Рішення № 6150920, 10.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/35110.09.09 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Акціонерного страхового товариства «Вексель»

про стягнення 83009,83 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представник ОСОБА_2(дов. № 4468 від 15.07.09)

Від відповідача представник- Биков Д.О.(дов. № 1144 від 18.09.08)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 51476,07 грн., що становить заборгованість за виконані позивачем роботи з ремонту автомобілів та 4887,80 грн. пені, 2788,32 грн. трьох відсотків річних, 23857,65 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/351, розгляд справи призначений на 27.08.2009р.

Через канцелярію суду від представника позивача надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між цими ж сторонами про цей же предмет і з цих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.08.2009р. було оголошено перерву в слуханні справи на 10.09.2009р. згідно зі ст. 77 ГПК України, про що сторін було повідомлено під розпис.

У судове засідання, призначене на 10.09.2009р. зявилися представники позивача та відповідача.

Через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи: довідки про включення ФОП ОСОБА_1 до ЄДР; довідки про включення АСТ «Вексель»до ЄДР; копії претензії № 1 від 10.04.2009р.; копії квитанції від 10.04.2009р., які залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про продовження перерви для здійснення сторонами звірки розрахунків та відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що відповідач заперечує про вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4887,80 грн., посилаючись на те, що строк позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені сплинув, тому просив суд відмовити в цій частині. В іншій частині, як зазначалося у відзиві на позовну заяву, відповідач не може надати пояснень, у звязку із необхідністю проведення сторонами взаємної звірки розрахунків.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження перерви.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Позивачем у 2007р. були надані відповідачу послуги з ремонту автомобілів на суму 118289,99 грн., що підтверджується складеними, підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № СФ-0000049, № СФ-0000059, № СФ-0000022, № СФ-0000029, № СФ-0000033, № СФ-0000032, № СФ-0000005, № СФ-0000006 (копії в матеріалах справи).

Нормою статті 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ст. 11 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини.

Позивачем були виставлені відповідачу на оплату рахунки-фактури, на які сторони послалися в вищевказаних актах здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: № СФ-0000059 від 26.12.2007р. на суму 1760,00 грн., № СФ-0000049 від 12.12.2007р. на суму 15417,00 грн., № СФ-0000033 від 14286,02 грн., № СФ-0000032 від 17.08.2007р. на суму 9997,00 грн., № СФ-0000029 від 10.08.2007р. на суму 6879,98 грн., № СФ-0000022 від 06.08.2008р. на суму 10921,99 грн., № СФ-0000006 від 06.07.2007р. на суму 36535,00 грн., № СФ-0000005 від 05.07.2007р. на суму 22493,00 грн. (копії в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Строк виконання відповідачем зобовязання по оплаті ремонту автомобілів встановлений у рахунках-фактурах.

Відповідач провів часткові розрахунки з позивачем, за виконані останнім роботи з ремонту автомобілів: ВАЗ 21154, державний номер НОМЕР_1; ГАЗ 31105, державний номер НОМЕР_2; Нексия, державний номер НОМЕР_3; ВАЗ 21134, державний номер НОМЕР_4; ВАЗ, державний номер НОМЕР_8; Ланос, державний номер НОМЕР_5; Ланос, державний номер НОМЕР_6, в розмірі 66813,92 грн., що підтверджується банківськими виписками від 09.08.2007р. на суму 4972,66 грн., від 17.08.2007р. на суму 10553,72 грн., від 01.08.2007р. на суму 4910,90 грн., від 16.07.2007р. на суму 25381,74 грн., від 10.08.2007р. на суму 15959,11 грн., від 20.08.2007р. на суму 5035,79 грн. з призначені платежу за ремонт автомобілів, перелік яких наведений вище.

Станом на день розгляду справи відповідач за надані позивачем послуги з ремонту автомобілів у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 51476,07 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 51476,07 грн. за виконані позивачем роботи з ремонту автомобілів, правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 4887,80 грн. пені, 2788,32 грн. трьох відсотків річних, 23857,65 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг виникло на підставі укладених між позивачем і відповідачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг), відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт по ремонту автомобілів у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 2788,32 грн. та збитків від інфляції в розмірі 23857,65 грн., зазначених позивачем в розрахунку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 2788,32 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, вимога ж позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню частково, в розмірі 22365,48 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, враховуючи те, що між позивачем та відповідачем правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання відповідачем не вчинений у письмовій формі, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4887,80 грн. слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 51476,07 грн. основного боргу, 2788,32 грн. трьох відсотків річних, 22365,48 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 76629,87 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625, 837, 854 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель»(03150, м.Київ, вул. Червоноармійська, 57/3; код ЄДРПОУ 20031391) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02099, АДРЕСА_1; код НОМЕР_7) 51476 (пятдесят одну тисячу чотириста сімдесят шість) грн. 07 коп. основного боргу, 2788 (дві тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 32 коп. трьох відсотків річних, 22365 (двадцять дві тисячі триста шістдесят пять) грн. 48 коп. збитків від інфляції, 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 30 коп. державного мита, 108 (сто вісім) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (02099, АДРЕСА_1; код НОМЕР_7) з Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зайво сплачені платіжним дорученням №2 від 07.07.2009р. в сумі 197 (сто девяносто сім) грн. Оригінал платіжного доручення № 2 від 07.07.2009р. на суму 315,00 грн. знаходиться в матеріалах справи № 8/351.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 25.09.2009р.