Рішення № 61513096, 11.01.2016, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/1111/15-ц

РІШЕННЯ

МЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого Дорош В. В.

при секретарі Гула О. Р.,

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи голови Новоселівської сільської ради Ананьївського району Одеської області - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, третя особа Новоселівська сільська рада Ананьївського району Одеської області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що 04 лютого 2015 року помер його двоюрідний брат ОСОБА_5, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 4,63 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Світлий шлях", посвідчену сертифікатом на право на земельну частку серії ОСОБА_2 №0186618, виданим Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області 02 вересня 1996 року на підставі рішення Ананьївської районної адміністрації Одеської області. Заповіту ОСОБА_5 не залишив.

ОСОБА_1 зазначає, що спадкоємцем померлого за законом І черги є його дочка - відповідач по справі, а він є спадкоємцем за законом 5-ї черги. Відповідач при житті ОСОБА_5 свідомо ухилялася від надання батькові допомоги, який через каліцтво був у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги. З 1978 року ОСОБА_5 проживав з матірю ОСОБА_6, яка в 2009 році померла, після чого він залишився сам та в жахливому стані. Колишня дружина ОСОБА_7 та відповідач доглядати за ним бажання не виявили. В свою чергу він доглядав за братом, допомагав йому. Взимку 2010 року ОСОБА_5 знайшли в занедбаному будинку в стані алкогольного сп'яніння. Він тоді відморозив ноги, в результаті чого йому було ампутовано обидві стопи ніг, після чого він пересуватися не міг. На протязі трьох років ОСОБА_5 безперервно знаходився в хірургічному відділенні Ананьївської ЦРЛ Одеської області в звязку з чим доглядав за ним, відвідував його, привозив ліки, їжу, одяг, спілкувався з ним. Лише один раз відповідач з матір'ю прийшла в лікарню та заявила, що батько може не розраховувати на її допомогу.

Позивач вказує, що в жовтні 2013 року ОСОБА_5 перевезли до Долинської сільської лікарні Ананьївського району Одеської області, де він знаходився до дня смерті, а він,ОСОБА_1 підтримував його так само. Після смерті брата він ОСОБА_1 проводив похорони та поминальні обіди, а відповідач ніякої участі у цьому не приймала.

При зверненні до Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину на майно померлого двоюрідного брата йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в звязку з тим, що є спадкоємець першого ступеню споріднення зі спадкодавцем дочка ОСОБА_3, яка претендує на спадщину батька, крім того відсутні документи, які можуть підтвердити родинні відносини між позивачем та ОСОБА_5 та існує розбіжність прізвищ спадкодавця в свідоцтві про смерть та правовстановлюючому документі (а.с.19).

ОСОБА_1 вказує, що він та ОСОБА_5 являються двоюрідними братами, оскільки його мати та мати спадкодавця являються рідними сестрами, що вбачається з виписки з по господарської книги. При видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5, помилково посадовими особами була допущена помилка, а саме зазначено його прізвище як «Ацабрика», у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні під час розгляду справи позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що ОСОБА_5 являється йому двоюрідним братом. ОСОБА_5 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2 та у 2009 році зламав ногу та не міг самостійно пересуватися. Саме в цей час померла його мати, тому стало питання щодо догляду за ОСОБА_5 родичами. Оскільки його дочка ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_7 - колишня дружина ОСОБА_5, в присутності свідків, відмовилися за ним доглядати, пояснивши, що він їм не потрібен та вони можуть написати відмову, після чого поїхали додому. В звязку з чим, присутні голова сільської ради, родичі та сусіди запропонували йому, як двоюрідному брату доглядати за ОСОБА_5, тому він погодився. Оскільки ОСОБА_5 на той час був лежачий, він - ОСОБА_1, разом з двоюрідною сестрою, доглядали за ним, носили продукти харчування, палили в будинку, прибирали, тобто повністю здійснювали за ним догляд протягом трьох місяців, поки ОСОБА_5 не почав ходити, тому в подальшому відмовився від догляду ОСОБА_1 В жовтні 2010 року змінився голова сільської ради ОСОБА_4, то в цей час, а саме взимку 2011 року ОСОБА_5 почав вживати алкогольні напої у великій кількості та 19 січня 2011 року, перебуваючи у сильному алкогольному спянінні в занедбаному будинку с.Новоселівка Ананьївського району Одеської області обморозив кінцівки ніг. Дізнавшись від сусідів, що ОСОБА_5 перебуває практично голий у сильний мороз у занедбаному будинку, він, разом з племінником та сусідом пішли його шукати там. Знайшли ОСОБА_5 без свідомості, довезли до пункту медичної допомоги, зателефонували сільському голові ОСОБА_4, який викликав швидку медичну допомогу. Забравши непритомного ОСОБА_5 в Ананьївську ЦРЛ Одеської області йому через три дні ампутували кінцівки ніг до пят. Перший період ОСОБА_4 отримував пенсію ОСОБА_5 та возив йому в лікарню, однак постійно, у звязку зі своєю зайнятістю, це робити не міг, тому знову звернулися до ОСОБА_1 з проханням доглядати за ОСОБА_5, на що останній погодився. Протягом трьох років він їздив до ОСОБА_5 в лікарню, возив продукти харчування, купував медикаменти, «памперси», обмивав останнього, перевдягав, тобто повністю здійснював за ним догляд. Через три роки ОСОБА_5 перевели в Долинську сільську лікарню Ананьївського району Одеської області, де ОСОБА_5 пролежав майже два роки, після чого помер. Останні два роки він також їздив постійно до ОСОБА_5 в лікарню, возив всі необхідні продукти харчування, медикаменти та інші необхідні речі, а після смерті проводив поховання та поминальні обіди. Забрати до себе та доглядати вдома ОСОБА_5 він не мав змоги, оскільки також тяжко хворів та кожен місяць їздив в лікарню до м.Одеси, дружина його також страждає на високий тиск, а місця в будинку не вистачало. Крім того він ніколи не носив спиртні напої ОСОБА_5, оскільки сам не пє та йому забороняв.

Представник позивача, діюча на підставі довіреності (а.с.29), в судовому засіданні, під час розгляду справи позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі та пояснила, що 04 лютого 2015 року помер ОСОБА_5 рідний батько відповідача. Однак ОСОБА_3 відмовилася від ОСОБА_5, як від батька ще у 2009 році, коли померла ОСОБА_6 А саме, з урахуванням того, що за ОСОБА_5 потрібно було доглядати, так як на той час він перебував у безпорадному стані, не міг самостійно рухатися, ходити та доглядати за собою, вирішувалося питання щодо догляду за ним, тому відповідачці, як рідній дочці було задано відповідне запитання, але вона, в присутності багатьох свідків, які також свідчили в судовому засіданні, відмовилася від нього та від догляду за ним, пояснивши, що ані їй, ані її матері він не потрібен. З медичних документів вбачається, що 19 січня 2011 року , внаслідок відмороження нижніх кінцівок, ОСОБА_5 потрапив до Ананьївської ЦРЛ Одеської області, де йому було ампутовано частину нижніх кінцівок, в звязку з чим перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги. Спочатку ОСОБА_5 опікувалася сільська рада, про що свідчив ОСОБА_4 - голова Новоселівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, оскільки відповідачка відмовилася доглядати батька, не приїжджала та не навідувала. Оскільки ОСОБА_4 не мав змоги опікуватися ОСОБА_5, він звернувся до ОСОБА_1 з проханням доглядати ОСОБА_5, на що останній погодився, оскільки не міг залишити двоюрідного брата без допомоги. Протягом всього часу знаходження в лікарні ОСОБА_1 постійно доглядав за хворим, возив їжу, ліки, «памперси», одяг та інші необхідні речі, мив та перевдягав його по мірі можливості, оскільки у самого є захворювання серця та щитовидної залози, тобто виявляв піклування та приділяв увагу ОСОБА_5 ту, якої хворому не вистачало та ніхто крім позивача не надавав. ОСОБА_3 в свою чергу стверджує, що її спроба запропонувати догляд батькові не вдалася, оскільки останній відмовився від її допомоги, так як відповідач не давала вживати спиртні напої йому. З пояснень свідка ОСОБА_7 стало відомо, що ОСОБА_5 після розірвання шлюбу її мами з батьком, жодним чином не допомагав дочці, тому відповідач також не виявляла бажання допомагати батькові. В свою чергу ОСОБА_3, в судовому засідання підтвердила той факт, що її телефонували та просили доглядати батька, однак вона відмовилася в звязку з тим, що мала на той час на утриманні двох неповнолітніх дітей, мати також є інвалідом другої групи та потребує її допомоги. Також відповідач та її мати свідок ОСОБА_7 пояснили, що на сертифікат не претендують та не проти, щоб його отримала лікарня, співробітники якої фактично доглядали за ОСОБА_5 Таким чином з наведеного можливо зробити висновок, що мотив того, що ОСОБА_3 не бажала доглядати за батьком, не була відмова самого ОСОБА_5 від допомоги дочки, а образа відповідачки на те, що батько в свій час нічим не допомагав їй, тому відповіла тим самим. Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що сам ОСОБА_5 вважав себе винним в тому, що не надавав допомогу дочці, а тому вважав, що не має права будь-що вимагати від дочки, тому це була його ініціатива, однак відповідачка про дане в судовому засіданні нічого не пояснювала. Також вважає, що свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дала неправдиві свідчення про те, що ОСОБА_3 провідувала батька в лікарні часто, носила їжу вранці та ввечері, в той час, як сама відповідачка таких свідчень не давала, мова була лише про те, що вона його навідувала декілька разів, і лише тоді, як сама якимось чином потрапляла до лікарні. Численні свідки, які свідчили в судовому засіданні підтвердили той факт, що лише ОСОБА_1 надавав ОСОБА_5 всю необхідну допомогу в повному обсязі, а саме періодично приїжджав до лікувальних закладів, при цьому наймаючи транспорт, привозив продукти харчування, необхідні речі, ліки. Свідок ОСОБА_10, яка працює санітаркою в Долинській сільській лікарні Ананьївського району Одеської області в своїх поясненнях вказала, що ОСОБА_5 часто згадував про свою дочку, хотів її бачити, однак за час його перебування у них в лікарні вона жодного разу його не навідала, в той час, як позивач надавав ОСОБА_5 всю необхідну допомогу. Крім того, з норм ст.1224 ч.5 ЦК України та розяснень наданих Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року, вбачається, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу, каліцтво був у безпорадному стані. А відповідно до вимог ст..202 СК України, повнолітні дочка, син зобовязані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, якщо тільки вони не позбавлені батьківських прав. Однак рішення суду щодо позбавлення батька відносно відповідачки батьківських прав та будь-яке інше, що вона може не надавати допомогу батькові відсутні. Факт того, що у ОСОБА_5 було ампутовано стопи ніг, він не міг пересуватися та був у безпорадному стані підтверджується відповідною довідкою, тому сумнівів у даному факті бути не може. З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, що підтвердили свідки, в тому числі сама відповідачка та мати відповідачки підтвердила, що не вважали за потрібне доглядати за ОСОБА_5, тобто з боку відповідачки це дії умисні, вона усвідомлювала наслідки своїх дій, мала можливість виконувати мінімальний догляд за батьком, однак цього не робила. Тобто ОСОБА_3 не надавала допомогу батькові не тому, що фізично не могла цього зробити, а робила це умисно, оскільки батько нею також не опікувався з дитинства. Всі зазначені обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, в тому числі факт споріднення між спадкодавцем та позивачем, а також факт того, що ОСОБА_5 був членом КСП «Світлий шлях» та на законних підставах отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), однак в самому сертифікаті допущено орфографічну помилку в написанні прізвища, а саме замість «Ацабріка» зазначено «Ацабрика». На підставі викладеного представник позивача просить вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а саме усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, встановити той факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були двоюрідними братами, а також той факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0186618, виданий на імя ОСОБА_11 належить ОСОБА_5

Відповідач в судовому засіданні, під час розгляду справа, спочатку позовні вимоги позивача визнала повністю, пояснивши, що коли батько ОСОБА_5, який не проживав з нею з дитинства, зламав ногу, вона його забрала до себе доглядати, однак він відмовився від її догляду зазначивши, що не хоче її бачити, свідків при їх розмові не було. В послідуючому позовні вимоги позивача ОСОБА_3 визнала частково, зазначивши, що від спадщини відмовлятися не бажає, однак не заперечує проти встановлення того факту, що ОСОБА_1 був двоюрідним братом ОСОБА_5 та встановлення факту належності сертифікату батькові. Також зазначає, що після смерті бабусі дійсно була розмова про те, хто саме буде дивитися за ОСОБА_5М, оскільки її батько дійсно був у безпорадному стані, так як у нього була зламана нога, потребував сторонньої допомоги, в звязку з чим неодноразово пропонувала батькові переїхати до себе, однак він категорично відмовлявся та говорив, що не хоче її бачити, у звязку з тим, як вона вважає, що вона йому не дозволяла вживати спиртні напої та батькові було ніяково в плані миття та переодягання його дочкою. Після того, як ОСОБА_5 обморозив кінцівки ніг та йому їх ампутували, вона також двічі приходила в лікарню і кожен раз він казав, що не хоче її бачити, щоб вона більше не приходила, в звязку з чим вона не приходила, продукти харчування не носила батькові, оскільки медсестри хірургічного відділення Ананьївської ЦРЛ Одеської області повідомили, що нічого не потрібно, тобто зявлялася до батька лише тоді, як якимось чином знаходилася в Ананьївській ЦРЛ Одеської області. Крім того не мала можливості допомагати батькові, оскільки мала на утриманні двох неповнолітніх дітей, доглядала за мамою, яка є інвалідом другої групи, однак проживає не з нею, та працювала, а батько сам не бажав отримувати її допомогу. В с.Новоселівка Аннаьївського району Одеської області та в Долинську сільську лікарню Ананьївського району Одеської області до свого батька вона також жодного разу не їздила, оскільки не було можливості та не було чим добиратися. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 отримував пенсію ОСОБА_5 а також зерно по сертифікату, то за ці кошти і купував все необхідне для батька, а фактично догляд за ОСОБА_5 здійснювали працівники лікарні, тому має право успадкувати майно, яке залишилося після смерті батька, оскільки є спадкоємицею першої черги за законом.

Представник третьої особи голова Новоселівської сільської ради Ананьївського району Одеської області ОСОБА_4 в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснив, що в жовтні 2010 року його обрали на посаду сільського голови, а в січні наступного року до нього звернувся ОСОБА_1 з проханням викликати швидку допомогу, оскільки знайшли ОСОБА_5 на вулиці замерлого, подряпаного та в непритомному стані, при цьому медсестра повідомила, що ОСОБА_5 терміново потрібно везти до лікарні. В звязку з даними обставинами він поїхав до м.Ананьєва Одеської області, заправив автомобіль швидкої допомоги та лише тоді ОСОБА_5 доставили в лікарню. На третій день перебування в лікарні ОСОБА_5 ампутували кінцівки ніг (стопи), у звязку з перебуванням у важкому стані. Спочатку він привозив пенсію ОСОБА_5 до лікарні, де вона витрачалася на необхідні ліки, «памперси» та інше. Потім, у звязку з неможливістю опікуватися ОСОБА_5 він звернувся до його двоюрідного брата ОСОБА_1 з проханням доглядати його, на що останній погодився. З того часу ОСОБА_1 постійно доглядав ОСОБА_5 У 2013 році ОСОБА_5 виписали з хірургічного відділення Ананьївської ЦРЛ Одеської області, однак позивач, у звязку зі своєю важкою хворобою не мав змоги ОСОБА_5 забрати до себе додому, тому його направили в Долинську сільську лікарню Ананьївського району Одеської області. Позивач періодично їздив до ОСОБА_5 в лікарню, возив продукти харчування одяг та інші необхідні речі, а після смерті поховав та проводив поминальні обіди. Зі слів мешканців села дійсно може підтвердити, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 родичі. Після смерті ОСОБА_5 паспорт та сертифікат на земельну частку (пай) передав позивачу, як родичу. Дійсно ОСОБА_5 не міг самостійно за собою доглядати та пересуватися. Після ампутації кінцівок його необхідно було везти до м.Котовськ Одеської області для оформлення групи по інвалідності, а оскільки ОСОБА_1 був на той час в лікарні в м.Одеса, він зібрав всі необхідні документи та завіз до м.Котовськ, в звязку з чим ОСОБА_5 дали групу та направили відповідні документи до пенсійного фонду. В першу чергу просили доглядати ОСОБА_5 його дочці, тому з сільської ради телефонували відповідачці та просили доглядати за ним, однак вона сказала, що за ОСОБА_5 ніхто доглядати не буде, оскільки батько з нею ніколи не жив, аліменти не платив. Потім намагалися влаштувати ОСОБА_5 в дім інвалідів, однак там відмовились його приймати, оскільки він не одинокий. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та третьої особи, допитавши свідків, вивчивши та перевіривши матеріали справи, прийшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_12, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що працює медсестрою в хірургічному відділенні Ананьївської ЦРЛ Одеської області, знає та може підтвердити той факт, що ОСОБА_1 приїжджав до ОСОБА_5, коли той знаходився на стаціонарному лікуванні в Ананьївській ЦРЛ Одеської області, привозив продукти харчування, одяг, «памперси» та всі інші необхідні речі. Окрім нього та голови Новоселівської сільської ради Ананьївського району Одеської області більше нікого не бачила. ОСОБА_5 ампутували кінцівки ніг, а саме пальці, аж до пят, внаслідок переохолодження, тому він потребував сторонньої допомоги та догляду, так як знаходився у лежачому положенні, пересуватися не міг, однак в розумовому плані все розумів, з усіма спілкувався. Дочку ОСОБА_5 вона також ніколи не бачила, хоча знала про її існування, зверталася до колишньої дружини ОСОБА_5 з питаннями чому не доглядають його, однак вона повідомила, що не хоче доглядати за чоловіком. Спиртні напої ОСОБА_1 ніколи до лікарні не приносив. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_13, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що працює сестрою господаркою в хірургічному відділенні Ананьївської ЦРЛ Одеської області та її робочий день починається з восьми годин ранку і закінчується о 14 годині 30 хвилин, та вона може підтвердити той факт, що ОСОБА_1 постійно (приїжджав два рази в неділю) доглядав за ОСОБА_5, приносив продукти харчування, одяг, «памперси», переодягав, мив, оскільки той був тяжкий хворий, потрібен був постійний догляд. Окрім позивача бачила, що один раз приходили ОСОБА_3 зі своєю мамою, зайшли в палату ненадовго, а коли вийшли сказали, що ОСОБА_5 все своє життя вживав алкогольні напої, їм не допомагав, а тепер він і їм не потрібен. Жодного разу не бачила, щоб позивач приносив алкогольні напої ОСОБА_5 Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_10, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що працює санітаркою в Долинській сільській лікарні Ананьївського району Одеської області та може підтвердити той факт, що ОСОБА_1, після того, як ОСОБА_5 перевели з Ананьївської ЦРЛ Одеської області до їх лікарні, постійно приїжджав (приблизно 2-4 рази на місяць) до ОСОБА_5, привозив продукти харчування, одяг, «памперси» та інші необхідні речі, завжди медсестрам залишав кошти на ліки, за кожної необхідності приїжджав сам. Окрім позивача, до ОСОБА_5 взагалі ніхто не приїжджав протягом майже двох років. Щодо наявності у ОСОБА_5 рідної дочки знали всі співробітники, оскільки він сам розповідав про неї, казав, що хоче її побачити, однак вона не приїжджала. ОСОБА_5 був у дуже важкому стані, пересуватися самостійно не міг, потребував сторонньої допомоги, останній час доводилося годувати з ложечки. Ніяких спиртних напоїв ОСОБА_1 ніколи не привозив. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_14, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснив, що являється рідним братом ОСОБА_1, добре знав ОСОБА_5 та його маму, оскільки проживали по сусідству. Коли ОСОБА_5 зламав ногу, дочка забрала його до себе додому, в цей час вивезла з його додому всю худобу та птицю, а через три дні привезла батька назад в село і залишила. Він звертався до дочки та колишньої дружини ОСОБА_5, щоб доглядали за ним та отримували його пенсію, однак ті повідомили, що він їм не потрібен. Коли померла мати ОСОБА_5 ставилось питання щодо догляду кимось за ОСОБА_5, при цьому також задавались відповідні питання відповідачці, однак вона в присутності свідків, повідомила, що батько їй не потрібен, ані його домоволодіння, ані земля та вона готова від нього відмовитися. ОСОБА_8 ОСОБА_1 згодився доглядати за ОСОБА_5, постійно носив йому їжу, одяг, палив в будинку, мив, перевдягав, а ОСОБА_14 допомагав йому, рубав дрова носив молоко та інше. Взимку 2011 року ОСОБА_5 обморозив ноги та голова Новоселівської сільської ради Ананьївського району Одеської області відвіз його до Ананьївської ЦРЛ Одеської області, де йому ампутували кінцівки ніг та пролежав там близько трьох років, а потім близько двох років в Долинській сільській лікарні Ананьївського району Одеської області. Весь цей час лише позивач постійно їздив та доглядав ОСОБА_5, привозив продукти харчування, ліки, одяг та інші необхідні речі. Перед смертю ОСОБА_5 передав позивачу сертифікат на земельну частку (пай), оскільки не хоче залишати дочці у спадок, та попросив, щоб той його поховав, що і зробив ОСОБА_1, а також проводив поминальні обіди. Алкогольні напої ОСОБА_5 ніхто ніколи не носив, тим більше позивач, оскільки сам не вживав спиртні напої і тому не дозволяв. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні, під час розгляду справи, пояснила, що саме в той час, до грудня 2010 року працювала головою Новоселівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, майже всі обставини справи знає, а саме коли померла мати ОСОБА_5, він сам пересуватися не міг, навіть не провів матір на кладовище. Після похорону, за участі всіх присутніх на похороні, стало питання хто буде доглядати за ОСОБА_5, однак бажаючих не було, оскільки його дочка та колишня дружина відмовилися від нього, пояснивши, що він їм не потрібен, бажання виявили ОСОБА_1 його двоюрідний брат та двоюрідна сестра, однак через деякий час сестра відмовилася через важкі сімейні обставини (захворіла дочка), тому позивач довгий час, разом зі своєю дружиною доглядали ОСОБА_5 та поставили його на ноги, тобто ОСОБА_5 почав ходити самостійно. В той час, як ОСОБА_5 потрапив до лікарні, внаслідок обмороження кінцівок, вона вже не працювала на посаді сільського голови, однак їй достовірно відомо, що позивач постійно возив ОСОБА_5 продукти харчування, ліки та інші необхідні речі, а спиртні напої не чула, щоб возив, вважає, що не міг, оскільки сам не пив та іншим не радив. Добре знає, що у ОСОБА_5 була дочка, однак чому не спілкувалися, їй невідомо. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_16, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснив, що добре знає ОСОБА_1 та знав ОСОБА_5, з яким колись разом працювали в колгоспі, знає, що вони між собою є двоюрідними братами. ОСОБА_1 підтвердити той факт, що ОСОБА_1, після смерті матері ОСОБА_5, а також в період перебування в лікарнях протягом пяти років постійно доглядав за ОСОБА_5, возив продукти харчування, ліки, одяг та інші необхідні речі за кожної необхідності. В період перебування ОСОБА_5 в с.Новоселівка Ананьївського району Одеської області також носив їжу, палив та прибирав в будинку, повністю доглядав. Також відомо, що після похорону матері ОСОБА_5, відповідачці та її матері пропонували здійснювати за ним догляд, однак вони відмовилися, повідомивши, що він їм не потрібен. Дочку ОСОБА_5 ніколи не бачив, вперше побачив на похороні мами ОСОБА_5, однак знає, що коли він зламав ногу, відповідачка забрала з його домогосподарства всю худобу. Позивач ніколи не носив ОСОБА_5 спиртні напої, оскільки сам не вживає алкоголь і йому забороняв. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_17, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що добре знає ОСОБА_1 та знала ОСОБА_5, їй відомо, що позивач та покійний були між собою родичами, однак ступінь родинного звязку їй невідома. ОСОБА_1 підтвердити той факт, що ОСОБА_1 доглядав ОСОБА_5, спочатку вдома (носив їжу, палив в будинку, мив, перевдягав), коли у останнього була зламана нога, а потім в Ананьївській ЦРЛ Одеської області та в Долинській сільській лікарні Ананьївського району Одеської області, постійно безвідмовно возив продукти харчування, одяг, ліки та інші необхідні речі, алкоголь ніколи не носив ОСОБА_5, оскільки сам не вживав спиртні напої і йому забороняв. Дочку ОСОБА_5 взагалі ніколи не бачила. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_18, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що добре знає ОСОБА_1 та знала ОСОБА_5, оскільки раніше разом з ним працювала в бригаді колгоспу, однак ніколи не чула від нього про існування дочки, а вона ніколи не приїжджала та не навідувала батька, вперше побачила відповідачку на похороні матері ОСОБА_5 Після похорону позивач залишився доглядати за ОСОБА_5, оскільки у останнього була зламана нога і йому потрібна була стороння допомога, тому постійно носив їжу, палив та прибирав в будинку, мив та перевдягав його. Після того, як ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, обморозив собі кінцівки ніг та потрапив до лікарні лише позивач надавав йому всю необхідну допомогу та здійснював за ним догляд протягом пяти років. Їй також відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 між собою є двоюрідними братами. Спиртні напої позивач ніколи не носив ОСОБА_5, оскільки сам не вживав алкоголь та йому забороняв. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_19, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що добре знає ОСОБА_1, оскільки він доводиться їй свекром, знала також ОСОБА_5, який доводиться позивачу двоюрідним братом, неодноразово з чоловіком та свекром їздили навідувати його в лікарні. Після смерті матері ОСОБА_5, вирішувалось питання щодо догляду його, однак відповідачка, як дочка відмовилася від нього, ввесь час перебування ОСОБА_5 вдома, а потім і в лікарнях, після ампутування стоп ніг, за ним доглядав ОСОБА_1, возив продукти харчування, памперси, ліки, одяг та інші необхідні речі. Чому ОСОБА_3 не допомагала батьку їй не відомо. Позивач ніколи не носив ОСОБА_5 спиртні напої. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_20, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що добре знає ОСОБА_1, оскільки проживає з ним по сусідству, знала і ОСОБА_5, з впевненістю може підтвердити той факт, що ОСОБА_1 доглядав за ним, спочатку вдома, коли у ОСОБА_5 була зламана нога, носив, їжу, палив в будинку, прибирав, обмивав та одягав, а потім, після обмороження та ампутування стоп ніг в лікарнях: Ананьївській ЦРЛ Одеської області та в Долинській сільській лікарні Ананьївського району Одеської області, оскільки її чоловік багато разів возив позивача в лікарні. Після смерті ОСОБА_5 лише ОСОБА_1 займався його похоронами та робив поминальні обіди. Відповідачку вперше побачила на похороні матері ОСОБА_5, батька не доглядала та не навідувала. Позивач ніколи не носив ОСОБА_5 спиртні напої. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_21, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що ОСОБА_1 знає дуже добре, оскільки являється дружиною його рідного брата, знала також ОСОБА_5, тому з впевненістю може підтвердити той факт, що після смерті матері ОСОБА_5, за ним самим доглядав лише позивач, оскільки той зламав ногу та не міг доглядати за собою та пересуватися. Також їй відомо, що відповідачка, після похорон матері ОСОБА_5 відмовилася доглядати батька, повідомивши всіх присутніх, що їй батько не потрібен, ні будинок його, ні земля. Поки ОСОБА_5 знаходився вдома в с.Новоселівка Ананьївського району Одеської області, ОСОБА_1 постійно носив йому їжу, палив та прибирав в будинку, обмивав та переодягав його. Після того, як ОСОБА_5 обморозив кінцівки ніг та йому ампутували стопи, ОСОБА_1 постійно їздив до нього спочатку до Ананьївської ЦРЛ Одеської області, возив продукти харчування, ліки, «памперси», одяг, доглядав за ним, мив, переодягав, а потім і до Долинської сільської лікарні Ананьївського району Одеської області. Після смерті поховав ОСОБА_5 та проводив поминальні обіди. Спиртні напої ОСОБА_1 ОСОБА_5 ніколи не носив та сам не вживав взагалі алкоголь. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_22, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснив, що ОСОБА_1 знає дуже добре, оскільки проживає по сусідству, також знав ОСОБА_5, знає, що вони між собою двоюрідні брати та йому достовірно відомо, що лише ОСОБА_1 доглядав за ОСОБА_5, оскільки неодноразово возив позивача на своїй машині до Ананьївської ЦРЛ Одеської області, а потім і до Долинської сільської лікарні Ананьївського району Одеської області, разом з ним купували продукти харчування, «памперси» та інші необхідні речі для ОСОБА_5, заходив з позивачем до нього, бачив, як останній його мив, перодягав та просто спілкувався. Крім ОСОБА_1 в лікарні не бачив нікого. Вперше побачив відповідачку на похороні матері ОСОБА_5, знав що у нього є дочка, однак до похорону ніколи не бачив. Спиртні напої позивач ніколи не носив ОСОБА_5 Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_7, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що ОСОБА_5 її колишній чоловік, з яким у 1976 році розвелись, дочка залишилася з нею на повному утриманні, оскільки батько жодним чином не допомагав, а за час спільного проживання постійно вживав спиртні напої, ображав її та бив. Дочка не мала змоги доглядати за батьком, коли той потребував догляду, так як знаходився у важкому стані та рухатися не міг, оскільки на той час мала двох неповнолітніх дітей, працювала постійно та доглядала за нею інвалідом другої групи. Однак, коли ОСОБА_5 поламав ногу, відповідачка приїхала за ним в село гужовою повозкою, забрала та повезла в лікарню, де йому наклали гіпс, а потім привезла додому до себе. Вважає, що позивач постійно носив ОСОБА_5 спиртні напої, а останній передав позивачу сертифікат на право на земельну частку (пай) та отримував зерно по ньому, а також отримував його пенсію, на що і утримував ОСОБА_5, свої кошти взагалі не витрачав. Коли померла мати ОСОБА_5, а ОСОБА_14 проводив похорони, до них з дочкою дійсно підходили та просили доглядати за ОСОБА_5, однак з урахуванням перебування на утриманні у дочки двох неповнолітніх дітей та її матері-інваліда, а також відмову самого ОСОБА_5 від їх догляду, вони пояснили, що не мають змоги доглядати за ним, тому ОСОБА_1 взяв на себе ці обовязки. Потім ОСОБА_1 його відходив та ОСОБА_5 почав ходити, але в січні 2011 року він, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, відморозив собі кінцівки ніг та йому їх ампутували, тоді знову телефонували з сільської ради та швидкої допомоги, щоб завезти ОСОБА_5 в лікарню, однак вони відмовилися. Дочка з батьком спілкувалися добре, тому за кожної можливості навідувала ОСОБА_5 в лікарні, ходила ввечері, оскільки вдень не мала можливості, як часто ходила їй невідомо, однак раз на місяць точно. Вважає, що ОСОБА_3 в першу чергу має право на спадок ОСОБА_5, оскільки є його єдиною дочкою. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_8, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що добре знає ОСОБА_3, оскільки проживає з нею по сусідству, знає також і її матір, та може підтвердити той факт, що коли ОСОБА_5 поламав ногу відповідачка завезла його в лікарню, де поставили гіпс, а потім привезла його до себе додому, де за ним доглядала, однак спирті напої вживати не давала. ОСОБА_5 сам неодноразово їй казав, що йому добре у дочки, він доглянутий, однак вона не дає йому алкоголь. Коли саме ОСОБА_3 привезла батька та скільки часу він у неї знаходився вона не памятає. Потім за бажанням ОСОБА_5 дочка завезла його додому в с.Новоселівка Ананьївського району Одеської області. Після того, як ОСОБА_5 знову потрапив до лікарні відповідачка та її мати навідували його, однак він відмовився від їх допомоги, оскільки вважав себе винним перед дочкою. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

Свідок ОСОБА_9, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що на той час працювала санітаркою в хірургічному відділенні Ананьївської ЦРЛ Одеської області, бачила, як відповідачка та її мати проходили до ОСОБА_5, вранці та ввечері приносили їжу почергово, через день чи два. ОСОБА_1 також приходив, приблизно раз або два на місяць, привозив продукти харчування, «памперси» та інше. Більше по суті справи нічого пояснити не може.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи немає, та їх показання обєктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець с.Новоселівка Ананьївського району Одеської області (а.с.7-8).

Згідно копії свідоцтва про народження (а.с.9), виданого Новоселівською сільською радою Троїцького бюро реєстрації актів громадянського стану Одеської області, ОСОБА_1, народився 25 жовтня 1954 року в с.Новоселівка, Троїцького району Одеської області та його батьками вказано ОСОБА_23 та ОСОБА_24.

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 помер 04 лютого 2015 року (а.с.10).

Відповідно до копії паспорту, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та мешканець с.Новоселівка Ананьївського району Одеської області (а.с.11).

Встановлено також, що відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0186618, що виданий Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області 02 вересня 1996 року на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації від 06 серпня 1996 року №245 на імя ОСОБА_11, який на праві власності має земельну частку (пай), розміром 4,63 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП «Світлий шлях»» та розташована на території с.Новоселівка Ананьївського району Одеської області (а.с.13).

Згідно копії свідоцтва про народження (а.с.14), виданого Троїцьким районним бюро реєстрації актів громадянського стану Одеської області, ОСОБА_25, народилася 19 липня 1954 року в с.Новоселівка, Троїцького району Одеської області та її батьками вказано ОСОБА_26 та ОСОБА_27, про що також свідчить копія актового запису про народження №160 від 31 березня 1954 року (а.с.14,54).

Відповідно до копії паспорту, ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка та мешканка с.Новоселівка Ананьївського району Одеської області (а.с.15).

Відповідно до копій довідок Новоселівської сільської ради Ананьївського району Одеської області №422 та №423 від 27 липня 2015 року, ОСОБА_5 дійсно фактично проживав та був зареєстрований один за адресою: с.Новоселівка, вул.Л.Українки, 85, Ананьївського району Одеської області по день своєї смерті 04 лютого 2015 року (а.с.12).

З копії виписки з погосподаської книги №4 за 1947 рік вбачається, що до складу сімї ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_6, входили: дружина ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_7, син ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_8, дочка - ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_9, дочка ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_10, син ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_11, син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с.16).

Також зясовано, що згідно виписки з по господарської книги за 1961 -1963 роки вбачається, що до складу сімї ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_10 входили: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12 та дочка ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_13 (а.с.17).

З копії виписки з погосподаської книги за 1961-1963 роки вбачається, що до складу сімї ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_9, входили: чоловік ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_14, син ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_15, та син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_16 (а.с.18).

Встановлено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_17 є інвалідом другої групи довічно, про що свідчить копія пенсійного посвідчення серії ААБ №999970, виданого 16 вересня 2008 року Пенсійним Фондом України, про що також свідчить довідка до акта огляду МСЕК (а.с.28).

Згідно копії актового запису про народження №115, складеного 16 травня 1949 року Новоселівською сільською радою Троїцького бюро реєстрації актів громадянського стану Одеської області, ОСОБА_28 народилася 16 квітня 1920 року та її батьками вказано ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (а.с.55).

Встановлено, що 29 травня 1954 року виконавчим комітетом Новоселіської сільської ради Ананьївського району Одеської області зареєстровано шлюб громадян ОСОБА_23 та ОСОБА_33, за актовим записом №12, внаслідок чого її прізвище змінено на «Мороз», що підтверджується копією актового запису та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00016091893 від 09 грудня 2015 року (а.с.68-70).

Згідно копії актового запису про смерть №4, складеного 23 лютого 2010 року виконавчим комітетом Новоселівської сільської ради Ананьївського району Одеської області та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_34 померла 21 лютого 2010 року (а.с.71).

Також зясовано, що у ОСОБА_1 дійсно є захворювання серця та щитовидної залози, він постійно їздить до лікарні м.Одеси та лікується, про що свідчать відповідні довідки (а.с.73-77).

Відповідно дост.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання.

Згідност.1216 ЦК Україниспадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно дост.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 202 ч.1 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобовязані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Частиною 5ст.1224 ЦК України, передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред'явлена лише після смерті спадкодавця.

Згідно ч.2ст.1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до п. 5.2 листа від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч. 1ст.1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (ч.2ст.1259 ЦК України). Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Відповідно до п.6Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»Правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобовязана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі СК). Факт ухилення особи від виконання обовязку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обовязку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обовязку. Непредявлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини пятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобовязані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкоюхворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути предявлена особою, для якої таке усунення породжує повязані зі спадкуванням права та обовязки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Відповідно до положень ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, в судовому засіданні, знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_5 дійсно у 2009 році зламав ногу, внаслідок чого не міг пересуватися та знаходився у безпорадному стані, а в січні 2011 році, йому, внаслідок обмороження нижніх кінцівок, ампутували стопи ніг, в звязку з чим він знову знаходився у безпорадному стані, не міг рухатися та потребував сторонньої допомоги, що підтверджується свідченнями всіх свідків та сторін по справі. Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_19 в судовому засіданні підтвердили те, що після похорону матері ОСОБА_5 він сам залишився в безпорадному стані, при цьому ставилось питання щодо догляду кимось за ним, тому відповідачку просили доглядати за батьком, однак вона в їх присутності та в присутності інших мешканців села відмовилися йому допомагати, пояснивши, що він їй не потрібен, крім того ОСОБА_5 сам відмовився від їх допомоги, в звязку з чим здійснювати догляд за ОСОБА_5 погодився ОСОБА_1, що не заперечується самою ОСОБА_3 та підтверджується свідченнями ОСОБА_7

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 спочатку доглядав ОСОБА_5, коли у нього була зламана нога: носив, їжу, палив та прибирав в будинку, обмивав та переодягав останнього, а потім після обмороження кінцівок ніг та їх ампутування, постійно їздив до ОСОБА_5 в Ананьївську ЦРЛ Одеської області та Долинську сільську лікарню Ананьївського району Одеської області, возив продукти харчування, памперси, купував ліки, обмивав, переодягав та просто спілкувався, оскільки ОСОБА_5 дійсно знаходився у безпорадному стані, не міг за собою доглядати. Тобто постійний догляд позивач здійснював за ОСОБА_5 протягом пяти років, а після смерті останнього проводив похорони та поминальні обіди за свої кошти. В свою чергу відповідачка, в судовому засіданні визнала той факт, що не здійснювала постійний догляд за батьком, періодично навідувала його в Ананьївській ЦРЛ Одеської області, тобто лише тоді, коли якимось чином знаходилася в лікарні, а до лікарні в с.Долинське Ананьївського району Одеської області взагалі не приїжджала. Дане підтверджується матеріалами справи, свідченнями всіх свідків та не заперечується відповідачем.

Свідчення свідка ОСОБА_9 суд не бере до уваги, оскільки вони суперечать зібраним матеріалам справи та поясненням самої ОСОБА_3

При цьому суд враховує поведінку відповідача, яка фактично повністю відмовилася від догляду за батьком, при цьому повне розуміння нею свого обовязку щодо надання допомоги йому, необхідність її допомоги для існування спадкодавця, при наявності можливості для цього, та свідомого невиконання ОСОБА_3 встановленого законом обовязку по догляду за ОСОБА_5 Тому, суд зясувавши фактичні взаємини ОСОБА_3 із її рідним батьком дійшов висновку, що вона ухилялася від надання будь-якої допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу (каліцтво) був у безпорадному стані, під яким слід розуміти його неспроможність своїми силами фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у звязку із чим він потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, що свідчить про її умисну бездіяльність, спрямовану на уникнення від обовязку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Також судом зясовано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5, являються між собою двоюрідним братами, що підтверджується матеріалами справи, свідченнями всіх свідків та не заперечується відповідачем.

В судовому засіданні також було зясовано, що за життя ОСОБА_5 дійсно працював в тракторній бригаді КСП «Світлий шлях», тому в послідуючому йому був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) на законних підставах, однак з допущеною помилкою в прізвищі а саме замість вірного «Ацабріка» зазначено «Ацабрика».

На підставі викладеного, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм належну оцінку, суд вважає, що наявні всі підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування та про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Керуючись ст.ст.1216, 1218 ч.5, 1224, 1258, 1264, 1268, 1269 ЦК України,ст.202, 203 СК України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», листом від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» ст.ст.60, 61, 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, третя особа Новоселівська сільська рада Ананьївського району Одеської області задовольнити в повному обсязі.

Усунути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_18, уродженку та мешканку м.Ананьєва, вул.Гагаріна, 48, Одеської області, паспорт громадянина України серії КК №752809, виданого 03 грудня 2001 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті 04 лютого 2015 року її батька ОСОБА_5, що проживав в ІНФОРМАЦІЯ_19.

Вважати встановленим той факт, що ОСОБА_5, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_19 та помер 04 лютого 2015 року являвся ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцю та мешканцю с.Новоселівка Ананьївського району Одеської області, паспорт громадянина України серії КК №812767, виданого 11 січня 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, двоюрідним братом.

Вважати встановленим той факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0186618, виданий 02 вересня 1996 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області №245 від 06 серпня 1996 року, в підтвердження права на земельну частку (пай), розміром 4,63 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Світлий шлях», с.Пасицели Ананьївського району Одеської області, на імя ОСОБА_11 належав ОСОБА_5, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_19 та помер 04 лютого 2015 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_35.

Рішення набуло законної сили «_ ___» ___20__ року.

Оригінал судового рішення знаходиться в матеріалах судової справи №491/1111/15-ц Ананьївського районного суду Одеської області