Постанова № 61479897, 21.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Жаботинська Світлана Володимирівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року справа №805/1424/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Жаботинської С.В., Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Борисов А.А., за участю представників позивача Гора Н.П., М'якота Г.М., представника відповідача Ламєкіна С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 р. у справі № 805/1424/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу у розмірі 3084, 44 грн., нарахованого позивачу за порушення граничного терміну сплати суми грошового зобовязання з екологічного податку від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення ( а.с. 4-7).

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що позивач, у відповідності до вимог ст. 101 Податкового кодексу України звернувся до відповідача із заявою про списання безнадійного податкового боргу, однак Слов'янська ОДПІ листом від 10.05.2016 року повідомила про відсутність підстав для списання безнадійного податкового боргу.

Позивач вважає таку відмову безпідставною, оскільки вона суперечить вимогам податкового законодавства України.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 р. позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Слов'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» в розмірі 3084, 44 грн., нарахованого за порушення граничного терміну сплати суми грошового зобовязання з екологічного податку від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав контролюючому органу належні докази настання обставин непереборної сили для списання безнадійного податкового боргу, визначеного ст. 101 Податкового кодексу України.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що у доданого до заяви сертифікаті ТПП від 08.09.2014 року № 2929/05-4 зроблено посилання на п. 100.4 та п. 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України (розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу), а не на п.п. 101.2.4 п. 101.2 ст. 100 Податкового кодексу України. Тобто, сертифікат не є правовою підставою для визнання безнадійним боргом та списання податкового боргу в сумі 3084, 00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Руссоль-Україна" (код ЄДРПОУ 37653064, 84150, Донецька обл., смт. Райгородок, Слов'янський район, вул. Куйбишева, будинок 28) зареєстроване у якості юридичної особи 11.05.2011 року, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис, перебуває на обліку як платник податків у Слов'янській ОДПІ.

Відповідач, Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Позивачем засобами електронного зв'язку подано до відповідача податкову декларацію з екологічного податку від 22.04.2014 року за № 9022222994 за 1-й квартал 2014 року, де самостійно визначено суму податкового зобов'язання 15422,21 грн. за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення ( а.с. 12-16).

Посадовими особами відповідача 30 жовтня 2015 року проведено камеральну перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна», за результатами чого складено акт № 1506/15-02. Згідно висновків акту перевірки, позивачем порушено терміни сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з екологічного податку від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, яка повинна бути сплачена до бюджету відповідно до п. 57.1 ст. 57, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України: термін сплати - 20.05.2014 року, фактично сплачено 08.09.2014 року ( а.с. 10).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року за № 0015011502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна», за затримку на 111 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 15422,20 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 3804,44 грн. з екологічного податку від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення ( а.с. 11).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до Донецького окружного адміністративного суду. Постановою від 21 січня 2016 року у справі № 805/4961/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль - Україна» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0015011502 від 13.11.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, у задоволені позову було відмовлено ( а.с. 30-34).

26 квітня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 233, в якій просив списати податковий борг у сумі 3084, 44 грн., нарахований за порушення граничного терміну сплати суми грошового зобовязання з екологічного податку від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, оскільки борг виник внаслідок непереборної сили (форс - мажорних обставин) на підставі ст. 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України та п. 4 розділу 2 Наказу Міндоходів України від 10.10.2013 року № 577 та надав сертифікат Торгово-промислової палати України від 08 вересня 2014 року № 2929/05-4 про настання обставин непереборної сили, відповідно до п.п. 100.4 і 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України якого засвідчено настання обставин непереборної сили з 02.05.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів ( а.с. 9, 17).

Листом від 10.05.2016 року № 8008/10/05-22-17 відповідач відмовив у списанні податкового боргу з посиланням на те, що списання безнадійного податкового боргу регламентується п.п.101.2.4 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України. Тобто списання податкового боргу позивачу, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), відповідачем можливий лише при наявності сертифікату Торгово-промислової палати України з обовязковим посиланням на п.п. 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України. В наданому сертифікаті від 08.09.2014 року № 2929/05-4 вказано п. 100.4 і 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України ( а.с. 20).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

За приписами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, встановлених даною статтею.

При цьому, згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

До того ж, статтею 100 Податкового кодексу України визначено загальні положення перенесення строку сплати податку на більш пізній строк шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань платника податків під проценти, тобто перенесення строку виконання податкового обов'язку.

Таким чином, з вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків в строки, встановлені цим кодексом сплатити самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання, а у зв'язку з неможливістю такої сплати в установлені законодавством строки, платник податків має право перенести строк сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк, шляхом розстрочення, або відстрочення грошових зобов'язань.

При цьому, підставою для такого розстрочення/відстрочення у відповідності до пункту 100.2 статті 100 наведеного кодексу є звернення платника податків із відповідною заявою до контролюючого органу про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

До того ж пунктами 100.4-100.5 Податкового кодексу України вищенаведеної статті встановлено, що підставою для відстрочення/розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Таким чином Податковий кодекс України встановлює певні підстави для розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань у зв'язку з неможливістю їх сплати у встановлений Законом строк.

Відповідно п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно пп. 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 Податкового Кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується п. 14. 1.11 п. 14.1 ст. 14, ст. 101 Податкового Кодексу України, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року № 1844/24376 (далі Порядок № 577)

У відповідності до п.п. 14.1.11.п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п. 2.1. Порядку № 577 факт непереборної сили, для визнання «безнадійним» податковий борг, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Відповідно до п. 4.1 розділу ІV Порядку № 557 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Згідно п. 4.2 розділу ІV Порядку № 577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Приписами п. 4.3 розділу ІV Порядку № 577 в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 10 Закону протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як зазначалось судом вище, 08 вересня 2014 року № 2929/05-4 позивачу Торгово-промисловою палатою України виданий сертифікат із засвідченням настання обставин непереборної сили з 02 травня 2014 року, що стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів у відповідності до пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України.

Тобто, позивачу виданий сертифікат, із засвідченням настання обставин непереборної сили, який розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України, який в свою чергу передбачає процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов'язань, а ні процедуру звільнення від такої сплати, або взагалі підставу для не нарахування останньому штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Таким чином наявність у позивача Сертифікату не є на думку суду підставою для несплати податкових зобов'язань, та не є обставинами, що звільняють платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов'язань, а засвідчує лише факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов'язань через обставину непереборної сили.

Окрім викладеного, суд вважає, що для правильного вирахування контролюючим органом платнику податків строку розстрочення або відстрочення сплати таких грошових зобов'язань не достатньо лише наведеного Сертифікату, а потрібна самостійно подана платником податків разом із наведеним Сертифікатом заява у відповідності до пункту 100.2 статті 100 наведеного кодексу із визначенням платником строку розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, після якого останній зобов'язується сплатити розстрочену, або відстрочену суму грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, позивач з вищенаведеною заявою до контролюючого органу не звертався, а у заяві просив списати податковий борг у сумі 3084, 44 грн., нарахований за порушення граничного терміну сплати суми грошового зобовязання з екологічного податку від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, оскільки борг виник внаслідок непереборної сили (форс - мажорних обставин) на підставі ст. 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України та п. 4 розділу 2 Наказу Міндоходів України від 10.10.2013 року № 577.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вже зазначалось раніше, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до Донецького окружного адміністративного суду. Постановою від 21 січня 2016 року у справі № 805/4961/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль - Україна» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0015011502 від 13.11.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, у задоволені позову було відмовлено.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 р. у справі № 805/1424/16-а - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21.09.2016 року.

Головуючий суддя С.В. Жаботинська

Судді І.А. Васильєва

Е.Г. Казначеєв