Ухвала суду № 61482783, 06.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4295/16 Справа № 203/3486/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Макарова М.О., Прозорової М.Л.,

за участі секретаря: Григорєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (ОСОБА_5) про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебувало дві цивільні справи за №203/3486/15-ц (провадження № 2/0203/1714/2015) за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (ОСОБА_5), про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та за № 203/4565/15-ц (провадження № 2/0203/1250/2015) за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, які ухвалою суду від 04 листопада 2015 року обєднано в одне провадження за єдиним №203/3486/15-ц (провадження № 2/0203/1714/2015) та визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 третіми особами, які не заявляють самостійних вимог, за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на те, що між позивачем та ОСОБА_2 20 вересня 2007 року було укладено договір про надання споживчого кредиту №11219854000за умовами якого, позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти в іноземній валюті у сумі46 000,00 (сорок шість тисяч) доларів США 00 центів, а ОСОБА_2 зобовязалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 19.09.2017 року. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобовязань ОСОБА_2 за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 11219854000/П від 20.09.2007 року, а також між Позивачем та ОСОБА_5 (ОСОБА_4) було укладено Договір поруки №242243 від 25.02.2010 року. Всупереч умов Кредитного договору ОСОБА_2 з серпня 2014 року не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по наданому кредиту у встановлені Договором строки та розмірі, також має заборгованість зі сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами, чим порушує взяті на себе договірні зобовязання. Станом на 27.05.2015 року заборгованість ОСОБА_2 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 26 235,75 (двадцять шість тисяч двісті тридцять пять) доларів США 75 центів, з яких 23 378,12 дол. США кредитна заборгованість; 2 857,63 дол. США заборгованість по процентам. Сума заборгованості ОСОБА_6 по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит станом на 27.05.2015 року становить 21 835,46 (двадцять одну тисячу вісімсот тридцять пять) гривень 46 копійок, з яких 12 506,82 грн. пеня за прострочення сплати кредиту; 9 328,64 грн. пеня за прострочення сплати процентів, яку відповідач добровільно не погашає, тому позивач просить суд стягнути солідарно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 (ОСОБА_4Є.) у рахунок погашення заборгованості за договором №11219854000 від 20.09.2007 року 26 235,75 (двадцять шість тисяч двісті тридцять пять) доларів США 75 центів, процентів за кредит в розмірі - 21 835,46 (двадцять одну тисячу вісімсот тридцять пять) гривень 46 копійок та стягнути судові витрати (Т.1 а.с.2-5)

В обґрунтування зустрічного позову, обєднаного в одне провадження з первісним позовом, позивач, з урахуванням своїх вимог, посилалася на те, що при підписанні кредитного договору №11219854000 від 20.09.2007 року ПАТ «УкрСиббанк» було порушено законні права позивача, так 20.09.2007 року укладено кредитний договір №11219854000 про отримання позивачем споживчого кредиту в сумі 46000 доларів США для особистих потреб з відсотковою ставкою 12,4% річних, на підставі якого позивачем передано в іпотеку нерухомість, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 із строком повернення до 19.09.2017 року, та внесено зміни до кредитного договору. Позивач вважає, що кредитний договір та додатки до нього суперечать діючому законодавству, посилаючись на те, що: позивачем не було зазначено гривневий еквівалент виконання зобовязання; додаток №1 до кредитного договору не відповідає вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині встановлення комісій; відповідач не мав можливості ознайомитись з додатковою угодою та додатками до неї, а також відсутності реальної можливості для ознайомлення з кредитним договором та іншими не відповідностями умов договору до ЗУ «Про захист прав споживачів», тому просила суд визнати кредитний договір №112119854000 від 20.09.2007 року, договір іпотеки №11219854000/112100003000/3 від 20.09.2007 року, договору поруки №11219854000/П від 20.07.2007 року укладені з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (ОСОБА_4Є.) недійсними, зобовязати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна та зобовязати відповідача повернути позивачу свідоцтво про право власності на житло та технічний паспорт на вказану квартиру та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.(Т.2 а.с.1-19)

У судовому засіданні представник первісного позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, у задоволені зустрічного позову просив відмовити.

Представник первісного відповідача та позивача за зустрічним позовом, яка є третьою особою, просив суд у задоволені позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовити та задовольнити зустрічний позов, посилаючись у зустрічному позову на те, що позивачем не було зазначено гривневий еквівалент виконання зобовязання; додаток №1 до кредитного договору не відповідає вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині встановлення комісій; відповідач не мав можливості ознайомитись з додатковою угодою та додатками до неї, а також відсутності реальної можливості для ознайомлення з кредитним договором та іншими не відповідностями умов договору до ЗУ «Про захист прав споживасів». Крім того у судовому засідання представник первісного відповідача та позивача за зустрічним позовом, яка є третьою особою посилався на невідповідність валюти у кредитному договорі у пінкіті 1.1., а саме зазначення швейцарського франку замість долару США.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (ОСОБА_5) про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом та пені, задоволено

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, ОСОБА_8 (ОСОБА_5), ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за кредитним договором №11219854000 від 20 вересня 2007 року у сумі 26 235 (двадцять шість тисяч двісті тридцять пять ) доларів 75 центів США, з яких заборгованість по кредиту 23 378 доларів 12 центів США, заборгованість по процентам- 2 857 доларів 63 цента США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (ОСОБА_5), на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» пеню за порушення термінів повернення кредиту та сплати відсотків у сумі 21 835 грн. 46 коп., з яких пеня за кредитом- 12 506 грн. 82 коп., пеня за прострочення сплати процентів- 9 328 грн. 64 коп., та суму сплаченого судового збору- 3 654 грн. 00 коп., всього стягнуто 25 489 (двадцять пять тисяч чотириста вісімдесят девять) грн. 46 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову скасувати, та ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити у повному обсязі,в задоволені позову Банку відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_9 підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі.

Задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором районний суд правильно та обґрунтовано виходив з того, що зобовязання повинні виконуватись належним чином , а позов є доведеним та обґрунтованим.

Згідно зі статтями 526,527,530,553,610,554,1054 ЦК України,частиною першою статті 612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № №11219854000 від 20.09.2007 року, за умовами якого позивач надав Позичальнику кредит у розмірі 46 000 доларів США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 №26200146223700 у позивача для подальшого їх використання за цільовим призначенням. Відповідач зобовязався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 19.09.2017 року згідно з Графіком погашення кредиту (а.с. 11-13, 16-18, 20-23; 25-27), якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов Договору, та сплачувати протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 12,40% річних.

Також встановлено, що у ОСОБА_2 перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором № 11219854000 від 20.09.2007 року, станом на 27.05.2015 рокузаборгованість ОСОБА_2 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 26 235,75 (двадцять шість тисяч двісті тридцять пять) доларів США 75 центів, з яких:

- 23 378,12 дол. США кредитна заборгованість;

- 2 857,63 дол. США заборгованість по процентам.

Сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит станом на 27.05.2015 року становить 21 835,46 (двадцять одну тисячу вісімсот тридцять пять) гривень 46 копійок, з яких:

-12 506,82 грн. пеня за прострочення сплати кредиту;

- 9 328,64 грн. пеня за прострочення сплати процентів.

Судом також було встановлено, що між відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_5 (ОСОБА_4Є.) та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договори поруки, за умовами яких поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором №11219854000 від 20.09.2007 року в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначених договорів (а.с. 30-34).

Встановлено, що позивач звертався до відповідачів з вимогою про повернення заборгованості за кредитом, що підтверджується копіями вимог від 02.04.2015 року та доказами про її направлення (а.с. 61-71).

Також на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ПАТ «Укрсиббанк» надано копію кредитної справи, з якої вбачається наявність заборгованості відповідачів перед ПАТ Укрсиббанк».

Встановлено, що відповідно до Додатку № 3 «Тарифи Банку» від 20.09.2007 року до Кредитного договору про надання споживчого кредиту №11219854000 від 20.09.2007 передбачаються комісії за управління кредитом при внесенні змін до договору 0,1% та 0,99% та комісія за надання кредитної лінії у розмірі 20 доларів США.

Встановлено, що Дозвілом № 75-2 виданого АКІБ «УкрСиббанк» від 24 грудня 2001 року, позивач має право здійснення операцій, визначеннях пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатками до цього дозволу .

Так пунктом 1.1. кредитного договору № 11219854000 від 20.09.2007 року, встановлено, що банк зобовязується надати позичальнику кредит в іноземній валюті у доларах США в сумі 46 000,00 (Сорок шість тисяч) дол. США, що дорівнює еквіваленту 232 300 грн. 00 коп.

Пунктом 1.3.5. договору, встановлено, про сплату комісії у національній валюті за видачу кредиту у розмірі еквівалентному сумі 20 дол. США, що дорівнює еквіваленту 101 (Сто одна) гривня.

Також п. 7.12 договору встановлено, що сторони домовились вважати, що уклавши цей Договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обовязки за цим Договором і погоджується з ними, підтверджуючи свою здатність виконувати умови цього Договору, та що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також що перед укладанням цього Договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог ЗУ «Про захист прав споживачів»

На підставі викладеного районний суд прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову Банку.

Що стосується висновку суду про відмову у задоволені зустрічного позову, то колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно дост.18 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положенняпро несправедливі умови в договорах, зокрема положення згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачами умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Невідповідність договору законодавству, на думку позивача, полягає в тому, що споживчий кредит не міг видаватись в іноземній валюті, яка не може бути предметом договору споживчого кредиту.

Ч.2 ст.192 ЦК України передбачає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом.Відповідно до ст.533, ч.3 ЦУ України використання іноземної валюти в Україні, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженепостановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483(зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору. Відповідно до ст.ст.47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснення таких банківських операцій, як розміщення залучених від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Коштами, відповідно до даного закону, є гроші в національній або іноземній валютах чи їх еквівалент.

Норма закону (ст.11,ч.3 Закону України «Про захист прав споживачів») про те, що забороняється надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті, діє після набрання чинності Законом України від 22.09.2011 року №3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг». Оспорюваний договір укладено до набрання чинності вказаним Законом, тому його дія на спірні правовідносини не поширюється.

Згідно ч.1ст.638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути визнаний недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення (ст.229 ЦК України).

Істотне значення має помилка щодо природи правочину,прав та обов'язків сторін,таких властивостей і якостей речі,які значно знижують їїцінністьабоможливістьвикористаннязацільовим призначенням. Помилкащодомотивівправочинуне має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.19постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року №9обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконанняхоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчинення правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Так, своїми підписами та печатками сторони посвідчили свою обізнаність та згоду з графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Договору), визначенням сукупної вартості кредиту (Додаток №2 до Договору), додатковими угодами №1-4.

Вищевказане спростовує твердження позивача про те, що можливі ризики отримання кредиту у валюті його не було попереджено, що про умови надання кредиту він не був повідомленим; не отримав інформацію про умови кредитування, про тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту і вартість послуги з його оформлення, його обслуговування і повернення, що договір не містить положень про відповідальність відповідача за невиконання чи неналежне виконання договору.

Позивачем не доведено, що ПАТ «УкрСиббанк» на момент укладення оспорюваного договору не мав банківської ліцензії та дозволу, які давали б право банку здійснювати операції з валютними цінностями. Банківська ліцензія №75 відповідачем була отримана 28.10.1991 року за №57, 24.12.2001 року банком був отриманий Дозвіл №75-2, 19.111.2002 року Додаток до дозволу №75-2, з переліком операцій з валютними цінностями, на вчинення яких відповідачеві було дано право, а томук при укладенні кредитного договору із позивачем відповідач мав право на укладення такого договору, та на надання кредиту позичальнику в іноземній валюті - доларах США.

Також безпідставними є доводи відповідачів , що умови укладеного договору та отримання кредитних коштів ставили їх в край невигідне становище на момент укладення такого договору, оскільки вонипевний час виконував прийняті на себе зобов'язання. Лише незалежні від сторін договору обставини призвели до того, що умови договору стали для позивачаневигідними. При цьому, вина відповідача в даних обставинах відсутня, не його дії призвели до виникнення таких обставин.

Відповідачі бажали укласти кредитний договір на отримання вказаної у договорі суми кредиту в іноземній валюті, погодився сплачувати всі передбачені договором платежі.

Підписуючи договір та додатки до нього, відповідач погодився з умовою щомісячної сплати кредиту, процентів та інших платежів в твердій конкретно визначеній сумі, що його влаштовувало на час підписання договору.

Також безпідставними є посилання відповідачів на невідповідність валюти у кредитному договорі у пункті 1.1., а саме зазначення швейцарського франку, замість долару США, оскільки колегія суддів вважає це опискою, яку було зроблено працівником банку під час оформлення тексту кредитного договору, та не є підставою визнання договору недійсним, а також не спростовує факт отримання відповідачами грошових коштів, або свідчить про ведення нечесної підприємницької діяльності з боку позивача.

На підставі викладеного доводи відповідача про визнання оспорюваного договору споживчого кредиту недійсним та похідні від неї вимоги є необґрунтованими, та судом першої інстанції вмотивовано відмовлено у задоволені зустрічного позову.

Посилання апеляційної скарги, на неправомірність рішення в цілому повторюють доводи, що були викладені Відповідачем в суді першої інстанції у вигляді зустрічної позовної заяви та заперечень на первісну позовну заяву та які були предметом дослідження місцевого суду, а тому додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, оскільки вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Окрім того, за ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.:

Керуючись ст.ст. 307, 308,315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: