Постанова № 61483, 24.07.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

31 липня 2006 року

місто Севастополь Справа № 2-25/255-2006

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Волкова К.В.,

Голика В.С.,

секретар судового засідання Лазарева К.С.

за участю представників сторін:

позивача Вільгард В'ячеслав Михайлович, довіреність № 03/825 від 16.06.06

відповідача Рибалко Юрій Леонідович, довіреність № 6515/9/10 від 05.04.06

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 17.04-22.05.2006 у справі №2-25/255-2006

за позовом Закритого акціонерного товариства "Східно-Кримська енергетична компанія" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95011)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Східно-Кримська енергетична компанія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправильно застосовані норми чинного законодавства при визначенні податкового зобов'язання позивачу.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04-22.05.2006 у справі № 2-25/255-2006 позов Закритого акціонерного товариства "Східно-Кримська енергетична компанія" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення задоволено.

Постанова господарського суду мотивована тим, що застосуванню підлягає Закон України „Про систему оподаткування”, який не може змінюватись Законом України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік„

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не прийнято до уваги, що жоден нормативно –правовий акт України не містить положень про неможливість регулювання Законом України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік„ податкових правовідносин.

Позивач надав судовій колегії заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

В судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.

Позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду залишити без змін.

На підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 склад судової колегії було змінено: суддю Дугаренко О.В. було замінено на суддю Голика В.С.

Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.

27.07.2005 Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим провела перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства, про що складено акт № 657/23-2/31059536 (а.с. 92-118).

На підставі зазначеного акту 29.07.2005 Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення –рішення № 0010552301/0 (а.с. 15).

Зазначеним податковим повідомленням –рішенням позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 13182,00 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 6591,00 грн.

Підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій стали наступні обставини.

У січні 2005 року позивач визначив своє податкове зобов’язання з податку на додану вартість виходячи із тарифів на електроенергію, які затверджені Національною комісією з регулювання електроенергетики України і які складали для населених пунктів –13 коп./кВт-год., для населення 10 коп. /кВт-год, для промислових і непромислових споживачів –22,35 коп./кВт-год. Виходячи із питомої ваги зазначених видів споживачів, позивач визначив середньозважений тариф на електроенергію в розмірі 0,127 коп./кВт-год.

Але пунктом 31 статті 73 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік„ дію пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” було зупинено. Замість цього абзацем 12 статті 9 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік„ встановлено, що база оподаткування податком на додану вартість визначається з договірної вартості товарів, робіт, послуг, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче, ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання). Наведене формулювання означає, що позивач при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість у зв’язку з тим, що регульований тариф виявився нижчим затрат на придбання та передачу електроенергії, повинен був використовувати не середньозважений регульований тариф, а свої затрати на придбання і передачу електричної енергії.

Оскільки позивач при визначенні бази оподаткування використовував середньозважений регульований тариф, що складає 0,127 грн./кВт-год., а не власні затрати на придбання і передачу електроенергії, що складають 0,15726 грн. кВт/год. (вартість придбання 0,1177 грн./кВт-год + затрати на передачу електроенергії –0,03956 грн./кВт-год.), об’єкт оподаткування податком на додану вартість позивач занизив на 65910 грн. У зв’язку з чим відповідач правомірно донарахував податок на додану вартість у загальній сумі 13182 грн. і застосував на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»фінансові санкції у сумі 6591 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на неправильне використання відповідачем прогнозного тарифу на електроенергію на січень 2005 року. При цьому позивач зазначає, що фактична ціна закупки електроенергії у січні стає відомою тільки у березні - квітні, коли підприємство отримує дотацію на різницю між тарифом на покупку електроенергії та роздрібною ціною електроенергії для населення. Але при цьому позивач не давав будь - яких відомостей щодо того, яким же був фактичний тариф у січні2005 року, маючи на увазі, що розгляд справи у суді першої інстанції був закінчений у другій половині травня 2005 року.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначає на те, що електрична енергія закупалась за середнім тарифом 0,1177 грн./кВт-год.

Доводи позивача про те, що в структуру тарифу, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики України для позивача, не включена вартість покупної електроенергії, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України не може застосовуватись всупереч статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Що стосується формулювання абзацу 12 статті 9 названого Закону „фактичні витрати на їх виготовлення (придбання)”, то стосовно поставки електроенергії вона має розумітись як затрати на придбання і наступну реалізацію електроенергії.

При оцінці доказової сили висновку № 33 судово-бухгалтерської експертизи (а.с. 80) слід враховувати, що цей висновок зроблено переважно аналізом не даних бухгалтерського та податкового обліку позивача, а шляхом аналізу та тлумачення актів законодавства, що є виключно прерогативою суду.

Господарський суд при прийнятті постанови дійшов висновку про те, що абзац 12 статті 9 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік„ не може застосовуватись, оскільки суперечить Закону України „Про систему оподаткування” та Закону України „Про податок на додану вартість”. Але Конституція України не встановлює будь-яких правил про переважне застосування одного закону перед іншим.

За таких умов переважному застосуванню підлягає норма закону, який прийнято пізніше.

Таким законом і є Закону України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік„

Крім того, частина 2 статті 7 Закону України „Про систему оподаткування” стосується порядку зміни податкових ставок і механізму справляння податків і зборів, а не стосується визначення бази оподаткування відповідними податками.

Судова колегія враховує також, що номер податкового повідомлення - рішення, зазначеного в позовній заяві, не відповідає номеру податкового повідомлення - рішення, прийнятого податковим органом.

Отже, господарський суд при прийнятті постанови неправильно застосував норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, постанова господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтєю195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 3 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 19.06.2006 задовольнити.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04-22.05.2006 у справі № 2-25/255-2006 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. В позові Закритому акціонерному товариству "Східно-Кримська енергетична компанія" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді К.В. Волков

В.С. Голик