Постанова № 61521597, 19.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 р. Справа №805/2363/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Нестеренко Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Керамет» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №75-17 від 21.06.2016 року на суму 242 629,24 грн, мотивуючи вимоги тим, що податковим органом було неправомірно винесено податкову вимогу, оскільки підприємство здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, у відповідності до чого Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» його звільнено від сплати земельного податку.

Відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду надано заперечення на адміністративний позов, відповідно до якого зазначає, що податковим органом правомірно сформовано податкову вимогу, оскільки позивач є платником земельного податку, до категорії звільнених від сплати земельного податку не належить та зобов’язаний здійснювати сплату своєчасно. Крім того, зазначає, що відповідача переміщено з м. Донецька до м. Маріуполь, у відповідності до чого позивач перебуває на обліку у податковому органі який розташований у м. Маріуполі, який не належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги в частині скасування податкової вимоги №75-17 від 21.06.2016 року у сумі 242 119,24 грн, не враховуючи штраф у сумі 510,00 грн.

Представник відповідача з заявами та клопотаннями про відкладання розгляду справи до суду не звертався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Керамет» (код ЄДРПОУ 13508852,вул.. Якіра, б.8, Шевченківський район, м. Київ, 04119), пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації юридичних осіб 30.12.1994 року, номер запису: 1 266 120 0000 006678, зазначене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що 16.02.2011 року між Донецькою міською радою з одного боку та позивачем, ТОВ «Пуянг-Керамет,» ТОВ «Промвуглесервіс», ЗАТ «Технопарк» Екотехнології» з другого боку укладено договір оренди земельної ділянки, для експлуатації існуючої будівлі адміністративно - ділового центру з гостьовою автостоянкою, розташованої на території Калінінського району м. Донецька по вул.. Калузькій, 16 «а». В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,6053 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 13 289 000,63 грн, зі платою позивачем оренди у сумі 106 830,13 грн/рік.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Враховуючи внесення змін у законодавство, при вирішенні справи судом використовуються відповідні норми закону, які діяли в період виникнення спірних відносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України, що також визначено ст.16 ПК України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як встановлено п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За приписами п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу пункту 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку МГУ ДФС була сформована та направлена на адресу позивача податкова вимога форми “Ю” № 75-17 від 21.06.2016 року про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов’язанням у сумі 242 629,24 грн у т.ч. з орендної плати у сумі 242 199,24 грн та адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн.

Спірним питанням у даній справі є застосування права на звільнення суб'єкта господарювання, позивача у справі, який сплачує орендну плату за земельну ділянку розташовану на території проведення антитерористичної операції під час проведення АТО.

Суд зауважує, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 2 ст. 1 Закону № 1669 визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02.12.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”. Зазначене розпорядження опубліковано 08.12.2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України “Урядовий портал”.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053”.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

Статею 7 Закону № 1669 скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р, до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк .

Відповідно до статті 11 Закону № 1669, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на викладене, оскільки орендована земельна ділянка знаходиться у м. Донецьку – населеному пункті, на території якої здійснювалася антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 7 Закону № 1669, поширюються на позивача, як платника орендної плати.

Суд зауважує, що норми ст. 7 Закону № 1669 мають пряму дію у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, крім того, застосування зазначеного закону не ставить у залежність від внесння змін до Податкоовго кодексу України.

Тобто, спеціальним законом, на час виникнення спірних правовідносин, позивача звільнено, на період проведення АТО, від сплати орендної плати за земельну ділянку.

Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 242 119,24 грн не підлягає сплаті, оскільки складова цього податкового боргу є боргом зі сплати орендної плати з юридичних осіб, від якої звільнено відповідача у відповідності до приписів ст.7 Закону №1669.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Суд не бере до уваги письмові заперечення відповідача, оскільки вони є необгрунтованими та не підтверджені належними та допустими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Керамет» підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Керамет» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління ДФС у Донецькій області № 75-17 від 21 червня 2016 року на суму податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 242 119 ( двісті сорок дві тисячі сто дев’ятнадцять) грн 24 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Приватного акціонерного товариства «Керамет» (код ЄДРПОУ 13508852, вул. Якіра, б.8, Шевченківський район, м. Київ, 04119) сплачений судовий збір у сумі 3 631 (три тисячі шістсот тридцять одна ) грн 79 коп.

Повний текст постанови виготовлено 23.09.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.