Рішення № 6150764, 10.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.09 Справа № 4/261/09

Суддя

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, (69092, м. Запоріжжя, АДРЕСА_1)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ”, (69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 30)

Про стягнення 67 712,38 грн. основного боргу за договором поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р.

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Шевейко Р.І.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_4 довіреність ВМІ № 176222

ОСОБА_2 приватний підприємець

Від відповідача не зявився

26.06.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Приватний підприємець ОСОБА_2, м. Запоріжжя (ПП ОСОБА_2.) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ”, м. Запоріжжя (ТОВ “Фоззі-Січ”) про стягнення 67 712,38 грн. основного боргу за договором поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.06.2009 р. порушено провадження у справі № 4/261/09, судове засідання призначено на 22.07.2009 р.

З метою витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 10.08.2009 р.

В судовому засіданні 10.08.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представниками позивача вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засіданні 10.08.2009 р. не зявився, про поважність причин неприбуття суд не повідомив. Про дату час та місце розгляду справи представник відповідача, присутній в судовому засіданні 22.07.2009 р., був повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” з наступними змінами та доповненнями, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в тому, що на виконання умов договору поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р., який був укладений між позивачем та відповідачем, позивачем здійснювалися поставки кондитерський виробів (тортів) в торгівельну мережу відповідача. Постачання продукції здійснювалося з серпня 2008 року по березень 2009 року. Відповідно до п. 3.6 договору поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р. оплата за товар проводиться протягом 21 календарного дня з дати поставки. Відповідач свої зобовязання щодо оплати товару, прийняті на себе за договором поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р., до січня 2009 року виконував належним чином. Починаючи з кінця січня 2009 року відповідач перестав здійснювати оплату поставленого товару. 07.04.2009 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 67 712,38 грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Фоззі-Січ” 67 712,38 грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідач в судовому засіданні 22.07.2009 р. проти позову заперечив, вважає, що позивач не довів факту наявності у ТОВ “Фоззі-Січ” заборгованості за договором поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р. При цьому відповідач не заперечує, що протягом серпня 2008 року березня 2009 року позивачем здійснювалися поставки кондитерських виробів в торгівельну мережу відповідача. Однак, на думку відповідача, поставка позивачем на його користь продукції протягом спірного періоду здійснювалася не на підставі договору поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р., а на підставі відповідних видаткових накладних. Свою позицію відповідач мотивує тим, що відповідно до п., п. 1.2, 3.1-3.3 договору поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р., на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, встановлено, що ціна товару, що є предметом договору, повинна узгоджуватись сторонами в специфікації. Натомість, ціна товару сторонами у справі не узгоджувалась, специфікація сторонами не підписувалася. Згідно з п, п. 1.2, 2,1, 2.6 договору поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р. кількість та асортимент товару, що є предметом договору, узгоджуються сторонами в замовленнях. Замовлення на постачання товару відповідачем позивачеві не надавалися та постачальником не узгоджувалися. Тому предмет договору поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р. відповідно до вимог п. 4 ст. 180 ГК України сторонами не визначений. У відповідності до положень ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України умови щодо предмету договору, його кількості, номенклатури, асортименту, ціни є істотними умовами договору поставки. Крім того, в наданих позивачем видаткових накладних відсутнє посилання на зазначений договір. Таким чинним, відповідач не заперечує, що поставка товару мала місце, товар ним фактично отриманий, але поставка товару була бездоговірною. Враховуючи положення ст. 530 ЦК України кредитор набуває право вимоги оплати через сім днів з моменту предявлення такої вимоги. У звязку із цим, відповідач вважає, що оскільки видатковими накладними на поставку продукції не встановлено строку оплати поставленого товару, а позивач не виставляв відповідачу вимоги про сплату заборгованості, то, як наслідок, у ТОВ “Фіоззі-Січ” не настав строк оплати за поставлений товар. Також відповідач вважає необґрунтованою та недоведеною вимогу позивача про відшкодування 6 700,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Враховуючи наведене, відповідач просить суд в позові відмовити.

На заперечення відповідача стосовно того, що у ТОВ “Фіоззі-Січ” не настав строк оплати за поставлений товар, позивачем були надані додаткові пояснення, що вимоги про оплату за поставлену кондитерську продукцію за накладними в розмірі 67 712,38 грн. відповідачу насилалися 11.05.2009 р. та 22.06.2009 р., які відповідачем отримані, відповідно, 13.05.2009 р. та 30.06.2009 р. Таким чином, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був сплатити заборгованість за поставлений товар за накладними в розмірі 67 712,38 грн. протягом 7-и днів з 14.05.2009 р. До теперішнього моменту цей обовязок відповідачем не виконаний. Факт постачання не заперечується відповідачем та крім наданих накладних підтверджується також податковими накладними на поставлену відповідачу кондитерської продукції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані ними докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 ЦК України встанволено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, протягом серпня 2008 року березня 2009 року позивач поставляв до торгівельної мережі відповідача кондитерські вироби (надалі товар), що підтверджується наявними в справі накладними (всього 129 штук) та податковими накладними. Всього відповідачу був поставлений товар на загальну суму 93 639,13 грн.

Посилання позивача на те, що поставка кондитерських виробів здійснювалася за договором поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р. та на його виконання суд вважає недоведеним.

Так, п. 1.2 договору поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р. передбачено, що товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в специфікації (додаток № 1), яка є невідємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, погодженому сторонами у встановленому договором порядку.

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.6 договору поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р. зобовязання постачальника по поставці товару виникають на підставі замовлення покупця, погодженого із постачальником за формою, встановленою у додатку № 2 до договору. Поставка товару не зазначеного в замовленні замість замовленого товару не зобовязує покупця прийняти такий товар та не звільняє постачальника від відповідальності за порушення термів поставки замовленого товару.

Згідно з п., п. 3.1-3.3 договору поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р. асортимент і ціна товару, що поставляється за договором, відображаються сторонами в специфікації (додаток № 1), що є його невідємною частиною. Ціна товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, яка повинна відповідати специфікації.

Наданий суду примірник договору поставки № 301/08-08 від 01.08.2008 р. не містить будь-яких додатків, які згідно з умовами договору є його невідємними частинами.

Так, відсутня Специфікація (додаток № 1 договору) щодо узгодження асортименту та ціни товару. У відповідності до умов договору № 301/08-08 від 01.08.2008 р. (п., п.2.1, 2.6) зобовязання по поставці товару виникають на підставі Замовлення (додаток № 2). Належним чином оформлені замовлення на поставку товару за цим договором, якими повинні обумовлюватись кількість товару, що підлягає поставці, номенклатура, термін і місце поставки, також відсутні, що неприпустимо, зважаючи на передбачену п.2.1 договору обовязковість їх підтвердження шляхом підписання уповноваженими представником постачальника та скріплення печаткою підприємства.

Таким чином, оцінивши представлені сторонами докази, суд прийшов до висновку, що із матеріалів справи не вбачається досягнення сторонами згоди з істотних умов договору. Зокрема, враховуючи відсутність додатків до договору, замовлень на поставку товарів, сторонами не узгоджено предмет та ціна товару. Внаслідок чого, відповідно до ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180, п. 8 ст. 181 ГК України даний договір є неукладеним, таким що не відбувся, та не породжує для сторін виникнення зобовязань.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем товару підтверджується накладними на поставку кондитерських виробів за спірний період. Зазначені накладні за спірний період узгоджені між сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії залучені до матеріалів справи).

Враховуючи наведене, на підставі доказів наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами склалися правовідносини поставки товару, при цьому поставка мала місце саме на підставі відповідних накладних.

Відповідач за отримані кондитерські вироби оплату здійснив частково в сумі 25 000,00 грн. Крім того, на суму 926,75 грн. мало місце повернення поставленого товару.

Решту суми боргу відповідач не сплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на день розгляду справи складає 67 712,38 грн., що підтверджується наявними в справі матеріалами, в тому числі проведеною сторонами по справі звіркою розрахунків від 25.05.2009 р. (Належним чином посвідчені копії актів звірки взаємних розрахунків від 25.05.2009 р., які скріплені підписами уповноважених осіб та печатками підприємств позивача і відповідача, залучені до матеріалів справи).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11.05.2009 р. позивачем на адресу відповідача направлявся лист № 16 про погашення боргу за поставлений товар в сумі 67 712,38 грн. До листа був доданий перелік неоплачених відповідачем накладних на поставку товару.

Відповідачем лист № 16 від 11.05.2009 р. був отриманий 13.05.2009 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 70470, однак залишений без відповіді та задоволення.

22.06.2009 р. позивачем повторно на адресу відповідача направлявся лист про погашення боргу за поставлений товар в сумі 67 712,38 грн. До листа також був доданий перелік неоплачених відповідачем накладних на поставку товару.

Відповідачем лист від 22.06.2009 р. був отриманий 30.06.2009 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 72880, однак залишений без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладним, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обовязки: у позивача право вимагати оплати за товар, а у відповідача обовязок сплатити вартість отриманого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства, оплату за поставлений йому товар в сумі 67 712,38 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ПП ОСОБА_2 у розмірі 67 712,38 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та Актами звірки взаємних розрахунків між сторонами від 25.05.2009 р.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору сума заборгованості не змінилася, оплату боргу у повному обсязі відповідач не довів.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення 67 712,38 грн. заборгованості за поставлений товар документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованими на законі та такою, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме державне мито в розмірі 677,13 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,50 грн., присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Щодо стягнення з відповідача 6 700,00 грн. витрат на послуги адвоката, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до укладеного 22.06.2009 р. договору про надання адвокатських послуг, вартість наданої адвокатом допомоги із стягнення заборгованості з ТОВ “Фоззі-Січ” на користь ПП ОСОБА_2 складає 6 700,00 грн. Види послуг, виконаних адвокатом, позивач підтверджує додатком до договору про надання адвокатських послуг від 22.09.2009 р., а факт оплати наданих адвокатом послуг платіжним дорученням № 480 від 08.07.2009 р.

При вирішенні даного питання суд виходить з приписів п. 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, та п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”, згідно з яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи категорію даного спору та його складність, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача зменшену суму оплати адвокатських послуг в розмірі 3 350,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю.

Оскільки, відповідно до приписів ГПК України, судові витрати не входять до ціну позову, позовні вимоги судом задоволені в повному обємі. Крім того, з огляду на наведені приписи ГПК України, суд вважає за необхідне видати позивачу довідку на повернення в порядку ст. 47 ГПК України з Державного бюджету України зайве сплаченого державного мита в сумі 67,00 грн., яке позивач сплатив виходячи з розміру вимоги про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 173, 193 ГК України, ст., ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ”, (69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 30, код ЄДРПОУ 31953106, п/р № 260003310018601 в ФАБ “Південний”, МФО 313753) на користь Приватного підприємця ОСОБА_2, (69092, м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в ЗАТ “Прокредитбанк” м. Києва, МФО 320984) 67 712 (шістдесят сім тисяч сімсот дванадцять) грн. 38 коп. основного боргу, 677 (шістсот сімдесят сім) грн. 12 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3 350 (три тисячі триста пятдесят) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

3. Видати Приватному підприємцю ОСОБА_2, м. Запоріжжя довідку на повернення з Державного бюджету України зайве сплаченого державного мита в сумі 67,00 грн.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “07” вересня 2009 р.