Постанова № 61479393, 20.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 910/14577/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників:

позивача Цімейко Б.А.

відповідача 1 не з'явився,

відповідача 2 не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 (суддя Балац С.В.)

за позовом Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА"

до 1)Головного управління міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

2)Державної казначейської служби України

про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1432555,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 по справі №910/14577/16 позовну заяву Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" та додані до неї документи повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою, Приватне підприємство "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначену ухвалу та направити справу до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 13.09.2016.

12 вересня 2016, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представником позивача подано додаткові письмові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 відкладено розгляд справи до 20.09.2016 та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судове засідання 20.09.2016 з'явився представник позивача.

Представники відповідача 1 та 2 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники відповідача 1 та 2 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 1 та 2.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Приватне підприємство "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1432555,00 грн.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем заявлено вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а також, що позивачем не сплачено судовий збір за майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що останній звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем по даній справі заявлено вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної особі протиправними рішеннями та діями органу державної влади, що свідчить про те, що судовий збір в даному випадку не справляється.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в силу пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви і останню не може бути повернуто судом, в зв'язку з несплатою судового збору. Розподіл останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 49 ГПК.

Колегія суддів враховує, що згідно з пп. 3.9 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" заявники, позивачі та інші категорії осіб, які згідно із статтями 3 і 5 Закону звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами і заяв про перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про повернення без розгляду позовної заяви Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" з доданими до неї документами, на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

Щодо посилання місцевого господарського суду на п. 5. ст. 63 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач, при визначенні суми завданої шкоди зазначає про відкриття та закриття відповідачем-1 кримінальної справи щодо Цімейко Б.А., в зв'язку з чим просить відшкодувати моральну шкоду, внаслідок таких дій, в розмірі 41947,00 грн.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Матеріли позовної заяви не містять документально підтверджених відомостей, що Цімейко Б.А. є суб'єктом підприємницької діяльності, а спір виник саме внаслідок господарсько-правових відносин, що суперечить вимогам ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, оскільки громадяни можуть бути сторонами в господарському процесі лише у визначених законом випадках.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказана позовна вимога не підлягає розгляду в господарських судах України.

В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розгляду в судовому порядку.

Пунктом 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому, в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розгляду господарськими судами, а в іншій частині, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що заявником недотримано вимог ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, а також, що приписи ст. 62 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, колегія суддів приходить до висновку, що застосування місцевим господарським судом п. 5 ст. 63 ГПК України є передчасним.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно з загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 по справі №910/14577/16 скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО-ДИСТРИБЬЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ "ДІМ ВИНА "СКАЛА" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 по справі №910/14577/16 - скасувати.

Матеріали справи №910/14577/16 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій