Постанова № 61479425, 14.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р. Справа№ 910/1980/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Портянко О. В. - дов. № 24 від 08.06.2016 р.

від відповідача : Кохановський В. С. - дов. № 09/05-148 р. від 17.08. 2016 р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016р.

у справі № 910/1980/16 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Київського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України

до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

про стягнення штрафу в розмірі 50 000, 00 грн. та пені в розмірі

50 000, 00 грн.

В судовому засіданні 14.09.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" про стягнення штрафу у розмірі 50 000,00 грн. та пені у розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016р. у справі №910/1980/16 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" штраф у розмірі 50 000, 00 грн. та пеню в розмірі 50 000, 00 грн., зараховано зазначену суму в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100 на р/р 31119106700008, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37975298, отримувач: УДК у Подільському районі міста Києва та стягнуто до Державного Бюджету України судовий збір в розмірі 1500,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові або припинення провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим господарським судом ст.ст. 45,46, 48,49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012р.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача 13.07.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016р. колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.09.2016р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.09.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові або припинити провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.09.2016р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Рішенням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.07.2015 №109/03-р/к "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення) визнано, що позивачем було вчинено порушення, передбачене пунктом 13 ст.50 ЗУ " Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

Відповідно до резолютивної частини Рішення, на відповідача було накладено штраф у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення Антимонопольного комітету України, надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Рішення адміністративної колегії позивачем було направлено відповідачу листом від 04.08.2015 № 26-03/2563.

Відповідачем отримано копію рішення 10.08.2015р., що підтверджується листом Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 15.12.2015 №303/06-Х-2361.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду ним не отримано доказів сплати штрафу.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Рішення було отримано відповідачем 10.08.2015р., що підтверджується листом Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 15.12.2015 №303/06-Х-2361, і не оскаржувалося, а отже відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковим до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Штраф у розмірі 50 000,00 грн. у двомісячний строк до 10.10.2015р. з дня одержання рішення про накладення штрафу відповідачем не сплачено, а тому місцевий господарський суд прийняв правильне рішення про задоволення позову у цій частині.

За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

За обставин несплати відповідачем штрафу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову також у частині стягнення пені у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, штраф, накладений рішенням Комітету від 30.07.2015 №109/03-р/к за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не є грошовим зобов'язанням, а пеня нарахована відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не є фінансовою санкцією, нарахованою внаслідок невиконання зобов'язання, а тому дія Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на такі правовідносини не поширюється.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 11.06.2015 № 370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.06.2015 № 115 про початок процедури ліквідації ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" строком на 1 рік з 12.05.2015 по 11.06.2016.

Згідно ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Разом з тим, Закон України "Про захист економічної конкуренції", на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.

Названий закон не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподаткування.

Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 24.12.2013 у справі № 3-36гс13.

З огляду на викладене, доводи відповідача про звільнення від відповідальності на підставі норм ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з віднесенням Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до категорій неплатоспроможних і початком з 12.05.2015р. процедури виведення банку з ринку, шляхом запровадження тимчасової адміністрації відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

Правовий аналіз положень ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на який посилається відповідач, як на підставу відмови в позові, не свідчить про можливість звільнення неплатоспроможних банків від відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2016р. у справі №910/22793/15.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016р. у справі №910/1980/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016р. у справі №910/1980/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1980/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік