Ухвала суду № 61514608, 21.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5346/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Сватаненка В.І.

суддів Артеменка І.А., Суворов В.О.,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості за кредитним договором», за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 5 лютого 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

27.11.2013 року ПАТ «Акцент Банк» звернулись до суду із зазначеним позовом, по якому просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 28866,53 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 288,67 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що 10.05.2011 року між ПАТ «Акцент Банк» та відповідачем був укладений кредитно-заставний договір № AN3OCC9FC00142, за яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 20000 грн., на 36 місяців, під 0,12% на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту 03.05.2014 року. За умовами кредитного договору відповідач повинна була щомісяця здійснювати погашення заборгованості та сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору станом на 22.10.2013 року у відповідача створилась зазначена заборгованість.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача та наполягав на задоволенні позову у повному обсязі, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував.

Відповідач, будучи сповіщеною належним чином, до суду не зявилась.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.02.2014 року позов задоволений: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Акцент Банк» заборгованість за кредитним договором № AN3OCC9FC00142 від 10.05.2011 року станом на 22.10.2013 року у розмірі 28866,04 грн., з яких: 8946,85 грн. заборгованість за кредитом, 6,42 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3600 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 14462,47 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 500 грн. штраф (фіксована сума), 1350,79 грн. штраф (процентна складова); а також сплачені судові витрати у розмірі 288,67 грн.

07.06.2016 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане заочне рішення районного суду, по якій просить скасувати рішення суду, ухвалити у справі нове рішення, яке відповідає дійсним обставинам у справі, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне зясування судом першої інстанції обставин у справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлені такі обставини у справі та відповідні ним правовідносини.

Судом установлено, що 10 травня 2011 року між ПАТ «Акцент Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №AN3OCC9FC00142, за яким банк надав відповідачці кредит у розмірі 20000,00 грн. готівкою, зі сплатою процентів за користування кредитом 0,12% на рік. За вказаним кредитним договором відповідач зобовязана була сплачувати суму кредиту з нарахованими відсотками згідно умов погашення кредиту, підписаного сторонами, з кінцевим строком погашення ззабогованості не пізніше 3 травня 2014 року. .

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно наданому банком розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідач, починаючи з травня 2011 року по січень 2013троку, щомісячно сплачувала 400 грн. комісії за надання фінансового інструменту, що передбачено умовами договору та здійснювала платежі по погашенню кредиту та процентів.

Однак, у подальшому свої зобовязання по погашенню кредитної заборгованості та сплати комісії відповідачка не здійснювала, у звязку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 22.10.2013 року становить 28866 (дванадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 04 коп., з яких: 8946,85 грн. заборгованість за кредитом, 6,42 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3600,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 14462,47 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 500,00 грн. штраф (фіксована сума), 1350,79 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, а згідно ч. 2 ст.1050 ЦК, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, у банку були правові підстави для звернення до суду із зазначеним позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 стверджувала, що у заяві позичальника від 10.05.2011 року на отримання кредиту не встановлені пеня та штраф за невиконання умов кредитного договору, не встановлена комісія за користування кредитом.

Колегія суддів вважає дані ствердження безпідставними, оскільки у заяві ОСОБА_2 від 10.05.2011 року на отримання строкового кредиту (договір приєднання) зазначена єдиноразова винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 400 грн. та щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 400 грн. (комісія), якщо інше не встановлено в Умовах та правилах надання банківських послуг. При порушенні позичальником зобовязань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах за кожний день прострочки. ( а.с. 7).

Отже, у банку були передбачені умовами кредитного договору підстави для нарахування відповідачці заборгованість за комісією та нарахування пені.

Також, є необґрунтованими ствердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази реальності договору, фактичного виконання Заяви позичальника сторонами спору, оскільки матеріалами справи та додатковими письмовими доказами, наданими представником банку апеляційному суду, доведено, що 10 травня 2011 року відповідач ознайомлена та підписала графік погашення кредиту та довідку про умови кредитування А-банку та сукупну вартість кредиту. Крім того, з наданої представником банку виписки по рахунку № 29098061543865, відкритого на імя відповідачки, убачається, що вона у період з серпня 2011 року по 04.01.2013 року здійснювала платежі по погашенню кредиту та комісії.

Такі дії відповідачки свідчать про те, що вона дійсно отримала кредитні кошти та здійснювала дії по погашенню кредиту.

Отже, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить до висновку, що зазначене судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального права та без порушень процесуального закону, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 5 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

21.09.2016 року м. Одеса