Ухвала суду № 61520007, 20.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1436/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1790/2016

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про застосування наслідків нікчемності правочину, визнання договору недійсним та стягнення коштів за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про застосування наслідків нікчемності правочину, визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що 17 лютого 2016 року відповідно до квитанції №N1AYF55852 на розрахунковий рахунок відповідача ОСОБА_3 «Ваш Авто», що відкритий в АТ «ОСОБА_4 Аваль м. Київ» ним проведено перерахунок грошових коштів у сумі 23 000 грн. 00 коп. як оплату згідно договору Фінансового лізингу №001757 за трактор.

Позивач зазначив, що за умовами п.1.4 Договору- лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов»язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, тощо, а за вищенаведеними зобов»язаннями відповідає продавець.

Разом з тим, такі умови суперечать вимогам ч.1 ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця.

Крім того, у договірних умовах не дотримано право лізингоодержувача на вибір постачальника предмета лізингу. У договорі не зазначено, за дорученням чи за погодженням лізингоодержувача має здійснюватись вибір постачальника предмету лізингу, тобто, яка із сторін договору визначає продавця предмету лізингу. За законом таке право належить лізингоодержувачу, однак реалізація такого права договором не передбачена. Окрім цього відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди може звернутись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Зазначає, що у порушення вимог закону, ні у договорі,ні у специфікації до нього, продавця (постачальника) предмета лізингу не зазначено взагалі.

Всупереч вимог Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі і специфікації відсутня істотна умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом.

Визначення у договорі предмету лізингу не відповідає поняттю індивідуально-визначеної речі, не містить вимог щодо якості предмету лізингу відповідно до ДСТУ.

Укладений договір лізингу містить положення, за яким продавець не повертає кошти на оплату, здійснену споживачем у разі відмови споживача на одержання відповідної компенсації від продавця у зв»язку з розірванням або невиконанням договору. Такі положення договору, на думку позивача, дають підстави для кваліфікації умов договору несправедливими.

Крім того, позивач зазначив, що укладений договір лізингу є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально.

У відповідача, всупереч вимог чинного законодавства, відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив задовольнити його позов.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 21 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним Договір фінансового лізингу №001757 укладений 17 лютого 2016 року між ОСОБА_3 «Ваш Авто» та ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_3 «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2, майно, набуте ним на виконання договору фінансового лізингу №001757 укладеного 17 лютого 2016 року, а саме грошові кошти в сумі 23 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що ОСОБА_5 здійснює діяльність з надання послуг фінансового лізингу, на момент укладення договору предмета лізингу у товариства немає.

Позивачем як лізингоодержувачем за Договором не було сплачено у повному обсязі платежів, передбачених п.1.7 ст.1 Договору, а тому у ОСОБА_5 як у Лізингодавця обов»язку щодо передачі предмета договору не виникало.

При підписанні договору сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов визначених такими законодавством для договорів фінансового лізингу, у належній письмовій формі, засвідчили свої наміри на виникнення обопільних прав та обов»язків за договором, власноручно підписавши договір.

Апелянт вказав, що в рішенні суду відсутні будь-які належні докази та конкретні посилання на норми чинного законодавства щодо недійсності договору фінансового лізингу або окремих його частин, а також відсутні докази порушення оспорюваних прав споживача.

Підписуючи договір фінансового лізингу, позивач засвідчив свою обізнаність із викладеними умовами договору.

Посилання позивача щодо неправомірності включення до договору такого платежу як Адміністративний не заслуговує на увагу, оскільки умовами Договору передбачено перший платіж який відповідно до преамбули Договору включає у себе адміністративний платіж, розмір якого погоджується сторонами при укладенні договору, зокрема, у додатку №1 до Договору, який відповідно до п.16.10 Статті 16 Договору є його невід»ємною частиною. Так, при укладенні договору сторони погодили , що розмір Адміністративного платежу складатиме 10% від вартості предмета лізингу, про що встановлено у Додатку №1 до Договору і даний факт підтверджується власноручним підписанням ОСОБА_6 самого договору та додатку до нього.

Таким чином Адміністративний платіж є винагородою яка сплачується Лізингоодержувачем на користь лізингодавця за укладення договору.

У копії квитанції на підтвердження сплати позивачем грошових коштів чітко вказано «призначення платежу - Адміністративний платіж», а тому посилання позивача щодо неспіврозмірності тих грошових коштів що були ним внесені на виконання договору, а також щодо незаконності Адміністративного платежу не заслуговують на увагу.

Необгрунтованими на думку апелянта є висновки суду про те, що умови оспорюваного договору за своїм змістом є несправедливими по відношенню до лізингоодержувача.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» при укладенні договорів лізингу встановлена проста письмова форма та жодна норма не містить положення про обов»язкове нотаріальне посвідчення такого договору.

Не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства висновки суду щодо обов»язковості ліцензування діяльності з надання послуг фінансового характеру.

Посилаючись на зазначені обставини, представник апелянта просив заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник апелянта ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» в судове засідання апеляційного суду не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Позивач ОСОБА_2 заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив із того, що при укладенні договору фінансового лізингу допущено ряд порушень норм чинного законодавства, а тому є підстави для визнання його недійсним.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютого 2016 року між відповідачем ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія» Ваш Авто» та позивачем ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу № 001757.

17 лютого 2016 року відповідно до квитанції № N1AYF55852 на розрахунковий рахунок № 26004482354 відповідача ОСОБА_3 «Ваш Авто», що відкритий в АТ «ОСОБА_4 Аваль м. Київ» позивачем проведено перерахунок грошових коштів у сумі 23 000 грн. 00 коп., як оплату згідно договору Фінансового лізингу №001757 за трактор (а.с.21).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг".

Договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень ст. 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобовязань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 цього Закону).

Умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Згідно з укладеним 17.02.2016 року між сторонами договором фінансового лізингу № 001757 лізингодавець зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування автомобіль марка DONFENG модель DF244 Cab, 24/диз Тип КПП мех., привід 4х4, а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі (пункти 1.1, 3.3.1 договору). Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 8363,64 доларів США, що за обмінним курсом долара США до гривні на момент укладення цього договору складало 230000 грн.

Зі змісту оспорюваного договору, зокрема п.1.4, вбачається, що лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов»язаннями відповідає продавець, а пунктами 12.1-12.13 договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки)предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмету лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то п.1,4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: встановлення жорстких обов»язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця) у зв»язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця); установлення обовязкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року (справа № 6-330цс16).

За положеннями ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов»язані з виконанням договору лізингу.

Оскільки договір лізингу містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, а згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, то слід зазначити про недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення оспорюваного договору.

Визнаючи умови укладеного договору фінансового лізингу несправедливими, а договір недійсним та стягуючи з ПАТ «Лізингова компанія «Ваш Авто» (лізингодавця) на користь ОСОБА_2 (лізингоодержувача) сплачену суму адміністративного платежу, суд вірно керувався положеннями Закону України "Про захист прав споживачів" та статей 203, 215 ЦК України.

Суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив про те, що всупереч вимог ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що відповідно до положень ст. 227 ЦК України може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 квітня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_7