Ухвала суду № 61481190, 20.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1898/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖМЕТ, ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЖМЕТ, ЛТД" звернулося до суду з позовом в якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2016 року № 0001182201, № 0001192201, № 0001212201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача податковим органом обґрунтовано встановлено численні порушення норм податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності підприємством.

При цьому, під час перевірки податковим органом виявлено, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Промстіл», ТОВ «Магате 7», ТОВ «АЛЬТАІР-ГРУП», ТОВ «МЕТ-ТРЕЙДИНГ» не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, зокрема, актами приймання-передачі товару, довіреностями, товарно-транспортними накладними, складськими документами.

Крім того, вказані постачальники не реєстрували у єдиному реєстрі податкових накладних видані податкові накладні та не надали до ДПІ податкову звітність з податку на прибуток.

Також, податковим органом встановлено факт протиправного заниження податкових зобов'язань з ПДВ у перевіряємому періоді, на суму 23000 грн., а також факт невірного визначення частки використання товарів/послуг та необоротних активів за 2012 рік, чим безпідставно віднесено до податкового кредиту суму з ПДВ, у розмірі 65650 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 59 від 16 січня 2016 року, у період з 10 лютого 2016 року по 23 березня 2016 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача ТОВ "ЮЖМЕТ, ЛТД", за наслідком якої складено акт № 58/15-32-14-01/31186210 від 30 березня 2016 року.

Вказаним актом перевірки встановлено допущенні порушення норм податкового законодавства позивачем, а саме: п.п. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.13 ст. 146 ПК України, внаслідок чого позивачу занижено податок на прибуток, на суму 36 042 626 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 199.1, 199.2, 199.5 ст. 199 ПК України, внаслідок чого позивачу завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, на суму 3556 грн.; заниження суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі - 84926 грн., в тому числі: листопад 2013 року - 24622 грн., грудень 2013 року - 10789 грн., січень 2014 року - 16 грн., лютий 2014 року - 3323 грн., травень 2014 року - 33165 грн., червень 2014 року - 2470 грн., липень 2014 року - 4667 грн., серпень 2014 року - 1750 грн., вересень 2014 року - 1025 грн., жовтень 2014 року - 3099 грн.

На підставі виявлених порушень податковим органом 13 квітня 2016 року прийнято та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0001182201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на суму - 84 926 грн., а також застосовано штрафні санкції, у сумі 21 231 грн.; № 0001192201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, на суму 3 556 грн.; № 0001212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, у сумі 36 042 626 грн., та застосовано штрафні санкції, у сумі 9010656 грн.

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодекс крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, визначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що в ході проведеної перевірки податковим органом встановлено заниження податку на прибуток ТОВ "ЮЖМЕТ, ЛТД", на суму 36 042 626 грн.

Порушення полягає у тому, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Промстіл», ТОВ «Магате 7», ТОВ «АЛЬТАІР-ГРУП», ТОВ «МЕТ-ТРЕЙДИНГ» не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, зокрема, актами приймання-передачі товару, довіреностями, товарно-транспортними накладними, складськими документами.

Позивачем (в особі покупця) 14 травня 2012 року укладено з контрагентом ТОВ «ПРОМСТІЛ» (в особі постачальника) договір поставки № 1-ПС-2012, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів, згідно вимог ДСТУ 4121/2002, на умовах укладеного договору. (а.с. 59 т. І).

На виконання умов вищезазначеного договору судом зібрано наступні докази, що підтверджують факт отримання позивачем товару від зазначених контрагентів, а саме: акти приймання металів чорних; посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність чорних металів; акти походження брухту чорних металів; сертифікати якості на вторинні чорні метали (а.с. 64 - 139 т. І).

З контрагентом ТОВ «Мет-трейдинг» (в особі постачальника) позивачем (в особі покупця) 25 серпня 2014 року укладено договір поставки № 1/08-2014-МТ, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів, згідно вимог ДСТУ 4121/2002, на умовах укладеного договору. (а.с. 140 т. І).

На виконання умов вищезазначеного договору судом зібрано наступні докази, що підтверджують факт отримання позивачем товару від зазначених контрагентів, а саме: акти приймання металів чорних; посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність чорних металів; акти походження брухту чорних металів; сертифікати якості на вторинні чорні метали (а.с. 150 - 214 т. І).

З контрагентом ТОВ «Альтаир-Груп» (в особі продавця) позивачем (в особі покупця) 28 лютого 2014 року укладено договір № 1/02-АТ, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів, згідно вимог ДСТУ 4121/2002, на умовах укладеного договору. (а.с. 215 т. І).

На виконання умов вищезазначеного договору судом зібрано наступні докази, що підтверджують факт отримання позивачем товару від зазначених контрагентів, а саме: акти приймання металів чорних; посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність чорних металів; акти походження брухту чорних металів; сертифікати якості на вторинні чорні метали (а.с. 218 т. І - а.с .15 т. ІІ).

З контрагентом ТОВ «Магате 7» (в особі постачальника) позивачем (в особі покупця) 28 лютого 2014 року укладено договір № 1/02-2, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів, згідно вимог ДСТУ 4121/2002, на умовах укладеного договору. (а.с. 16 т. ІІ).

На виконання умов вищезазначеного договору судом зібрано наступні докази, що підтверджують факт отримання позивачем товару від зазначених контрагентів, а саме: акти приймання металів чорних; посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність чорних металів; акти походження брухту чорних металів; сертифікати якості на вторинні чорні метали (а.с. 23 - 108 т. ІІ).

Колегія суддів вважає, що вищевказані укладені договори узгоджуються з господарською діяльністю позивача, їх реальність підтверджена наданими суду доказами, а тому позивачем правомірно віднесено сплачені суми до складу своїх витрат.

З акту перевірки податкового органу вбачається, що однією з підстав для визнання податковим органом безтоварними вказані господарські операції позивача став факт ненадання вказаними контрагентами позивача податкової звітності за місцем своєї реєстрації.

В даному випадку, такі посилання податкового органу є безпідставні, так як невиконання своїх податкових зобов'язань контрагентами позивача, жодним чином не впливає на реальність проведених господарських операцій між ними, за умови їхнього підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами.

Більш того, чинне законодавство України не передбачає виникнення у підприємства податкових зобов'язань у зв'язку з недотриманням вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Також, колегією не приймаються посилання на відсутність документів, що підтверджують факт транспортування отриманого товару у позивача, як на підставу для визнання безтоварними проведені господарські операції, так як ним не здійснювалось перевезення отриманого товару, згідно умов укладених договорів, відповідно до яких постачання товару відбувалось на умовах СРТ, тобто до складу позивача.

В частині встановлених податковим органом порушень, що призвели до заниження позивачем податку на додану вартість, на суму 84 926 грн., та завищення задекларованих показників податкового кредиту, на суму 3 556 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами.

Пунктом 3 вказаного порядку встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 4 вказаного порядку, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем ч. 199.1, 199.2, 199.5 ст. 199 ПК України щодо операцій позивача з придбавання товарів, робіт, послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою ПДВ 20 % , за період з 01 січня 2013 року по 31 січня 2014 року, у загальній сумі 65650, на формування показників яких істотний вплив мали операції з придбавання послуг маневрового тепловозу з надання вагонів, послуг залізниці з перевезення вантажів.

Відповідно до ч. 199.1 ст. 199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно ч. 199.2 ст. 199 ПК України, частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Відповідно до ч. 199.5 ст. 199 ПК України, частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

В даному випадку, в порушення вищезазначених норм чинного законодавства податковим органом належним чином не обґрунтовано, а судом не зібрано належних доказів, які саме частки отриманих послуг та за якими конкретно операціями, з посиланнями на відповідні первинні бухгалтерські документи, невірно задекларовані позивачем для позбавлення права останнього на податковий кредит.

При цьому, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не надано інших ґрунтовних доказів, крім акту перевірки, для завищення платнику податків зобов'язань з ПДВ та позбавлення його права на податковий кредит у спірному періоді, внаслідок чого колегія суддів вважає необґрунтованими виявлені порушення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету, у сумі 745 189,42 грн. (сімсот сорок п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень та сорок дві копійки), на реквізити: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код ЄДРПОУ отримувача - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача - 828011; № рахунку отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло