44 грн., №377 від 29.05.2015 року на суму 450403,80 грн., №378 від 29.05.2015 року на суму 13948,55 грн., №563 від 30.06.2015 року на суму 35114,56 грн., №564 від 30.06.2015 року на суму 507261,30 грн., №565 від 30.06.2015 року на суму 142739,40 грн.

В підтвердження приймання товару та використання у господарській діяльності позивачем надані картки складського обліку матеріалів, відомість №16 за квітень 2014 року, відомість №16 за червень 2015 року, видатковими накладними (покупці ТОВ «Дисплей продакшн», ТДВ «Верстатонормаль», ТОВ «ТАРА», ТОВ ТПК «Метизний альянс» м.Тагонрог, ПАТ «Електромотор», ТОВ «СМК ГРУПП», ТОВ «Воронежпромметиз», ТОВ «Євростенд-Груп», ПП «Техноімпекс»), вантажно-митними деклараціями,

Оплата за товар та послуги здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «УКР ОСОБА_4».

19 травня 2015 року, 19 червня 2015 року та 17 липня 2015 року позивачем до контролюючого органу подані податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2015 року відповідно. З розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається включення вказаних сум до податкового кредиту.

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише податковою інформацією ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо відсутності за місцем реєстрації та неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «УКР ОСОБА_4».

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що порушення податкового законодавства контрагентом платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо існування судового рішення про визнання недійсними договорів постачання, укладених позивачем з контрагентами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року №0000042200.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення № 606 від 29.06.2016 року за подання адміністративного позову позивачем сплачено 4930,32 грн. судового збору.

У зв'язку з цим, на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 4930,32грн.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ

Позов Публічного акціонерного товариства «Харківський метизний завод» до Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 27 січня 2016 року №0000042200.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський метизний завод» судові витрати у розмірі 4930 (чотири тисячі девятсот тридцять) грн. 32 коп.

У судовому засіданні 19 вересня 2016 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст постанови складено 22 вересня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кошкош О.О.