Рішення № 61508837, 20.09.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1212/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Куштана Б.П., Леска В.В.,

при секретарі Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 червня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що 03.08.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу за №11193161000, згідно якого останній отримав споживчий кредит у розмірі 19007,00 дол. США для придбання автомобіля, зі сплатою 12,50% річних, з кінцевим терміном повернення до 04.08.2014. З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 передав у заставу Банку автомобіль: легковий комбі-Б, марка «Фіат», модель «Гранде Пунто», 2007 року випуску, номер кузова:ZFA19900000237652, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

20.04.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено Договір Факторингу №05/12, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11193161000 від 03.08.2007.

20.04.2012 між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено Договір Факторингу №05/12-КВ, відповідно до умов якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступив на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» своє право вимоги заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11193161000 від 03.08.2007. Таким чином, ТОВ «Вердикт Фінанс» набуло право грошової вимоги та право застави до ОСОБА_1

Позивач зазначав, що взяті на себе зобовязання ОСОБА_1 належним чином не виконував і станом на 05.12.2013 його заборгованість по кредитному договору №11193161000 від 03.08.2007 становила 195 032, 96 грн.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про зміну предмету позову. Вказує на те, що 07.03.2010 Ужгородським міськрайонним судом було ухвалено рішення, яким з ОСОБА_1 вже було стягнуто на користь первісного кредитора - АКІБ «УкрСиббанк» - заборгованість за кредитним договором №11193161000 у розмірі 148 054,04 грн. (а.с. 139-140).

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача різницю суми боргу, що залишилася, у розмірі - 46 978,93 грн..

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10.06.2014 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 46 978,93 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення необґрунтованим, безпідставним та таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що є незрозумілим з яких розрахунків складається стягнута з нього сума в розмірі 46 978, 93 грн. (чи це є основним боргом, чи є відсотками чи штрафними санкціями), а, відтак, дана сума стягнута судом неправомірно. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Вердикт Фінанс» відмовити повністю.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 04 грудня 2014 року, ухвалене за результатами розгляду цієї апеляційної скарги, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представник позивача в жодне із трьох судових засідань, які призначались апеляційним судом, не зявився, Про час і місце розгляду справи позивач повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (т. 2 а.с. 62, 74).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та матеріали цивільної справи № 2-3132/10 за позовом АКІБ „УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 03.08.2007 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредитну та заставу транспортного засобу, згідно умов якого останньому надано кредит у розмірі 19 007 дол. США із кінцевим терміном повернення 04.08.2014 та передано в заставу транспортний засіб автомобіль «Fiat Grande Punto», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (т.1 а.с.16-26).

20.04.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого банк відступив право вимоги за кредитним договором від 03.08.2007 (т.1 а.с.55-58).

20.04.2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12-КВ від 20.04.2012, за умовами якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором від 03 серпня 2007 року (т.1 а.с.59-61).

Звертаючись до суду з позовом ТОВ „Вердикт фінанси зазначав, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.12.2013 становила 195 032, 96 грн., з яких: 99740,05 грн. заборгованість по основній сумі; 48387,86 грн. заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 20536,75 грн. нараховані відсотки на дату подачі позову; 23376,31 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязання; 2992,17 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Як вбачаються з доданих до позовної заяви матеріалів та змісту позовних вимог, позивачу не було відомо, що первісний кредитор АКІБ «УкрСиббанк» раніше звертався з позовом до ОСОБА_1 і рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2010, що набрало законної сили, позов ПАТ «УкрСиббанк» було задоволено - стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 03.08.2007 у розмірі 148 054,04 грн., судовий збір у розмірі 148,54 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (т. 1 а.с.114-116). Заборгованість в сумі 148054,04 грн. була визначена станом на 24 листопада 2009 року та складалась із: - 124709,60 грн. (15608,21 доларів США) прострочений борг; 19121,03 грн. (2393,12 доларів США) прострочені проценти; 1980,05 грн. (247,82 доларів США) пеня по простроченому боргу; 1743,36 грн. (218,19 доларів США) пеня по прострочених процентах; 500 грн. штрафні санкції.

Як вбачається з Інформації про виконавче провадження № 19480654, 31.05.2010 державним виконавцем міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05.05.2010 Ужгородським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 149 654 грн. 58 коп. (т. 2 а.с.52-54), 0.09.2010 було складено Акт опису та арешту автомобіля «Fiat Grande Punto», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. Зазначений автомобіль було вилучено та передано на відповідальне зберігання керівнику ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» (т. 1 а.с.117-120). Постановою державного виконавця міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 30.06.2011 виконавчий документ було повернуто стягувачу, оскільки останнім не проводилось авансування витрат на проведення експертної оцінки (т. 2 а.с.54).

У заяві про зміну предмету позову позивачем не було зазначено складові заборгованості, яку просив стягнути позивач з відповідача - 46978,93 грн.

У запереченнях на апеляційну скаргу, які були подані позивачем під час розгляду апеляційної скарги у 2014 році (т. 1 а.с.176-117), позивач зазначав, що стягнута судом сума в розмірі 46978,93 грн. була визначена, виходячи із розрахунку заборгованості, оскільки борг відповідача станом на 05.12.2012 складав 195032,96 грн., а за рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07.03.2010 було стягнуто 148054,04 грн., і право на стягнення різниці цих сум в розмірі 46978,93 грн. належить саме позивачу.

Таким чином, позивачем було проведено просту арифметичну дію від заявленої суми заборгованості 195032,96 грн. віднято суму, стягнуту судовим рішенням - 148 054,04 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та стягуючи з відповідача 46 978,93 грн. суд першої інстанції також зазначив, що підлягає стягненню різниця суми заборгованості, не навівши розрахунок такої заборгованості, не зазначивши, що входить у цю суму та період, за який стягується борг.

В той же час, з Витягу з реєстру Боржників (додаток № 1 до договору факторингу № 05/12-КВ від 20.04.2012) вбачається, що позивачу було передано право вимоги до ОСОБА_1 по основній сумі боргу (у валюті кредиту) в сумі 12483,11 доларів США (т. 1 а.с.53). Як зазначалось вище, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 17.03.2010 на користь банку було стягнуто заборгованість по тілу кредиту в сумі 15608,21 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 листопада 2009 року становило 124709,60 грн.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалене у даній справі рішення апеляційного суду Закарпатської області від 04 грудня 2014 року, в ухвалі від 16 березня 2016 року зазначив про необхідність зясувати, зокрема, чи виконано в примусовому порядку на стадії виконавчого провадження рішення суду про стягнення з відповідача кредитної заборгованості, встановити період за який підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.

Апеляційним судом двічі 14 червня та 8 серпня 2016 року - постановлялись ухвали, якими витребовувались від ТОВ «Вердикт Фінанс» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 03.08.2007, станом на 03.12.2013 - у загальному розмірі 46978,83 грн., із зазначенням всіх складових боргу та періодів нарахування.

Оскільки міський відділ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції повідомив апеляційному суду, що виконавче провадження № 19480654 знищено по строках зберігання, від ТОВ «Вердикт Фінанс» апеляційним судом також витребовувалась інформація щодо виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17.03.2010 (виконавчий лист № 2п-3132/10, виданий Ужгородським міськрайонним судом 05.05.2010, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 149 654 грн. 58 коп.)

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвала від 14 червня 2016 року була отримана позивачем 29 червня (т.2 а.с. 61), а ухвала від 08 серпня 2016 року була отримана 16 серпня 2016 року (т. 2 а.с.71). Проте відповідних розрахунків, які витребовувались апеляційним судом, а також інформації щодо виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17.03.2010 позивачем надано не було.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

В той же час, за змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку ( частина перша цієї статті). Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 ЦК України).

Таким чином, ураховуючи суть взаємоповязаних кредитних і заставних зобовязань, факт вилучення від боржника предмета застави для його подальшої реалізації породжує для кредитора обовязок вчинити необхідні для цього дії протягом розумного строку (якщо відповідний строк не визначено законом або договором). Ухилення від учинення таких дій зумовлює виникнення прострочення з боку кредитора.

Судом уже ухвалювалось рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, на виконання якого автомобіль було вилучено у відповідача ще 9 вересня 2010 року. З інформації про виконавче провадження вбачається, що постановою державного виконавця міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 30.06.2011 виконавчий документ було повернуто стягувачу, оскільки останнім не проводилось авансування витрат на проведення експертної оцінки (т. 2 а.с.54). А в подальшому стягувач (АКІБ «УкрСиббанк»), не вживаючи подальших заходів для виконання рішення суду, уступив право вимоги до ОСОБА_1 іншому кредитору.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що ухилення кредитора від реалізації предмета застави і неможливість вчинити боржникові аналогічні дії, спрямовані на задоволення вимог заставодержателя, має кваліфікуватись як невжиття заходів щодо зменшення збитків, завданих порушенням зобовязання, та призводить до прострочення кредитора. Відповідний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі №6-2387цс15.

Відповідач вправі заперечувати вимоги позивача, і такі вимоги повинні бути сформульовані чітко і зрозуміло. Зокрема, у справах про стягнення заборгованості відповідач має право заперечувати як загальну суму заборгованості, так і її окремі складові (заборгованість за тілом кредиту, відсотками, пенею та ін).

Суд, розглядаючи справу, вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. За відсутності розрахунку заборгованості із зазначенням її відповідних складових суд не може перевірити правомірність вимог кредитора, а отже, правильність та підставність позовних вимог.

Місцевий суд, ухваливши рішення, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не попередив позивача про наслідки невчинення процесуальних дій; не роз'яснив його обовязку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема обставин: щодо періоду за який підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором; чи виконано в примусовому порядку на стадії виконавчого провадження рішення суду про стягнення з відповідача кредитної заборгованості; які складові заборгованості утворюють загальний розмір вимог.

Апеляційний суд надавав можливість позивачу подати обґрунтування своїх позовних вимог. Проте позивачем, всупереч вимогам ст.ст. 10, 58, 59 ЦПК України, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати, з підстав, передбачених ст. 309 п.п.1, 3, 4 ЦПК України, та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити через його недоведеність.

Відповідно до ст. 88 ЦПК Україні стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо апеляційний суд ухвалює нове рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 235 грн. судового збору (т. 1 а.с.164), які слід стягнути на його користь з позивача.

Керуючись ст.ст. 304, 307, п.п.1, 3, 4 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ТОВ «Вердикт Фінанс» на користь ОСОБА_1 235,00 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді