Рішення № 61509807, 21.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 317/3187/15Головуючий у 1-й інстанції Ачкасов О.М.Пр. № 22-ц/778/2565/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Осоцького І.І.

за участі секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №ABH0RG132890013 від 03.08.2014 року станом на 15.09.2015 року у розмірі 22465,00 грн., яка складається з: 14654,00 грн. заборгованості за кредитом; 16,56 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3956,58 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 2291,91 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; штрафів: 500,00 грн. (фіксована частина); 1045,95 грн. (процентна складова), від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 1218,00 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 04 квітня 2015 року (а.с.155-157) у задоволенні позову позивача у цій справі відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с.160-162) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за цією скаргою Банку було відкрито (а.с.170), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с.172).

Відповідач ОСОБА_2 надав апеляційному суду поштою для долучення до матеріалів цієї справи письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу Банку (а.с.179-187).

Банк надав апеляційному суду для долучення до матеріалів цієї справи письмові пояснення до апеляційної скарги (а.с.188-194) та заяву приватного підприємця ОСОБА_3 про приєднання до Публічного договору про співробітництво від 03.12.2012 року (а.с.204-205).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 30 червня 2016 року, був відкладений в порядку задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_2 (а.с.195-198) на 15 вересня 2016 року, з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів, яка має постійний склад, а також відпустки колегії суддів у період з 08 серпня 2016 року по 14 вересня 2016 року включно.

Заслухавши у судовому засіданні 15 вересня 2016 року доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, у тому числі:

- представника Банку за довіреністю (а.с.209) ОСОБА_4, яка у тому числі на запитання колегії суддів зазначала, що відносини між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3 Банк не цікавлять і на кредитні відносини між Банком та ОСОБА_2 у цій справі не впливають; якщо у ОСОБА_2 є претензії до ОСОБА_3 за будь-яким договором, то це може бути предметом іншої справи, а не цієї; ОСОБА_2 не звертався до Банку чи суду із скаргами з приводу неналежного виконання саме Банком будь-яких зобовязань за вищезазначеним договором сторін у цій справі банку та ОСОБА_2;

- відповідача ОСОБА_2 та його представника за довіреністю (а.с.210) ОСОБА_5, які у тому числі на запитання колегії суддів апеляційного суду зазначали, що ОСОБА_2 дійсно підписував заяву позичальника від 03.08.2014 року, належність підпису на цій заяві саме ОСОБА_2 ними не оспорювалась у суді першої інстанції і не оспорюється зараз;

перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Банку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати і ухвалити нове рішення по суті.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне зясування обставин, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Встановлено, що відмовляючи у задоволенні позову Банку у цій справі у повному обсязі, суд першої інстанції керувався ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 158-1, 212-215, 360-7 ЦПК України, ст. ст. 202, 207-208, 615, 622, 1046-1047, 1049, 1054, 1066-1067 ЦК України та виходив із того, що позов Банку не знайшов свого підтвердження у суді , вимоги Банку є недоведеними та безпідставними, так як Банк не надав належних та допустимих документів на підтвердження факту надання кредиту ОСОБА_2

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини,якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції у цій справі вказаним вимогам не відповідає.

Суд першої інстанції мав виходити із презумпції правомірності вищезазначеного кредитно-заставного договору № ABH0RG132890013 від 03.08.2014 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2, за умовами якого кредит надавався позичальнику ОСОБА_2 на оплату /часткову оплату товару згідно із переліком шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_6 (продавця) №26004051813220 у Донецьке РУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК м. Донецьк МФО 335496, код ЄДРПОУ НОМЕР_1: окна/двери (п. 9 заяви позичальника а.с. 5).

Оскільки, в силу вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не заявляв у цій справі чи окремо позовних вимог щодо визнання недійсним вищезазначеного договору із Банком, рішення суду про це було відсутнє на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень на позов Банку у цій справі, у тому числі того, що ОСОБА_2 не отримував кредиту у Банку за вищезазначеним договором.

Оскільки. встановлено, що вищезазначений договір № ABH0RG132890013 від 03.08.2014 року є укладеним між сторонами у цій справі Банком та ОСОБА_2 із додержанням вимог до письмової форми правочину, передбачених ст. 207 ЦК України та за своїм змістом є договором приєднання (ст. 634 ЦК України) і складається із заяви ОСОБА_2 В.Г.03.08.2014 року (а.с.5), запропонованих Банком Умов та правил, що розміщені на сайті Банку www.a-bank.com.ua (а.с.6-12, 63-64), Тарифів та інш.

За змістом ст. 634 ч. 1ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією стороною у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору

ОСОБА_2 своїм підписом у заяві від 03.08.2014 року (а.с.5) підтвердив, що він згоден, що ця заява разом із запропонованими ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» Умовами і правилами, що розміщені на сайті Банку www.a-bank.com.ua, Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір; вся надана інформація достовірна, зобовязався про всі зміни повідомляти Банк не пізніше 15 днів з моменту їх виникнення.

Своїм підписом у вказаній заяві ОСОБА_2 також підтвердив, що отримав /зобовязується отримати товар згідно з рахунком фактурою від 03.08.2014 року у повному обсязі; товар та/або майно позичальника є предметом застави та відповідно до Умов та правил забезпеченням зобовязань; інформація про товар (його найменування, вартість) визначені у супроводжувальних документах на товар, копії яких додаються до цієї заяви.

У звязку із цим, доводи позичальника ОСОБА_2 та представника останнього про неознайомлення ОСОБА_2 з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Рострочка»( (Стандарт) не можна визнавати обґрунтованими, що узгоджується із правовою позицією ВСУ, викладеною у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, яка є обовязковою застосування загальними судами в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України.

Встановлено, що Банк виконав свої зобовязання за вищезазначеним договором належним чином у повному обсязі (а.с.13-14, 65, 205).

Позичальник ОСОБА_2 отримав кредит за вищезазначеним договором на оплату /часткову оплату товару (окна/ дери, окно) шляхом безготівкового перерахування Банком грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_6 (продавця) згідно із умовами договору сторін, а саме: п. 9 заяви позичальника (а.с.5, 65).

При цьому, встановлено, що загальна вартість товару згідно із п. 9 заяви позичальника становить 17584,00 грн. (рахунок-фактура а.с.13), а сума авансового внеску за товар, який сплачується за рахунок власних коштів позичальника згідно із умовами п. 10 заяви позичальника від 03.08.2014 року становить 2930,00 грн. (а.с.5).

Звідси, сума кредиту становить 14654,00 грн. (розрахунок: 17581,00 грн. 2930,00 грн. а.с. 13), про це зазначено в довідці про умови кредитування А-банку та сукупну вартість споживчого кредиту (а.с.64), яка є невідємною частиною заяви позичальника ОСОБА_2 від 03.08.2014 року в силу вимог п. 11 цієї заяви (а.с.5).

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та суду у судовому засіданні у матеріали цієї справи не надані.

ОСОБА_2 не звертався до Банку чи суду із скаргами з приводу неналежного виконання саме Банком будь-яких зобовязань за вищезазначеним договором сторін.

Наявність спірних відносини між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3 з приводу неналежного виконання останнім будь-яких умов за іншим договором, укладеним лише між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_3 (а.с.36-39), не спростовує вищезазначених встановлених судом фактичних обставин цієї справи та обовязку ОСОБА_2 перед Банком щодо сплати заборгованості за вищезазначеним договором №ABH0RG132890013 від 03.08.2014 року, укладеним між Банком та ОСОБА_2, який у порушення умов вказаного договору свої зобовязання за вказаним договором належним чином не виконував, зокрема не сплачував своєчасно відсотки за користування кредитом згідно із графіком (а.с.63) тощо.

Так, у ОСОБА_2 перед Банком за вищезазначеним договором №ABH0RG132890013 від 03.08.2014 року станом на 15.09.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 22465,00 грн., яка складається з: 14654,00 грн. заборгованості за кредитом; 16,56 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3956,58 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 2291,91 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; штрафів: 500,00 грн. (фіксована частина); - 1045,95 грн. (процентна складова) (розрахунок: а.с.4, виписка по рахунку позичальника ОСОБА_2 а.с. 66-76), від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем ОСОБА_2 та його представником суду у матеріали цієї справи не надані.

Хоча кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України не сприяв повному та всебічному зясуванню фактичних обставин цієї справи, рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях.

Хоча в силу вимог ст. 60 ч. 4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із ст. 303 ч. 2 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Доказом, передбаченим ст. 303 ч.2 ЦПК України, у цій справі є заява приватного підприємця ОСОБА_3 про приєднання до Публічного договору про співробітництво від 03.12.2012 року, яка була чинною на момент укладення кредитного-заставного договору 03 серпня 2014 року між Банком та ОСОБА_2, що може бути прийнята апеляційним судом до уваги в силу на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Банку у цій справі.

При вищевикладених встановлених фактичних обставинах, Банк мав право за рішенням суду у цій справі на стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №ABH0RG132890013 від 03.08.2014 року станом на 15.09.2015 року у розмірі 20919,05 грн. (розрахунок: 14654,00 грн. заборгованість за кредитом + 16,56 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом + 3956,58 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом + 2291,91 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором).

Разом із тим, встановлено, що Банком у розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_2 за вищезазначеним договором одночасно нараховано пеню і штрафи, що є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Так, за положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15, який є обовязковим для застосуванням загальними судами в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України.

Правові підстави застосування строків позовної давності чи зменшення розміру нарахованої Банком за вищезазначеним договором відповідачу згідно наданого у матеріали цієї справи розрахунку розміру пені, який не перевищує суму основного боргу відповідача за цим договором, у цій справі відсутні.

При вищевикладених обставинах, доводи Банку, як особи, яка подала апеляційну скаргу, лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213-214 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Тому, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити частково; рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 квітня 2016 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов Банку задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №ABH0RG132890013 від 03.08.2014 року станом на 15.09.2015 року у розмірі 20919,05 грн., яка складається з: 14654,00 грн. заборгованості за кредитом; 16,56 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3956,58 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 2291,91 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; в решті позову слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ч.ч. 1,5 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Банку слід стягнути понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору, повязані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 2557,80 грн. (1218,00 грн. а.с. 1 + 1339,80 грн. а.с. 165).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 04 квітня 2016 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором №ABH0RG132890013 від 03.08.2014 року станом на 15.09.2015 року у розмірі 20919,05 грн. (двадцять тисяч девятсот девятнадцять гривень пять копійок), яка складається з: 14654,00 грн. заборгованості за кредитом; 16,56 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3956,58 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 2291,91 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080) судові витрати, повязані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанції, у розмірі 2557,80 грн.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_7ОСОБА_8