Рішення № 61489415, 22.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5874/16 Справа № 175/22/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Григорєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_5 про стягнення пені, 3 % річних, індексу інфляції та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_7 про стягнення пені, 3 % річних, індексу інфляції та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження задоволені частково.

Провадження по справі у частині стягнення з ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_5 пені, 3% річних, індексу інфляції, - закрито.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 800 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити та доповнити нове рішення в частині стягнення штрафних санкцій: стягнути з ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова компанія» на її користь: пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 27.11.2014 р. по 16.11.2015 р. в розмірі 12316,31 грн., 3 % річних за період з 27.11.2014 р. по 16.11.2015 р. в розмірі 729, 92 грн., індекс інфляції за період з 27.11.2014 р. по 16.11.2015 р. в розмірі 11813, 55 грн., а всього 24859,78 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Зазначене рішення перевіряється в частині обгрунтованості закриття провадження щодо стягнення пені, 3% річних, індексу інфляції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_8 про відшкодування збитків, спричинених дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідно до рішення Дніпропетровського районного суду від 04 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_8 про відшкодування збитків, спричинених дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова Компанія» на користь ОСОБА_4 . суму матеріальних збитків у розмірі 34865,14 грн.,яке складається звиплати страхового відшкодування, пені, 3% річних та індексу інфляції. Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_4 франшизу та витрати пов'язаних з направленням телеграм, в розмірі - 1092,64 грн.Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму моральної шкоди у розмірі 2000 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова Компанія» та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму судового збору у розмірі 195 грн. з кожного. Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_4 суму судового збору у розмірі 243,60 грн. за. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року рішення Дніпропетровського районного суду від 04 червня 2015 року змінено у частині стягнутого розміру збитків. Стягнуто з ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_4 суму збитків у розмірі 34 340 грн. 95 коп., яка складається з виплати страхового відшкодування у розмірі 27 409 грн. 64 коп., пені в сумі 3 057 грн. 61 коп., 3 % річних в сумі 447 грн. 75 коп. та індексу інфляції в сумі 3 425 грн. 95 коп.

Рішенням Дніпропетровського районного суду від 04 червня 2015 року встановлено, що о 13:00 годині 21 травня 2014 року на вул. Високій в смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault Premium», державний номерний знак НОМЕР_1, під керування ОСОБА_5 та автомобіля марки «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_8 та яким, на момент ДТП керувала ОСОБА_4, внаслідок даної пригоди автомобілю позивачки завдано механічних ушкоджень, а самій власниці матеріальних збитків.

21 травня 2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська по справі №199/3513/14-п (3/199/1575/14) винесена постанова, якою ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яка не оскаржувалась та набрала чинності 02 червня 2014 року.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Renault Premium» д/н НОМЕР_1 застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АС/9750956 страховик ОСОБА_6 «УТСК». Строк дії полюсу з 06 лютого 2014 року до 05 лютого 2015 року (включно), ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 50000,00 гривень та розмір франшизи 1000,00 гривень, тобто дорожньо-транспортна пригода спричинена на момент дії полюса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, на виконання вимог ст.ст. 33, 33-1, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 22 квітня 2014 року позивач письмово повідомив страхову компанію про настання страхового випадку та надав усі передбачені Законом документи, а 05 червня 2014 року було надано заяву на виплату страхового відшкодування та наданий для огляду представнику компанії пошкоджений автомобіль НОМЕР_3.

14 травня 2014 року позивачка звернулася до експерта - автотоварознавця про проведення автотоварознавчої експертизи і згідно висновку експерта №0505/14/14, розмір матеріального збитку завданий автомобілю НОМЕР_3 складає - 49902,18 грн. За проведення експертом дослідження позивачем оплачено 800 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково та закриваючи провадження у справі в частині стягнення ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова компанія» пені, 3% річних, індексу інфляції, суд першої інстанції, посилаючись на п.2 ч.1 ст. 203 ЦПК України, виходив з того, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Однак, з даним висновком суду першої інстанції не можна погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі у разі набрання законної сили рішення у справі між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2016 року стягнуто з ОСОБА_6 «Українська транспортна страхова Компанія» на користь ОСОБА_4 суму збитків у розмірі 34340,95 грн., яка складається з виплати страхового відшкодування в розмірі 27409,64 грн., пені в сумі 3057,61, 3% річних в сумі 447, 75 та індексу інфляції в сумі 3425, 95 грн. Розраховану за період з 19.09.2014 року по 26.12.2014 року (а.с.23).

Проте, звертаючись до суду з новим позовом, ОСОБА_4 ставить питання про стягнення пені, 3% річних, індекс інфляції з ОСОБА_6 «УТСК» за період з 27.12.2014 року по 16.11.2015 року в розмірі 24859 грн.78 коп., тобто за період після ухвалення зазначеного вище рішення, яке на цей час не виконане.

У звязку із вказаним, суд першої інстанції прийняв помилково рішення, що даний спір випливає з тих самих підстав.

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про безпідставне застосування районним судом п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України та закриття провадження по справі, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції, колегія суддів виходить з наступного.

Зобовязання страховика по виплаті страхувальнику страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобовязанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і ст. 549 550 ЦК України.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ч. 1 ст. 979 ЦК України, відповідно до якої за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 990 ЦК України, а також ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 ЦК України реальними збитками є витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення її порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту п ч. 1 ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, наявні всі підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження щодо стягнення пені, 3% річних, індекс інфляції з ОСОБА_6 «УТСК» за період з 27.12.2014 року по 16.11.2015 року в розмірі 24859 грн.78 коп. та задоволення вказаних позовних вимог.

В звязку із задоволенням позовних вимог стягненню з відповідача ОСОБА_6 «УТСК» на користь позивачки підлягають судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 535,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року в частині закриття провадження щодо стягнення пені, 3% річних, індекс інфляції скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_4 пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 27.11.2014 р. по 16.11.2015 р. в розмірі 12316,31 грн., 3 % річних за період з 27.11.2014 р. по 16.11.2015 р. в розмірі 729, 92 грн., індекс інфляції за період з 27.11.2014 р. по 16.11.2015 р. в розмірі 11813, 55 грн., а всього 24859,78 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 535,92 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: