Ухвала суду № 61505355, 21.09.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/870/16 Справа № 712/14236/15-к Категорія: ч. 2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3Євтушенка В. Г., ОСОБА_4Єльцова В. О.

секретаря судового засідання Єгорової С. А., Овчаренко І. С.

з участю прокурора Щепак Т. М.

обвинуваченого ОСОБА_5

Захисника, представника цивільного відповідача ТОВ «Авто-ТЮЛ» ОСОБА_6

представника потерпілої, адвоката ОСОБА_7

законного представника потерпілої ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами цивільного відповідача в особі директора ТОВ «Авто-ТЮЛ» ОСОБА_10 та законного представника потерпілої ОСОБА_9 ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2016 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працює водієм ТОВ «Авто-ТЮЛ», одруженого, депутатом, інвалідом та учасником ліквідації на ЧАЕС не являється, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді пяти років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортним засобом.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на три роки.

На підставі ст. 76 КК України зобовязано протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи чи навчання та періодично зявлятися для реєстрації в ці органи.

Стягнуто з ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 6 198,25 грн. та моральну шкоду в сумі 309 грн. 91 коп.

Стягнуто з ТОВ «Авто-ТЮЛ» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 254 690 грн. 09 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування для проведення експертиз в розмірі 245,52 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді домашнього арешту залишено до вступу вироку у законну силу, після чого вирішено скасувати. Вирішено долю речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 11 вересня 2015 року близько 15 год. 30 хв., керуючи автобусом ПАЗ 32054, н.з. СА 0583 АА, та рухаючись по маршруту № 30 від вул. Чіковані в напрямку вул. ОСОБА_11, під час виконання маневру повороту з вул. ОСОБА_12 на проспект Хіміків в м. Черкаси грубо порушив вимоги п.п. 1.7., 10.1., 16.2. Правил дорожнього руху України, перед початком руху та під час виконання маневру повороту не переконався, що це буде безпечно; при цьому не проявив уважність до дитини, яка знаходилася на тротуарі та готувалася до руху по проїзній частині на зелений покажчик світлофора, внаслідок чого в момент виїзду малолітньої ОСОБА_9 велосипедом на проїзну частину просп. Хіміків на зелений покажчик світлофора для пішоходів допустив наїзд на останню.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми лівої гомілки з відкритими переломом обох кісток гомілки, ранами мяких тканин гомілки, дефектом мяких тканин гомілки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2138 від 09.11.2015 року відносять до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.

Спричинення ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень знаходиться в прямому причинному звязку з порушенням водієм автобуса ПАЗ 32054, н.з. СА 0583 АА, ОСОБА_5 вимог п.п. 1.7., 10.1., 16.2. Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вироком суду, цивільний відповідач в особі директора ТОВ «Авто-ТЮЛ» ОСОБА_10 та законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 ОСОБА_8 (мати) подали апеляційні скарги.

Цивільний відповідач в особі директора ТОВ «Авто-ТЮЛ» ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просить змінити вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2016 року в частині стягнення з ТОВ «Авто-ТЮЛ» на користь ОСОБА_9 моральної шкоди в сумі 254 690 грн. 09 коп. Просить стягнути з ТОВ «Авто-ТЮЛ» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн. шляхом здійснення щомісячних платежів по 4 000,00 грн. на місяць.

Вказує, що висновки суду в частині стягнення з ТОВ «Авто-ТЮЛ» на користь потерпілої ОСОБА_9 моральної шкоди в сумі 254 690,09 грн. не відповідають дійсним обставинам кримінального провадження. Також судом не правильно застосовано норми цивільного матеріального та процесуального права.

Зазначає, що, ухвалюючи вирок в частині стягнення з ТОВ «Авто-ТЮЛ» моральної шкоди в сумі 254 690,09 грн., суд першої інстанції не обґрунтував, в чому саме полягає розмір моральної шкоди, з яких засад суд першої інстанції визначив саме такий розмір моральної шкоди, котрий в 20 разів перевищує розмір матеріальної шкоди.

Також місцевим судом не враховано, що загальний розмір заявленої матеріальної шкоди складає 12 698,25 грн., частину якої в розмірі 6 500,00 грн. відшкодовано одразу після дорожньо-транспортної пригоди в добровільному порядку, що відбувалось, незважаючи на наявність у товариства страхування цивільно-правової відповідальності.

Крім того, судом першої інстанції не враховано розмір боргу товариства за кредитом перед ПАТ «Укрсоцбанк» по договору кредиту в розмірі 3 749 142,51 грн. Вказане кредитне зобов'язання товариство зобов'язане виконувати щомісячно. Одночасне стягнення моральної шкоди зупинить роботу товариства, що призведе до невиплати заробітної плати, звернення банком стягнення на заставне майно та банкрутства.

Щодо відмови місцевим судом цивільному позивачеві про стягнення моральної шкоди частинами, апелянт зазначає, що згідно ст. ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Крім того, вказує апелянт, місцевим судом необґрунтовано стягнення моральної шкоди зі страхової компанії в сумі 309,91 грн., оскільки у вироку не вказано, з чого саме виходив суд, призначаючи стягнення моральної шкоди зі страхової компанії в сумі 309,91 грн. та чому судом застосовану таку різницю сум стягнення моральної шкоди між відповідачами.

Зазначає, що постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 03.03.1995 (з відповідними змінами та доповненнями), а саме п. 5 передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001).

Пунктом 9 Пленуму, котрий кореспондується з п. 6.3 ОСОБА_13 юстиції України від 13.05.2004 № 35-13/797, встановлено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Законний представник потерпілої ОСОБА_9 ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить змінити вирок Соснівського районного суду міста Черкаси від 19 липня 2016 року. Просить задовольнити цивільний позов законного представника потерпілої в повному обсязі та застосувати до ОСОБА_5 міру покарання, що передбачає позбавлення права керування транспортними засобами на строк, який визначить суд.

Указує, що судом першої інстанції безпідставно задоволено частково заявлений законним представником потерпілої цивільний позов, зменшивши удвоє розмір шкоди, оскільки згідно з висновком судового експерта, який проводив психологічну експертизу, достатнім грошовим відшкодуванням заподіяної потерпілій моральної шкоди стане грошова компенсація в розмірі 522 000,00 грн. Крім того, місцевим судом не взято до уваги, що визначений експертом розмір моральної шкоди є об'єктивним та достовірним розміром заподіяної шкоди.

Також суд першої інстанції не врахував те, що потерпіла в результаті заподіяної засудженим моральної шкоди проходила курс лікування в КП «Черкаський психоневрологічний диспансер» у лікаря психіатра. Також їй було рекомендовано стаціонарне лікування. Тяжкий психічний стан дитини триває й досі в результаті тих душевних страждань, які вона пережила та продовжує переживати після ДТП, у зв'язку з тілесними пошкодженнями та тривалим курсом лікування, який триває (апарат Єлізарова й досі не знятий у зв'язку з поганим зростанням кісток).

Таким чином, стверджує апелянт, висновок суду є однобоким та враховує лише доводи представника цивільного відповідача, а доказам, наданим законним представником потерпілої, суд не надав правової оцінки.

Крім цього, призначаючи покарання обвинуваченому, зазначає апелянт, місцевий суд вказав, що враховує визнання ОСОБА_5 своєї вини та щире каяття, однак не взяв до уваги, що визнання вини ОСОБА_5 має місце лише «на словах». Так, ОСОБА_5 з 11 вересня 2015 року й по теперішній час не знайшов можливості та вільного часу, щоб відвідати потерпілу в лікарні чи ¬то вдома, оскільки вона після ДТП являється лежачою хворою, поцікавитись станом її здоров'я, поцікавитись щодо необхідних ліків на її лікування. Жодного разу не було запропоновано посильної допомоги (відвезти дитину до лікаря, придбати ліки чи інше). Таким чином, в діях обвинуваченого відсутнє дієве каяття. Промова водія ОСОБА_5 про визнання вини в судовому засіданні носить лише формальний характер та переслідує на меті лише отримання самого м'якого покарання за вчинений злочин.

Крім того, суд не врахував дії водія під час ДТП (їх суспільну небезпечність), оскільки ОСОБА_5, здійснивши наїзд на потерпілу, не зупинив свій транспортний засіб та навіть не помітив, що збив дитину. Зі слів свідків, допитаних в судовому засіданні, в т. ч. кондуктора маршрутного автобуса, водій ОСОБА_5 зупинився лише після того, як цього почали вимагати пасажири автобуса, що стали свідками пригоди. Й, навіть вийшовши з автобуса, ОСОБА_5 не надав допомоги потерпілій, а сів на сходах автобуса й спостерігав за подіями, проявляючи бездіяльність.

Зважаючи на тяжкість вчиненого злочину та відсутність дієвого каяття, вважає апелянт, має місце невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, а саме: призначене покарання без позбавлення засудженого права керування транспортними засобами є занадто м'яким.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_8 подала суду заяву з клопотанням залишити без розгляду апеляційні вимоги щодо призначення обвинуваченому більш суворого покарання стосовно додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з огляду на те, що у своїй скарзі вони не просили суд постановити новий вирок на погіршення становища обвинуваченого, й внести такі зміни поза межами строку апеляційного оскарження також неможливо. Апелянт та адвокат ОСОБА_7 пояснили, що питання про призначення більш суворого покарання для сторони потерпілого не є принциповим, однак вкрай важливим є питання отримання належного відшкодування моральної шкоди з ТОВ «Авто-ТЮЛ».

Крім цього, на апеляційну скаргу цивільного відповідача ТОВ «Авто-ТЮЛ» законний представник потерпілої ОСОБА_8 подала заперечення, в яких просить її відхилити.

Вказує, що доводи цивільного відповідача щодо наявності боргових зобов'язань за кредитним договором не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Закон не ставить в залежність право на відшкодування моральної шкоди потерпілого від господарської діяльності юридичної особи - заподіювача шкоди.

Зазначає, що неприйнятним з точки зору закону є посилання апелянта на залежність розміру моральної шкоди від розміру матеріальної шкоди. Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У судовому засіданні представник ТОВ «Авто-ТЮЛ» та захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 та сам обвинувачений ОСОБА_5 підтримали подану директором ТОВ «Авто-ТЮЛ» ОСОБА_10 апеляційну скаргу й просили її задовольнити. Також просили залишити без задоволення апеляційну скаргу законного представника потерпілої ОСОБА_9 ОСОБА_8 Захисник ОСОБА_6 , не оспорюючи необхідність сплати підприємством морального відшкодування в принципі, пояснив, що висновок експерта щодо розміру морального відшкодування є лише науковою рекомендацією, й суд має виходити при визначенні розміру морального відшкодування з принципів розумності і справедливості. Наголосив на тому, що підприємство добровільно відшкодувало 6 500 грн. матеріальної шкоди, не чекаючи страхової виплати. Надав суду документи, які підтверджують наявність у підприємства значних кредитних зобовязань, вказавши на ризики банкрутства підприємства. Просив зменшити розмір морального відшкодування до 30 000 грн. та визначити періодичність його погашення по 4 тис. грн. на місяць.

Стосовно стягнення незначної суми морального відшкодування зі страхової компанії (309 грн. 91 коп.) пояснив, що дійсно така сума можливо й могла бути більшою, однак, порівнюючи її із сумою заявленого стороною потерпілого морального відшкодування, вона є незначною, ТОВ «Авто-ТЮЛ» не вбачає на даний час актуальним для себе це питання.

Представник потерпілої ОСОБА_7 та законний представник потерпілої ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу останньої в частині необхідності повного задоволення раніше заявленого цивільного позову на суму морального відшкодування в розмірі 522 000 грн., просили її задовольнити та заперечили проти задоволення апеляційної скарги цивільного відповідача ТОВ «Авто-ТЮЛ».

Апелянт ОСОБА_8 (мати неповнолітньої потерпілої) пояснила, що жодного істотного відшкодування з боку підприємства чи водія вони не отримали, й їх відношення до події носило і носить характер вимушених дій. Підтвердила, що після неодноразових її звернень до різних органів, зокрема до транспортного відділу міськвиконкому, представники підприємства прийшли до неї і надали допомогу в сумі 6 000 грн., а також «пригнали» до неї і водія, який надав ще 500 грн. Потім водій приїжджав ще одного разу і привозив фрукти. Весь тягар лікування дитини ліг на плечі батьків та родичів. Також уже в суді першої інстанції підприємство їм відшкодувало 6 000 грн. у якості морального відшкодування. Нога у дитини заживає складно, є ймовірність повторних операцій. Дитина і досі носить «апарат Єлізарова». На лікування дитини постійно потрібні кошти. Дитина вимушена перейти на індивідуальне навчання, покинула зайняття спортом.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу законного представника потерпілої ОСОБА_8 щодо цивільного позову та заперечив проти апеляції цивільного відповідача ТОВ «Авто-ТЮЛ». Стосовно раніше заявлених вимог стороною потерпілого щодо необхідності призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами зазначив, що це неможливо, адже в апеляційній скарзі не міститься вимога про ухвалення нового вироку. Тому погіршення становища обвинуваченого в частині посилення призначеного покарання поза межами компетенції апеляційного суду.

Представник ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» ОСОБА_14 надіслав до суду клопотання від 09.09.2016 року вих. № 090916/к/юр, в якому просить розглядати дане кримінальне провадження без участі представника ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ». Також зазначає, що погоджується з оскаржуваним вироком суду відносно розміру стягнутого страхового відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Авто-ТЮЛ» не підлягає задоволенню, а скарга представника потерпілої підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред'явлений їхніми законними представниками. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, утримання якого створює підвищену небезпеку. На особу, яка перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоду здоровю у звязку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108 цс 13 за позовом трьох осіб до ЗАТ «Торговий дім «Астрон» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Тому, враховуючи це, а також беручи до уваги, що обовязок виплати морального відшкодування ТОВ «Авто-ТЮЛ» не оскаржує і не заперечує, оскаржуючи лише його суму та спосіб виконання, колегія суддів вбачає можливим покласти обовязок морального відшкодування саме на вказане товариство.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав на страхову компанію необхідність відшкодування заявленої суми матеріального відшкодування (6 198,25 грн.), яка перебуває в межах суми страхової виплати і була визнана страховою компанією за вирахуванням суми матеріального відшкодування, яка була добровільно відшкодована підприємством та водієм, а також обґрунтовано поклав й суму морального відшкодування, в розмірі 5 % від суми матеріальної виплати (309 грн. 91 коп.), що визначено відповідно до положень ст. 26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції Закону України від 05.07.2012 р. № 5090-VI.

Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції достатньої обґрунтовано визначив належну до відшкодування суму морального відшкодування.

Визначаючи таку суму, суд першої інстанції зазначив, що вбачає розумною таку суму, яка відповідає половині визначеної експертом у відповідній експертизі суми належного морального відшкодування (тобто 261 000 грн. замість 522 000 грн.). Суму в розмірі 255 000 грн. суд визначив як різницю між половиною суми позову 261 000 грн. та сумою в розмірі 6 000 грн., яка була добровільно сплачена підприємством саме у якості морального відшкодування ( 261 000 6 000 = 255 000 грн.)

Колегія судді апеляційного суду погоджується з такою точкою зору. Думка суду та представника підприємства стосовно того, що висновок експерта (Т-1, а.с. 136-145) є лише науковим баченням експерта в цілому є слушною. Колегія суддів погоджується з тим, що, визначаючи суму морального відшкодування, суд насамперед має керуватися принципами розумності, справедливості, обґрунтованості.

Враховуючи це та беручи до уваги, що шкода завдана здоровю неповнолітньої дитини; що лікування дитини триває вже понад рік й дитина постійно страждає, досі носить «апарат Єлізарова»; що дитина вимушена перейти на індивідуальне навчання за відсутністю змоги відвідувати школу, покинути зайняття спортом, що вносить значні зміни у її звичний спосіб життя, колегія судді вбачає, що визначена судом першої інстанції сума морального відшкодування в розмірі половини від визначеної експертом суми відшкодування дійсно є розумною, справедливою та обґрунтованою, враховуючи указані вище обставини справи.

Таким чином, належна сума морального відшкодування вірно має бути зменшена на фактично визнану страховиком суму такого відшкодування, й має становити (255 000 грн. 309 грн. 91 коп.) 254 690 грн. 09 коп.

Колегія суддів відхиляє доводи представника ТОВ «Авто-ТЮЛ» стосовно того, що така сума морального відшкодування є неспівмірною із стягнутою сумою матеріального відшкодування, оскільки чинне законодавство не містить жодних вимог щодо такої обовязкової співмірності. Колегія суддів вбачає, що фактично визнана ТОВ «Авто-ТЮЛ» сума морального відшкодування в розмірі 30 000 грн., які вони й просять стягнути з них в апеляційній скарзі, є надто малою сумою відшкодування, яка не відповідає критеріям розумності і справедливості.

Колегія суддів відхиляє доводи представника ТОВ «Авто-ТЮЛ» стосовно того, що стягнення значної суми морального відшкодування може призвести до банкрутства підприємства, зважаючи на наявність у нього кредитних зобовязань. Наявність вказаних зобовязань є внутрішнім господарським питанням товариства, яке не може мати впливу на аспекти відшкодування завданої шкоди.

Колегія суддів не може задовольнити вимоги ТОВ «Авто-ТЮЛ» щодо встановлення порядку відшкодування моральної шкоди періодичними платежами, оскільки це питання є питанням виконання рішення суду, і його вирішення на даному етапі є передчасним. Вирішувати це питання наперед колегія суддів не вбачає доцільним з метою уникнення впливу на позицію суду в ході можливого розгляду цього питання після вступу вироку у законну силу.

Щодо вимог сторони потерпілої про необхідність призначення додаткового покарання обвинуваченому, колегія суддів виходить з того, що така апеляційна вимога фактично не була підтримана апелянтом, адже була подана письмова заява про залишення цієї вимоги без розгляду. Враховуючи це, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості призначити особі більш суворе покарання.

Стосовно апеляційних вимог потерпілої про необхідність збільшення суми морального відшкодування до розміру, визначеного експертом у відповідній експертизі, колегія суддів не вбачає можливим задовольнити їх повністю з огляду на викладені вище обставини щодо критеріїв розумності, справедливості і обґрунтованості суми відшкодування.

Тому, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу цивільного відповідача в особі директора ТОВ «Авто-ТЮЛ» ОСОБА_10 та апеляційну скаргу законного представника потерпілої ОСОБА_9 ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :