Постанова № 61486887, 21.09.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р.Справа № 915/498/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Богданова А.П. - за довіреністю від 09.06.2015 року №02-36/1535;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 року

у справі № 915/498/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автонормаль Н", м.Миколаїв

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, м. Миколаїв

про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автонормаль Н", м. Миколаїв за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, в якій просило суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.05.2016 року) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3, м. Миколаїв перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", м. Київ за договором кредиту від 11.06.2007 року №640/272-К272 в сумі 717 449 грн. 87 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 287 571 грн. 36 коп., сума заборгованості за відсотками - 136 548 грн. 71 коп., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 147 268 грн. 72 коп., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 55 489 грн. 38 коп., розмір інфляційних втрат за кредитом складає 65 256 грн. 76 коп., розмір інфляційних втрат за відсотками - 25 314 грн. 94 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: нежитловий об'єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: ремонтно-механічної майстерні, із з/бет. блоків, літ. АА, загальною площею 902,40 кв. м.; штамповочного цеху, із з/бет. блоків, літ. Б, загальною площею 231,10 кв. м.; штамповочного цеху, метал. літ. В., загальною площею132,40 кв. м.; цеху гальваніки, із з/бет. блоків, літ. Г, загальною площею 45,90 кв. м.; побутових приміщень, піноблочних, літ. Д, загальною площею 36,0 кв. м.; механічного цеху з бетонних плит, літ. П., загальною площею 142,60 кв. м.; виробничого цеху з бетонних панелей, літ. С, загальною площею 247,610 кв. м.; механічного цеху з бетонних блоків, літ. Т, загальною площею 65,00 кв. м.; складу із з/бет. блоків, літ. Е; сторожової, кам'яної, літ. Р; вбиральні із з/бет. блоків, літ Н; огорожі, 1 - 3, 5; споруди 4,5, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Автонормаль Н", м.Миколаїв, правонаступнику Закритого акціонерного товариства «Автонормаль», на праві приватної власності, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, , а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 року у справі № 915/498/16 (суддя Коваль Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати в повному обсязі рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 року у справі № 915/498/16 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автонормаль Н", м. Миколаїв про звернення стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, на думку скаржника, висновки місцевого господарського суду щодо новації у правовідносинах є безпідставними.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2016 року у справі № 915/498/16 апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду та зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ до 21.09.2016 року надати суду належні докази відправлення апеляційної скарги третій особі.

В судове засідання з'явився представник Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ, який підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та надав на виконання вимог суду поштовий конверт, який підтверджує відправлення копії апеляційної скарги третій особі. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка судом не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін і третіх осіб не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями представника позивача, а повний текст постанови направляється учасникам судового процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 915/498/16 та наданих присутнім представником позивача пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а висновок господарського суду Одеської області, викладений в рішенні, є вірним, але за мотивами, викладеними в постанові Одеського апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") і ОСОБА_3 було укладено договір кредиту від 11.06.2007 року №640/272-К272, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 500 000 грн. 00 коп. зі сплатою 16,5 % процентів річних та визначеним у договорі порядком погашення сум основної заборгованості. Кінцевим терміном повернення основної заборгованості договором визначено 10.06.2012 року.

На виконання умов договору позивачем по справі було перераховано ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 500 000 грн. 00 коп., що підтверджується витягом з особового рахунку позичальника за 11.06.2007 року

Пунктом 1.3 договору кредиту визначено, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, річних, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги в день укладання цього договору з майновим поручителем Товариством з обмеженою відповідальністю «Автонормаль» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Автонормаль Н", м. Миколаїв), іпотечний договір за умовами якого поручитель передає кредитору в іпотеку нежитловий об'єкт загальною площею 1803 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заставною вартістю 1 065 290 грн. 00 коп.

Іпотечний договір від 11.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1841.

За умовами іпотечного договору предметом іпотеки є належне Закритому акціонерному товариству "Автонормаль" на праві власності нерухоме майно: нежитловий об'єкт, котрий розташований за адресою: АДРЕСА_1, та складається з ремонтно-механічної майстерні, із з/бет. блоків, літ. АА', загальною площею 902,40 кв.м.; штамповочного цеху, із з/бет. блоків, літ. Б, загальною площею 231,10 кв.м.; штамповочного цеху, метал., літ. В, загальною площею 132,40 кв.м.; цеху гальваніки, із з/бет. блоків, літ. Г, загальною площею 45,90 кв.м.; побутових приміщень, піноблочних, літ. Д, загальною площею 36,00 кв.м.; механічного цеху, з бетонних плит, літ. П, загальною площею 142,60 кв.м.; виробничого цеху, з бетонних панелей, літ. С, загальною площею 247,60 кв.м.; механічного цеху, з бетонних блоків, літ. Т, загальною площею 65,00 кв.м.; складу, із з/б блоків, літ. Е; сторожової, кам'яної, літ. Р; вбиральні, із з/б блоків, літ. Н, огорожі, 1-3,5; споруди, 4,5.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», м. Київ і ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору кредиту від 11.06.2007 року №640/272-К272, відповідно до умов якої сторони підтвердили залишок заборгованості за кредитним договором у сумі 357159 грн. 73 коп., встановили новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за договором, а саме до 10.06.2015 року, визначили новий графік погашення заборгованості та внесли зміни щодо нарахування штрафних санкцій, в іншій частині положення кредитного договору залишили незмінними.

На момент звернення до суду заборгованість за кредитним договором ОСОБА_3 не погашена.

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 546 та статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володіння заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 Цивільного кодексу України).

В даному випадку для забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором, між позивачем та відповідачем по справі було укладено Іпотечний договір від 11.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сіряковою О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1841.

З приписів частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» випливає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

В заяві про уточнення позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ зазначає, що заборгованість за договором кредиту від 11.06.2007 року №640/272-К272 складає 668 761 грн. 06 коп.

При цьому, частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Як вбачається з додаткової угоди до кредитного договору, строк його дії - до 10.06.2015 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з похідним характером іпотеки, факт заборгованості та сума боргу обов'язково повинна бути встановлена до заявлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки. Водночас, в матеріалах справи на підтвердження заборгованості за договором кредиту міститься лише розрахунок суми заборгованості, складений позивачем.

Судова колегія не може вважати даний розрахунок належним і допустимим доказом підтвердження безспірного факту заборгованості за кредитним договором, оскільки, за даним розрахунком заборгованість ОСОБА_3 складається з суми заборгованості за кредитом, суми заборгованості за відсотками, розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту, розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків, розмір інфляційних витрат за кредитом, розмір інфляційних витрат за відсотками без належного підтвердження безспірності визначених позивачем в односторонньому порядку сум не тільки заборгованості за кредитом, а й нарахованих штрафних санкцій за прострочку виконання грошового договірного зобов'язання або у вигляді визнання таких сум третьою особою, або у вигляді рішення суду про стягнення визначених сум з боржника за кредитним договором.

Відповідно до положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку".

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до ОСОБА_3 з вимогою від 12.08.2014 року № 08.506-297/22163 про усунення порушення умов кредитного договору, відправлення якої підтверджується відтиском штемпеля поштового відділення на відповідному реєстрі на відправку рекомендованої кореспонденції та списку згрупованих поштових відправлень. Проте заборгованість на вимогу банку третьою особою погашена не була.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Наведене вище свідчить про те, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" в резолютивній частині рішення має бути обов'язково зазначена вартість іпотечного майна, на яке звертається стягнення та яке набувається іпотекодержателем у власність, визначена на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

За висновком Верховного Суду України, який є обов'язковим для всіх судів України в силу приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, початкова ціна предмету іпотеки у грошовому вираженні обов'язково повинна бути зазначена у рішенні суду (Постанова Верховного Суду України від 27.05.2015 року у справі № 6-61цс15).

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону "Про іпотеку", судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку» позивачем не доведено суду всіх необхідних складових, передбачених цією нормою, зокрема загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини 6 статті 38 цього Закону.

Клопотання про проведення експертизи щодо встановлення початкової вартості предмета іпотеки сторонами у даній справі заявлено не було, а визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження, суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону "Про іпотеку".

За таких обставин, звернення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ до господарського суду з відповідними вимогами є передчасним та недоведеним належними доказами по справі.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що місцевий господарський суд у своєму рішенні дійшов помилкового висновку про те, що з підписанням додаткової угоди №1 про внесення змін до Договору кредиту від 11.06.2007 року №640/272-К272 відбулась новація основного зобов'язання у розумінні статті 604 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новацію характеризують наступні ознаки: припинення в повному обсязі раніше існуючого первісного зобов'язання; дійсність первісного договірного зобов'язання; наявність домовленості сторін про заміну зобов'язання новим, при цьому, намір замінити одне зобов'язання іншим, повинен бути прямо і недвозначно виражений в тексті договору або ж має випливати із сутності нового зобов'язання; наявність безпосереднього юридичного зв'язку між зобов'язанням, що припинилося, та новим зобов'язанням, яке прийшло йому на зміну; відсутність встановленої договором або законом заборони новації.

Новація - це угода сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між учасниками виникає нове. Сторони мають обумовити у своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло, і заміну його новим зобов'язанням.

При укладенні угоди новації сторони мають чітко визначити, що первісне зобов'язання перестає існувати. Якщо сторонами цього прямо не визначено, то дійсним є і первісне і нове зобов'язання.

В даному випадку зі змісту додаткової угоди не вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо припинення дії первісного зобов'язання та виникнення щодо боргу позикового зобов'язання, як це робиться при новації, отже новації боргу у позикове зобов'язання у цих відносинах не відбулося, а відбулася зміна строків виконання боргових зобов'язань за кредитним договором з визначенням графіку погашення наданих кредитних коштів (як зміна умов кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди з зазначенням незмінності інших умов договору), строк виконання якого на момент розгляду даної справи також закінчився. Тому посилання суду, що іпотечні зобов'язання припинилися з цих підстав, є помилковим, але в даному випадку таке мотивування суду є тільки оціночним судженням, яке не вплинуло на вірний висновок по відсутність підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування до даних правовідносин положень статті 604 Цивільного кодексу України є обгрунтованими. проте це не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. В даному випадку висновок місцевого господарського суду про відмову у позовних вимогах є вірним, але за мотивами, викладеними в постанові Одеського апеляційного господарського суду, виходячи з норм процесуального права України щодо повторного розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України висновок, викладений в рішенні господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 року у справі № 915/498/16 відповідає нормам матеріального та процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують його.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 року у справі № 915/498/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 року у справі № 915/498/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді В.А. Лисенко

А.І. Ярош