Постанова № 61479670, 19.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р. Справа№ 910/27884/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Коршун Н.М.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Юрко О.Є.;

від відповідача: Ільяшов Б.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 11.08.2016р., винесену за результатами розгляду

заяви Комунального підприємства "Київпастранс"

про розстрочку виконання рішення Господарського суду

міста Києва

у справі №910/27884/15 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІАЛ

УКРАЇНА"

до Комунального підприємства "Київпастранс" в особі дирекції

по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та

допоміжної інфаструктури

про стягнення 1 861 361,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №910/27884/15 у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року у справі №910/27884/15 відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №910/27884/15 та прийняти нове рішення, яким заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року №910/27884/15 задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем підтверджено належними доказами обставини, які свідчать про наявність виняткового випадку для розстрочення виконання судового рішення у даній справі. Однак місцевим господарським судом не було прийнято до уваги доводи відповідача, що призвело до невірного застосування норм процесуального права, зокрема, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Коршун Н.М., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2015р.

В судовому засіданні 19.09.2016р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №910/27884/15 та прийняти нове рішення, яким заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року №910/27884/15 задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 19.09.2016р. представник позивача надав колегії суддів пояснення, в яких проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін як таку, що була прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

В судовому засіданні 19.09.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІАЛ УКРАЇНА" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" в особі дирекції по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та допоміжної інфраструктури (далі - відповідач) заборгованості за договором від 01.04.2015р. №06/12-15 з надання допоміжних комбінованих послуг щодо різних об'єктів у сумі 1 861 361,43 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/27884/15 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 861 361,43 грн. боргу та 27 921,00 грн. судового збору (том справи - 1, аркуші справи - 359-361).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/27884/15 було скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові повністю (том справи - 2, аркуші справи - 27-35).

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016р. було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р., а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/27884/15 залишено без змін (том справи - 2, аркуші справи - 63-67).

16.05.2016р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015p. у справі №910/27884/15 було видано відповідні накази (том справи - 2, аркуші справи - 69-70).

У липні 2016 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про розстрочку виконання рішення від 10.12.2015р. у справі №910/27884/15, в якій просив суд розстрочити виконання вказаного судового рішення на один рік, посилаючись на те, що перебуває у складному фінансовому становищі, а тому не має можливості погасити заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/27884/15 було відмовлено (том справи - 2, аркуші справи - 107-108). При цьому місцевий господарський суд наголошував на тому, що відповідачем не доведено належними доказами виключності обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З наведеного вище випливає, що передумовою для розстрочки виконання рішення є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як було з'ясовано судом, відповідач є суб'єктом господарювання, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва, з метою забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом у м. Києві. Фінансово-господарську діяльність підприємство здійснює за рахунок власних доходів та коштів міського та державного бюджетів, які отримує у вигляді компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, державного регулювання цін та фінансування інших заходів у сфері транспорту. Фінансування відповідача здійснюється за рахунок коштів бюджету міста Києва.

Згідно з наданими суду поясненнями щоденно, для забезпечення якісних послуг з перевезення пасажирів, відповідач зобов'язаний: підтримувати у робочому стані, виконувати капітальні і поточні ремонти рухомого складу та його агрегатів, шляхового і колійного господарства, контактної мережі, енергетичного господарства; збирати виручку від перевезення пасажирів; забезпечувати філії та відокремлені підрозділи рухомим складом, агрегатами, запасними частинами, технологічним устаткуванням, матеріалами, енергетичними ресурсами та паливно-мастильними матеріалами, автотранспортними засобами, механізмами, тощо.

Для провадження своєї діяльності і забезпечення потреб відповідача щоденно необхідні кошти на: оплату паливо-мастильних матеріалів; оплату електроенергії; утримання колійного господарства та контактної мережі; погашення боргів перед Пенсійним фондом України згідно зі встановленим графіком розстрочення; погашення боргу по ЄСВ; заробітну плату працівникам, тощо. При цьому, відповідач має заборгованість перед постачальниками палива, яка за розрахунками відповідача становить більше 18 000 000 мільйонів гривень.

Окрім того, відповідач здійснює перевезення пільгових категорій пасажирів, тоді як відшкодування з таких перевезень за рахунок бюджетних коштів надходить до відповідача із значним запізненням, що також впливає на платоспроможність відповідача.

Загалом, щоденні доходи відповідача від перевезення пасажирів становлять близько 1 650,0 тис. грн., натомість щоденні обов'язкові витрати відповідача - 2 200,00 тис. грн.

Колегією суддів враховано, що окрім судового рішення у справі №910/27884/15, існує низка інших судових рішень про стягнення з відповідача заборгованості, а також відкритих виконавчих проваджень, де, зокрема, стягувачем є Пенсійний Фонд України.

Окрім того, переглядаючи дану судову справу, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, що відповідач вчиняє дії з виконання судового рішення у справі №910/27884/15 та погашення заборгованості перед позивачем, про що, зокрема, свідчать додані до апеляційної скарги платіжні доручення №5 від 26.07.2016р., №ДКП00241/1 від 01.08.2016р., №ДКП00347/1 від 08.08.2016р., №ДКП00483/1 від 15.08.2016р.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши наведені відповідачем доводи та надані суду докази, зокрема, витяг щодо розподілу видатків бюджету міста Києва на 2016 рік, довідку №02/256 від 12.07.2016р. щодо фінансування втрат відповідача від перевезення пільгових категорій громадян за 2010-2016 роки, графік погашення заборгованості зі сплати платежів до Пенсійного Фонду України, відомості щодо погашення відповідачем заборгованості по сплаті ЄСВ, постанови від 30.05.2016р. про накладення арешту на кошти, що перебувають у касі боржника (відповідача) та від 13.06.2016р. про арешт коштів боржника (відповідача), винесених у виконавчому провадженні ВП №43114186, платіжні доручення про часткове погашення боргу перед позивачем, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, наведені відповідачем в заяві про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/27884/15, є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та достатніми для розстрочки виконання вказаного судового рішення.

Водночас, колегією суддів прийнято до уваги те, що в даному випадку суд повинен враховувати не лише фінансовий стан боржника, а матеріальні інтереси обох сторін, наявність інфляційних процесів у економіці держави, тощо.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява відповідача підлягає частковому задоволенню з розстроченням виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/27884/15 на шість місяців, а не на один рік, як просив відповідач, з відповідним коригуванням суми щомісячного погашення боргу перед позивачем.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги відповідача частково підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №910/27884/15 - частковому скасуванню з прийняттям рішення про часткове задоволення заяви відповідача щодо розстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/27884/15.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 99, 101-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. у справі №910/27884/15 скасувати частково, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

«Заяву Комунального підприємства "Київпастранс" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/27884/15 задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/27884/15, на підставі якого видані накази Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р. у справі №910/27884/15, до 31.12.2016р., з погашенням заборгованості за наступним графіком: 314 880,40 грн. - до 31.08.2016р., 314 880,40 грн. - до 30.09.2016р., 314 880,40 грн. - до 31.10.2016р., 314 880,40 грн. - до 30.11.2016р., 314 880,40 грн. - до 31.12.2016р., 314 880,43 грн. - до 31.01.2017р.

В задоволенні решти заяви Комунального підприємства "Київпастранс" про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/27884/15 відмовити».

3. Матеріали справи №910/27884/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Н.М. Коршун

А.І. Мартюк