Постанова № 61487440, 20.09.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа № 917/880/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 18 від 01.09.2016

представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.08.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Білогір"я молокопродукт", м. Гадяч, Полтавська область (вх. №2330 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.16 у справі № 917/880/16

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Зоря", с. Заріччя, Овруцький район, Житомирська область

до ТОВ "Білогір"я молокопродукт", м. Гадяч, Полтавська область

про стягнення 753881,19 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Селянське (фермерське) господарство "Зоря", звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором на закупівлю молока № 1528/15-БМ від 22.01.2015 у розмірі 753881,19 грн., з яких: основний борг - 601499,46 грн.; інфляційне збільшення - 14350,05 грн.; 3 % річних - 9195,53 грн та пені - 128836,15 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.08.2016 у справі № 917/880/16 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогіря молокопродукт" на користь Селянського (фермерського) господарства "Зоря" 601499,46 грн. основного боргу, 9195,53 грн. 3% річних, 14350,05 грн інфляційних втрат, 83801,31 грн. пені та 10632,70 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області від 08.08.2016 у справі № 917/880/16 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про недоведеність позивачем належними доказами факту поставки товару, оскільки вважає, що за відсутністю спеціалізованих товарних накладних за формою № 1-ТН (МС) на перевезення молочної сировини, надані позивачем приймальні квитанції, видаткові накладні та довіреності на отримання товару, не можуть бути самостійними доказами поставки молочної сировини (молока), оскільки не відповідають ознакам первинних документів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач зазначає, що ним було надано всі відповідні належні докази в підтвердження своїх вимог, а відповідач намагається уникнути сплати заборгованості за отримане від позивача молоко.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 22.01.2015 року між сторонами укладено договір на закупівлю молока № 1528/15-БМ, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставляти відповідачу (покупцю) молочну сировину (молоко коров'яче, сире, незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), далі за текстом - молоко, а відповідач -приймати й оплачувати його на умовах та в порядку визначеному цим договором.

Згідно п. 8.1 договору, даний договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків за поставлене молоко до моменту остаточного розрахунку.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов договору відповідачем в період з 22.01.2015 по 31.12.2015 було прийнято від позивача товар на загальну суму 4 291 556,32 грн.

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого за договором товару здійснив частково на суму 3 690 056,86 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Таким чином, за даними позивача заборгованість відповідача станом на 18.02.2016 перед позивачем за поставлене в рамках договору №1528/15-БМ від 22.01.2015 молоко коров'яче складає 601499,46 грн. Крім того, позивач на підставі умов договору, а також ст. 625 ЦК України нарахував та просив стягнути з відповідача 9195,53 грн 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, 14350,05 грн. інфляційних втрат та 128836,15 грн. пені.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 601499,46 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в зазначеній частині є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, приймальні квитанції).

Також, зважаючи на встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобовязання, на підставі ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 9195,53 грн. 3% річних за період з 27.11.2015 р. по 31.05.2016 р., та 14350,05 грн. інфляційних втрат за періоди зазначені в розрахунку.

Що стосується заявленої до стягнення пені в розмірі 128836,15 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в зазначеній частині в розмірі 83801,31 грн., виходячи з проведеного судом перерахунку, проведеного по кожній видатковій окремо, за періоди визначені позивачем у розрахунку пені та з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Приписами частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України також передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного договору відповідачем в період з 22.01.2015 по 31.12.2015 було отримано товар на загальну суму 4 291 556,32 грн., що підтверджується наступними документами:

-приймальна квитанція № 9 за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р.;

-видаткова накладна № 3 від 23.01.2015 p.;

-видаткова накладна № 4 від 24.01.2015 p.;

-видаткова накладна № 5 від 25.01.2015 p.;

-видаткова накладна № 6 від 26.01.2015 p.;

-видаткова накладна № 7 від 27.01.2015 p.;

-видаткова накладна № 8 від 28.01.2015 p.;

-видаткова накладна № 9 від 29.01.2015 p.;

-видаткова накладна № 10 від 30.01.2015 p.;

-видаткова накладна № 11 від 31.01.2015 р.;

-довіреність на отримання товару № 47 від 01.01.2015 p.;

-приймальна квитанція № 9 за період з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 p.;

-видаткова накладна № 12 від 10.02.2015 p.;

-видаткова накладна № 14 від 28.02.2015 p.;

-видаткова накладна № 13 від 20.02.2015 p.;

-довіреність на отримання товару № 99 від 01.02.2015 p.;

-приймальна квитанція № 8 за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 p.;

-видаткова накладна № 15 від 10.03.2015 p.;

-видаткова накладна № 16 від 20.03.2015 p.;

-видаткова накладна № 17 від 31.03.2015 p.;

-довіреність на отримання товару № 192 від 01.03.2015 p.;

-приймальна квитанція № 8 за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 p.;

-видаткова накладна № 18 від 10.04.2015 p.;

-видаткова накладна № 19 від 20.04.2015 p.;

-видаткова накладна № 20 від 30.04.2015 p.;

-довіреність на отримання товару № 289 від 01.04.2015 p.;

-приймальна квитанція № 7 за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 p.;

-видаткова накладна № 21 від 10.05.2015 p.;

-видаткова накладна № 22 від 20.05.2015 p.;

-видаткова накладна № 23 від 31.05.2015 p.;

-довіреність на отримання товару № 374 від 01.05.2015 p.;

-приймальна квитанція № 7 за період з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 p.;

-видаткова накладна № 24 від 10.06.2015 p.;

-видаткова накладна № 25 від 20.06.2015 p.;

-видаткова накладна № 27 від 30.06.2015 p.;

-видаткова накладна № 26 від 29.06.2015 p.;

-довіреність на отримання товару № 483 від 01.06.2015 p.;

-приймальна квитанція № 6 за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 p.;

-видаткова накладна № 29 від 10.07.2015 p.;

-видаткова накладна № 30 від 20.07.2015 p.;

-видаткова накладна № 31 від 31.07.2015 p.;

-довіреність № 606 від 01.07.2015 p.;

-приймальна квитанція № 6 за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 p.;

-видаткова накладна № 34 від 10.08.2015 p.;

-видаткова накладна № 36 від 20.08.2015 p.;

-видаткова накладна № 35 від 31.08.2015 p.;

-довіреність № 720 від 01.08.2015 p.;

-приймальна квитанція № 7 за період з 01.09.2015 р. по 30.09.2015 p.;

-видаткова накладна № 37 від 10.09.2015 p.;

-видаткова накладна № 38 від 20.09.2015 p.;

-видаткова накладна № 39 від 23.09.2015 р.; не повернулась від відповідача.

-довіреність № 822 від 01.09.2015 p.

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обовязкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, вказані видаткові накладні засвідчені печаткою підприємств позивача та відповідача та містять посилання на договір № 1528/15-БМ від 22.01.2015.

Згідно п. 4.4 договору не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним покупцем, на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини, виписується приймальна квитанція за формою № 3-ПК (МС), в якій вказується кількість та вартість молочної сировини.

Позивач підтверджує здійснення поставки товару в зазначений період також приймальними квитанціями, які містять підпис відповідальних осіб та відтиски печатки відповідача.

Відповідно до п. 4.3 договору право власності на молоко переходить до покупця з моменту приймання і визначається датою підписання представником покупця товарної накладної на його перевезення, крім випадку виявлення невідповідності молока з якісними показниками вимогам діючих в Україні стандартів, а також ветеринарним і санітарним вимогам.

П. 4.5 договору сторони погодили, що молоко вважається прийнятим належним чином уповноваженою на це особою, якщо у товарно-супровідній документації постачальника проставлена печатка або штамп покупця.

Отже, не викликає сумніву, що як видаткові накладні, так і приймальні квитанції є письмовими документами, які засвідчені печатками та підписами уповноважених осіб та мають всі ознаки вільного волевиявлення сторін, у тому числі з боку відповідача.

Таким чином, відповідач своїми діями фактично підтвердив прийняття товару, зазначеного у товарно-супровідній документації, якими в даному випадку є видаткові накладні, про що також свідчить факт часткової оплати товару на суму 3 690 056,86 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Суд бере до уваги, що всі підписи представника покупця (відповідача) в графі отримав (ла), зроблені на видаткових накладних, скріплені печатками підприємства-відповідача. Відповідач факт укладення договору № 1528/15-БМ від 22.01.2015 року не заперечує, отримання товару за видатковими накладними, які покладено в підставу позову, фактично не спростував.

В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає про недоведеність позивачем належними доказами факту поставки товар, оскільки вважає, що за відсутністю спеціалізованих товарних накладних за формою № 1-ТН (МС) на перевезення молочної сировини, надані позивачем приймальні квитанції, видаткові накладні та довіреності на отримання товару, не можуть бути самостійними доказами поставки молочної сировини (молока), оскільки не відповідають ознакам первинних документів.

Так, п. 4.2 договору дійсно передбачено, що на кожну партію молока виписується спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини за формою № 1-ТН (МС) затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України № 176 від 01.07.2012, із заповненням в ній усіх реквізитів щодо кількості та якості молока.

Форма спеціалізованої товарної накладної Форма-1 ТН (МС), яка була затверджена наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.2002р., а в подальшому наказом Міністерства аграрної політики України від 01.12.2015р. №457, не містить в собі відомостей про вартість молочної сировини, а лише відомості про її кількість (масу) та якість.

В даному випадку, фактична вартість переданого позивачем товару (молока) була визначена сторонами у приймальних квитанціях, які містять інформацію про кількість, якість та загальну вартість прийнятого від позивача молока у відповідному місяці.

У відповідності з пунктом 2.1 Порядку застосування форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів та сировини, затвердженого постановою Укоопспілки від 29.05.2000 року від 29 травня 2000 р. N 118 за погодженням з Держкомстатом України (далі Порядок №118), приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.

Разом з цим, згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 01.07.2002 N 176, приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць.

Таким чином, зі змісту вказаних норм випливає, що приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини за своєю природою є первинними документами і їх належна виписка є неможливою без попереднього складання товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС), на підставі яких такі приймальні квитанції складаються.

Отже, виписка накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) передує складанню приймальних квитанцій, про що також зазначено в п. 4.4 договору.

Тому, наявність приймальних квитанцій свідчить про інший факт - виписку накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою N 1-ТН (МС) і вказаний різновид первинних документів підтверджує факт здійснення операції з передачі позивачем у власність відповідача обумовленого договором товару.

До того ж, як було зазначено вище, сторони погодили факт прийняття молока, якщо у товарно-супровідній документації проставлена печатка або штамп покупця, про що в даному випадку свідчать видаткові накладні та приймальні квитанції.

За таких обставин, посилання скаржника на відсутність спеціалізованих товарних накладних, як на підставу для несплати отриманого товару, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки факт отримання відповідачем молока підтверджено належними доказами у справі: видатковими накладними, довіреностями, приймальними квитанціями, які оформлені у відповідності до вимог названих Інструкцій; підписані обома сторонами і скріплені печатками відповідача. Тобто вони засвідчують встановлений факт здійснення спірної господарської операції та договірних відносин. Відповідач не звертався з вимогою до позивача, як то передбачено приписами статті 666 Цивільного кодексу України; він не відмовився від прийняття молочної сировини, а прийняв її; не повернув позивачу спірний товар; та не відмовився від договору.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобовязання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що покупець має здійснювати своєчасну оплату придбаного молока, за цінами визначеними сторонами та зазначеними у додатках до цього договору.

Згідно п. 5.4. договору, покупець проводить оплату за придбане молоко у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту переходу права власності на молоко в порядку визначеному п. 4.3. даного договору.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу товару в загальній сумі 4 291 556,32 грн. за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобовязання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач в порушення умов договору лише частково здійснив оплату за отриману продукцію в розмірі 3 690 056,86 грн., в результаті чого сума заборгованості склала 601 499,46 грн.

За таких встановлених обставин справи, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару позивачем та його часткової оплати з боку відповідача, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобовязань щодо повної оплати вартості поставленого товару, аргументованих заперечень не представив, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 601 499,46 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобовязання, у позивача є всі правові підстави у відповідності до ст. 625 ЦК України вимагати стягнення з відповідача суми інфляційних та 3% річних.

В звязку з простроченням відповідачем строків оплати позивачем нараховано 9195,53 грн. 3% річних за період з 27.11.2015 р. по 31.05.2016 р., та 14350,05 грн. інфляційних втрат за періоди зазначені в розрахунку, які правомірно задоволені судом першої інстанції в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру та правильності нарахування не виявлено завищення з боку позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 128 836,15 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони визначили, що якщо покупець не сплатив суму заборгованості протягом 5 календарних днів з дати отримання товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день такого прострочення (п. 6.3 Договору).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем зроблено розрахунок пені за видатковими накладними № 35 від 31.08.2015; № 37 від 10.09.2015; № 38 від 20.09.2015; № 39 від 23.09.2015, а також визначено період нарахування пені на залишок заборгованості.

За результатами проведеного судом перерахунку по кожній видатковій окремо, за періоди визначені позивачем у розрахунку пені та з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 83801,31 грн.

Таким чином, підсумовуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі документів достеменно встановлено та відповідачем належними доказами не спростовано суму заборгованості в розмірі 601 499,46 грн., а також 3% річних в розмірі 9195,53 грн., інфляційних втрат розмірі 14350,05 грн. та суму пені в розмірі 83801,31 грн., в звязку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2016 у справі № 917/880/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'ямолокопродукт", м. Гадяч, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2016 у справі № 917/880/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.