Постанова № 61486852, 30.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р. Справа№ 911/710/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача: Саліван Л.Ф. - за довіреністю оформленою належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2016р.

у справі №911/710/16 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до ПАТ „Київобленерго" про зобов'язання надати на розгляд проект договору про постачання електричної енергії у новій редакції із необхідними додатками, згідно до вимог п. 5.3. Правил користування електричною енергією, що розроблений на основі Типового договору, відповідно до поданої заяви та наданих до неї документів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надав позивачу проект договору про постачання електричної енергії у новій редакції із необхідними додатками.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.06.2016р. у справі № 911/710/16 позов задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство „Київобленерго" надати на розгляд Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 проект договору про постачання електричної енергії у новій редакції із необхідними додатками, згідно до вимог п. 5.3. Правил користування електричною енергією, що розроблений на основі Типового договору, відповідно до поданої заяви та наданих до неї документів із зазначенням у проекті договору чи невід'ємних додатках до договору дозволеної до використання потужності на рівні 8 кВт., а також із зазначенням типу та номеру засобу обліку, що встановлений на момент розгляду справи у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, із зазначенням номіналу 25 А ввідного автомату, що встановлений на момент розгляду справи у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, із зазначенням номерів пломб, якими опломбовані засіб обліку та ввідний автомат. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Київобленерго" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судові витрати 1 378,00 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою і просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2016р. у справі №911/710/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016р. зазначену апеляційну скаргу, прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.08.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.08.2016р., у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці та перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному, змінено та сформовано склад колегії на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Рябуха В.І., Ропій Л.М.

У судовому засіданні 30.08.2016р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким відмовити в позові. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими законом суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 16.12.1999р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1255 на користування електричною енергією, згідно з умовами п. 1. якого електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

30.10.2014р. комісією у складі працівників ПАТ „Київобленерго" за участю позивача - ФОП ОСОБА_5 було проведено визначення потужності об'єкта споживача і складено акт № 5 від 30.10.2014р. погодження потужності електроустановок споживача ФОП ОСОБА_5, яким визначено потужність об'єкта ФОП ОСОБА_5, а саме: магазину за адресою: АДРЕСА_1, приєднана потужність 8 кВт, дозволена до використання потужність - 8 кВт, категорія за надійністю електропостачання - 3, тощо.

У вересні 2015 року відповідач, звернувшись 10.08.2015р. до позивача із листом № 20-1-630 від 07.09.2015р., зазначив про прийняття ним рішення погодити позивачу дозволену до використання потужність на рівні 8 кВт.

19.11.2015р. комісією (ІКЦ) ПАТ „Київобленерго" було проведено засідання, на якому також був присутній позивач, і на якому було вирішено, крім іншого, укласти з ФОП ОСОБА_6 договір про постачання електричної енергії в новій редакції з дозволеною до використання потужністю на рівні 8 кВт, після приведення ФОП ОСОБА_5 схеми живлення у відповідність згідно з наданими товариством актами-вимогами та проектними рішеннями.

11.01.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив укласти з ним договір про постачання електричної енергії № 1255 від 16.12.1999р. за адресою: АДРЕСА_1, вказавши в ньому дозволену до використання потужність на рівні 8 кВт.

У січні 2016 року відповідач листом № 20-1-56 від 20.01.2016р., у якому, зазначив про прийняте рішення погодити позивачу дозволену до використання потужність на рівні 8 кВт.

Умотивуючи позовні вимоги, позивач просив господарський суд зобов'язати відповідача надати йому на розгляд проект договору про постачання електричної енергії у новій редакції із необхідними додатками, згідно до вимог п. 5.3. Правил користування електричною енергією, що розроблений на основі Типового договору, відповідно до поданої заяви та наданих до неї документів із зазначенням у проекті договору чи невід'ємних додатках до договору дозволеної до використання потужності на рівні 8 кВт., а також із зазначенням типу та номеру засобу обліку, що встановлений на момент розгляду справи у позивача, із зазначенням номіналу 25 А ввідного автомату, що встановлений на момент розгляду справи у позивача, зазначенням номерів пломб, якими опломбовані засіб обліку та ввідний автомат (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Задовольняючи позов у межах заявлених вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не надав позивачу на розгляд проект договору про постачання електричної енергії із відповідними додатками.

Проте з таким рішенням суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Виходячи з приписів вищевказаних статей, такий спосіб захисту цивільних прав як зобов'язання надати на розгляд проект договору про постачання електричної енергії у новій редакції із необхідними додатками, що розроблений на основі Типового договору є неефективним способом захисту прав та інтересів, так як не забезпечує їх реального захисту, а також виходячи з того, що господарський суд розглядає справи у спорах, що виникають, зокрема, при укладанні господарських договорів.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що при вирішенні переддоговірного спору, суд має перевірити зміст запропонованих стороною умов договору на відповідність вимогам державного замовлення або закону.

При цьому, колегія зазначає, що інші доводи і підстави позовних вимог та відповідні заперечення відповідача не досліджуються з огляду на встановлення факту обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту прав та інтересів. Відповідні доводи та заперечення щодо них можуть бути предметом розгляду, зокрема, при зверненні позивача з позовом, який буде спрямованим на реальний захист порушених прав.

Неналежність обраного способу судового захисту з огляду на правову позицію Верховного Суду України, згаданій в п. 3 Інформаційного листа №01-8/482 від 13.08.2008р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", зумовлює відмову у задоволені означених позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання надати на розгляд проект договору про постачання електричної енергії у новій редакції із необхідними додатками, згідно до вимог п. 5.3. Правил користування електричною енергією, що розроблений на основі Типового договору, відповідно до поданої заяви та наданих до неї документів є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв'язку з встановленими обставинами, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, з огляду на невідповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2016р. у справі №911/710/16 підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" на рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2016р. у справі №911/710/16 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2016р. у справі №911/710/16 - скасувати і прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (08132, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Київобленерго" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б ідентифікаційний код 23243188) судові витрати 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

6. Матеріали справи №911/710/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій