Ухвала суду № 61481201, 20.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/584/16

Категорія: 8.3.5 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000672206 від 29 березня 2016 року, яким до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції, у сумі 44 000 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року частково задоволено позовні вимоги та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000672206 від 29 березня 2016 року, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), у сумі 34000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що на підставі проведеної перевірки позивача податковим органом встановлено порушення норм законодавства, а як наслідок правомірно прийнято та направлено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Виявлені податковим органом порушення ґрунтуються на тому, що наявні у позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, дійсні з 21 лютого 2015 року по 21 лютого 2016 року, тобто останнім днем реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів за вказаною ліцензією є 20 лютого 2016 року, а тому продаючи алкогольні напої 21 лютого 2016 року позивачем порушено вимоги ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримано в податкових органах ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії AВ № 5-21-21-66-14596, строком дії з 21 лютого 2015 року по 21 лютого 2016 року, а також ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії ТВ № 5-21-21-66-14597, строком дії з 21 лютого 2015 року по 21 лютого 2016 року.

В свою чергу, 09 березня 2016 року працівниками Головного управління ДФС у Херсонській області, на підставі наказу № 86 від 02 березня 2016 року та направлень від 03 березня 2016 року № 0213 та № 0214 проведено фактичну перевірку позивача на предмет дотримання вимог чинного законодавства при здійсненні роздрібної торгівлі підакцизними товарами.

За результатами перевірки 09 березня 2016 року податковим органом складено акт фактичної перевірки № 064/21/22/22/НОМЕР_2.

Вказаним актом встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме 21 лютого 2016 року здійснено продаж підакцизних товарів без наявності ліцензії а також за цінами нижче встановлених.

На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Херсонській області надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000672206 від 29 березня 2016 року, яким застосовано штрафні санкції, у сумі 34 000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії, а також санкції, у сумі 10 000 грн., за продаж алкогольних напоїв за цінами нижчими ніж мінімальні.

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в частині нарахування штрафних (фінансових) санкції за продаж підакцизних товарів без відповідної ліцензії, з огляду на наступне.

Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені положеннями ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно положень ч. 7 ст. 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності отриманого позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000672206 від 29 березня 2016 року, яким до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції, у суму 44 000 грн.

В свою чергу, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог та скасовано вказане податкове повідомлення-рішення, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), у сумі 34 000,00 грн, нарахованих за продаж підакцизних товарів без відповідної ліцензії.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В даному випадку, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог, в частині скасування нарахованих штрафних (фінансових) санкцій, у сумі 10 000 грн., за продаж алкогольних напоїв за цінами нижчими ніж мінімальні.

При цьому, в межах поданої відповідачем апеляційної скарги не оскаржується вищевказаний висновок суду першої інстанції, а тому судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду першої інстанції виключно в частині правомірності задоволення позовних вимог.

Колегією суддів встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

При цьому, як встановлено податковим органом, у позивача наявна ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії AВ № 5-21-21-66-14596, строком дії з 21 лютого 2015 року по 21 лютого 2016 року, а також ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії ТВ № 5-21-21-66-14597, строком дії з 21 лютого 2015 року по 21 лютого 2016 року.

В свою чергу, податковим органом виявлено факт роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів позивачем 21 лютого 2016 року, без наявності відповідних ліцензій, так як дія вказаних ліцензій закінчилась 20 лютого 2016 року, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Положеннями ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не встановлено порядку обрахування строку дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тому, з метою вирішення спірних правовідносин, колегія застосовує закон, що регулює подібні правовідносини, а саме Цивільний кодекс України.

В даному випадку, положеннями Цивільного кодексу України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, в свою чергу, вказаною ліцензією встановлено, що останнім числом року, коли позивач має право здійснювати продаж алкогольних напоїв є 21 лютого 2016 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дія ліцензій позивача закінчилась саме 21 лютого 2016 року, а тому позивач мав право здійснювати реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів 21 лютого 2016 року, внаслідок чого, є вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, а як наслідок погоджується з необхідністю скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло