Постанова № 61481214, 20.09.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Галасюк Р.А.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"20" вересня 2016 р. Справа № 296/3997/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,

сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирського обласного військового комісаріату на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "21" травня 2015 р. у справі за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_3 до Житомирського обласного військового комісаріату, Центрального управління військових сполучень Збройних сил України про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 21 травня 2015 р. адміністративний позов військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови у виплаті ОСОБА_3 грошової компенсації за відшкодування ветеранам військової служби витрат, пов'язаних із проїздом для лікування та відпочинку в санаторіях і будинку відпочинку.

Стягнуто з Житомирського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відшкодування ветеранам військової служби витрат, пов'язаних із проїздом для лікування та відпочинку в санаторіях і будинках відпочинку в сумі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 20 коп. та 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.

Судові витрати по справі віднесено на рахунок держави.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Житомирський обласний військовий комісаріат звернувся до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач є ветераном військової служби, витратив для проїзду в санаторій ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття", де він лікувався в 2012-2013 р.р. 382,20 грн..

В 2014 році ОСОБА_3 звертався до Житомирського військового комісаріату з заявою про відшкодування фактичних витрат на проїзд для лікування в санаторії.

Вказані обставини визнаються відповідачем у зверненні до суду від 14.05.2015 р. (а.с.46,47), станом на день постановлення рішення судом повернення вищевказаних коштів не відбулось, а тому не підлягають доказуванню.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні зокрема усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 10 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ветеранам військової служби надається право на безоплатний проїзд (туди і назад) у межах України один раз на рік залізничним транспортом у купейному вагоні швидкого чи пасажирського потягу або водним чи автомобільним транспортом міжміського сполучення для лікування та відпочинку у санаторіях та будинках відпочинку.

Наказом Міністерства оборони України від 11.10.2011 р. №623 затверджено Порядок відшкодування ветеранам військової служби витрат, пов'язаних із проїздом для лікування та відпочинку в санаторіях і будинках відпочинку.

Так, згідно з п.7 даного Порядку, якщо проїзд ветеранів військової служби здійснювався без використання військових перевізних документів, відшкодування фактичних витрат за проїзд до санаторіїв та будинків відпочинку здійснюється військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим, Київським міським військовим комісаріатом та обласними військовими комісаріатами на підставі заяви ветерана військової служби та за умови пред'явлення невикористаних військових перевізних документів у разі їх отримання ним, а також проїзних документів, квитанцій та інших документів, що підтверджують фактичні витрати, у тому числі витрати за користування постільними речами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відмова компенсувати понесені позивачем витрати є безпідставною.

Що стосується позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 23 та 1167 Цивільного кодексу України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується незалежно від майнової шкоди.

Виходячи з положень ст.23 Цивільного кодексу України слід зауважити, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із п.п.3,5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування моральної шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1190 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з прийняттям оскаржуваного розпорядження суб'єкта владних повноважень, не зазначено будь-яких доказів, що підтверджують вказані обставини.

На підставі викладеного, колегія суддів не поділяє висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення даного позову в цій частині вимог.

Колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове - про відмову в задоволенні вимоги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "21" травня 2015 р. в частині стягнення моральної шкоди скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні вимоги.

В іншій частині постанови залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" вересня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах вул.Адмірала Щасного,20,м.Житомир,10014

3 - ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10003

4- відповідачу/відповідачам: Житомирський обласний військовий комісаріат вул.С.Параджанова,4,м.Житомир,10000

5 - Центральне управління військових сполучень Збройних сил України вул.Лисенко,6,м.Київ 1,01001

- ,