Постанова № 61479792, 14.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2016 рокусправа № 808/1100/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року по справі за позовом Мелітопольської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася до суду з адміністративними позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з відповідача суму податкового боргу 47874,16грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року в задоволені позову відмовлено. Згідно висновків суду, позивач звернувся до суду із даним позовом у спосіб, що не відповідає приписам Податкового кодексу України, а також з порушенням строків звернення до суду.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю. Зокрема, вказуючи на те, що позивач мав звернутися до суду з вимогою про стягнення податкового боргу в порядку, встановленому ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не врахував положення ст. 87 Податкового кодексу України, за змістом якої процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення до суду з відповідним позовом. Також апелянт не погодився з висновками суду щодо безпідставності позовних вимог у зв'язку з неотриманням відповідачем податкової вимоги про стягнення боргу, оскільки направлена відповідачеві податкова вимога рекомендованим листом з повідомленням про вручення була повернута на адресу податкової інспекції з відміткою щодо повернення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, а отже, за приписами ст. 42 Податкового кодексу України, вважається врученою.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги та підтримав надані суду письмові заперечення на апеляційну скаргу. Зокрема, представник наголосив на порушенні позивачем порядку звернення до адміністративного суду та відсутності належних доказів, які б довели факт вручення відповідачеві податкової вимоги. Таким чином, за твердженням представника відповідача, суд, керуючись приписами Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, та на підставі наявних у справі доказів, ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Окремо представник апелянта зазначив про порушення апелянтом строку на апеляційне оскарження, що є підставою для повернення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 за результатами здійснення фінансово - господарської діяльності подано до позивача податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік № 1500018081 від 28.04.2016 року. В зазначеній декларації відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 47 874,16 грн. (р.09 - інші доходи: «банк (прощення боргу)).

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_2 є недоведеними та документально не підтвердженими. Крім того, за висновком суду, позивач мав звернутися до суду з метою стягнення податкового боргу відповідно до ст. 183-3 КАС України з відповідним поданням. Проте, строк звернення до суду у такий спосіб сплинув.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковим кодексом України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Так, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу встановлений обов'язок платник податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З урахуванням п.57.1. ст. 57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 95.1 ст. 95 названого Кодексу передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Кодексу, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За п. 95.3 ст. 95 Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сформовано податкову вимогу форми "Ф" №4934/25 від 13.10.2015 року на узгоджену суму грошового зобов'язання у розмірі 47874,16 грн., яка була направлена відповідачу 17.10.2015 року.

Доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку не надано.

Колегія суддів критично розцінює висновок суду першої інстанції стосовно того, що позовний порядок провадження у даній справі є таким, що не відповідає приписам КАС України, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення до суду з відповідним позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. При цьому, як випливає з аналізу норм Податкового кодексу України, зміст вимоги про стягнення суми податкового боргу з фізичної особи не тотожний змісту вимоги про стягнення коштів за податковим боргом, передбаченого ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, з урахуванням положень ст. 87 Податкового кодексу України, згідно якої законодавець прямо встановлює спосіб реалізації органом влади своїх повноважень, вирішення справ за позовом податкового органу про стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи здійснюється за загальними правилами позовного провадження.

Щодо строків звернення до суду, колегія суддів окремо зазначає, що звернувшись до суду в порядку позовного провадження, строк звернення до суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не пропущено. Зокрема, ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. У даному випадку позивачем було пред'явлено позовні вимоги про стягнення податкового боргу з урахуванням приписів ст. 95 Податкового кодексу України, а отже строки звернення до суду останнім не пропущені.

Висновки суду про відсутність доказів направлення відповідачці податкової вимоги також є неспроможними. Так, відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно п.58.3. ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

За змістом п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з наявних у справі доказів, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, податкова вимога направлялася відповідачці на адресу, що підтверджена довідкою про реєстрацію місця її проживання/перебування, проте повернута до податкової інспекції, що допускає можливість звернення органу стягнення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, оскільки згідно п.58.3 ст. 58, п.59.1, п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога вважається врученою.

Таким чином доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному встановленні обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року - скасувати.

Адміністративний позов Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), кошти у сумі податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 874,16 (сорок сім тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 16 коп., з рахунку платника податків у банку обслуговуючого такого платника, на рахунок: р/р 3311231700013, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, отримувач: місцевий бюджет м. Мелітополя, код ЄДРПОУ 37968956, код платежу 11010500 .

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай