Постанова № 61479386, 07.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2016 р. Справа№ 910/129/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Власова Ю.Л.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Мідляр В. В. (довіреність від 01.03.2016 № б/н);

відповідача: Круглова О. М. (довіреність від 14.01.2016 № б/н);

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016

у справі № 910/129/16 (головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді Пукшин Л.Г., Балац С.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання недійсним договору та визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі № 910/129/16 задоволено позовні вимоги в частині визнання недійсним договору застави майнових прав, укладеного 01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані» та відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №15284357 контрольна сума ДГ015Б655Д.

Рішення обґрунтоване тим, що зобов'язання, які прийнято на себе банком (позивачем) за умовами спірного правочину (Договору застави) не є зобов'язаннями щодо забезпечення грошових вимог у порядку здійснення кредитних операцій, а тому, Договір застави від 01.09.2014 є нікчемним в силу в силу п.5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також, в рішенні суду зазначено, що за умови наявності в Реєстрі запису про обтяження майна до такого запису можуть бути внесені відомості (інформацію) про припинення обтяження, а сам запис може бути виключено у встановленому законодавством порядку, однак, можливість визнання припиненим запису (як форми відображення інформації (відомостей) про обтяження майна) виключається.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою на рішення суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі № 910/129/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірний договір підписано уповноваженою особою ПАТ «Банк Камбіо», зокрема головою правління Тарадайко Н. А., яка діяла на підставі статуту ПАТ «Банк Камбіо» та в межах наданих повноважень. Апелянт стверджує, що діяльність банків не обмежена лише здійсненням кредитної діяльності та більш того, ані цивільним законодавством України, ані будь-якими іншими законодавчими актами України не встановлено обмеження або прямої заборони щодо укладання банками договорів про отримання послуг та забезпечення своїх зобов'язань за такими договорами. Відповідач наполягає на тому, що ПАТ «Банк Камбіо» не встановлено який саме порядок здійснення кредитних операцій начебто порушено при укладанні даного договору із посиланням на нормативно-правовий акт, яким такий порядок затверджено, незважаючи на те, що це є обов'язковим для визнання правочину недійсним. Також, скаржник вказує, що ПАТ «Банк Камбіо» здійснено тлумачення п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на власний розсуд, за яким ототожнено зміст кредитної операції з порядком її здійснення, в результаті чого безпідставно заявлено про недійсність оспорюваного договору застави. Апелянт зазначає, що діяльність банків не обмежена лише здійсненням кредитної діяльності та більш того, ані цивільним законодавством України, ані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ані будь-якими іншими законодавчими актами України не встановлено обмеження або прямої заборони щодо укладання банками договорів про отримання послуг та забезпечення своїх зобов'язань за такими договорами. Відповідач вказав, що при укладенні договору застави не було порушено приписи ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і ПАТ «Банк Камбіо» не було вказано жодної прямої норми закону, порушення якої мало місце при укладанні такого договору. В тому числі апелянт зазначає, що колегією суддів господарського суду м. Києва не було задоволено та вирішено подані клопотання відповідача про витребування доказів у справі, про залучення відповідачів та третіх осіб.

Ухвалою апеляційної інстанції від 29.06.2016 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" прийнято до провадження (головуючий суддя Федорчук Р. В., судді: Тищенко А. І., Майданевич А. Г.) та призначено її до розгляду на 01.08.2016 за участю уповноважених представників сторін.

27.07.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що договір застави майнових прав є нікчемним, оскільки, позивач прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог в порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Позивач вважає, що подані клопотання відповідача в повному обсязі розглянуті та вирішені судовою колегією.

В судовому засіданні 01.08.2016 оголошено перерву до 08.08.2016.

15.08.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшов додатковий відзив на апеляційну скаргу, в якому зауважено про безпідставність припущення відповідача про відсутність прав у ОСОБА_6 на підписання позовної заяви, адже шляхом оформлення довіреності уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію позивача делегувала представникові відповідний обсяг повноважень, який є достатнім для підписання позовної заяви від імені позивача та представництва інтересів останнього в судах загальної юрисдикції. Позивач наголошує, що договір застави майнових прав є нікчемний в силу закону, оскільки, позивач прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог в порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

В судовому засіданні 08.08.2016 оголошено перерву до 22.08.2016.

У зв'язку з перебування судді Тищенко А. І. у відпустці сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у наступному складі: Федорчук Р. В. - головуючий суддя, судді: Власов Ю. Л., Майданевич А. Г.

Ухвалою суду від 22.08.2016 відкладено розгляд справи на 31.08.2016.

В судовому засіданні 31.08.2016 оголошено перерву до 07.09.2016.

Представник позивача в судове засідання 07.09.2016 з'явився та заперечив проти апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання 07.09.2016 з'явився та підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання 07.09.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус компані» (виконавець) укладено договір про надання послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги та здійснити інші дії, спрямовані на стягнення з боржників замовника та/або їх поручителів заборгованості за Кредитними договорами у розмірі не меншому, ніж 47382625,89 грн., що станом на 01.09.2014 становить 20% від загальної суми заборгованості за кредитними договорами, а, замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця та відшкодувати його витрати відповідно до умов цього Договору. Перелік боржників та Кредитних договорів, за якими виконавець зобов'язується здійснити дії, спрямовані на стягнення заборгованості, визначений в додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору.

Вартість послуг виконавця за цим договором складається з базової винагороди та додаткової винагороди, яка виплачується виконавцю у розмірі, пропорційному фактично стягнутій заборгованості (п. 2.1 договору).

Розмір базової винагороди складає 60 000,00 грн. Виплата базової винагороди здійснюється замовником виконавцю в день закінчення дії договору (п. 2.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.09.2019р. (п. 10.1 договору).

01.09.2014 між ПАТ «Банк Камбіо» (заставодавець) та ТОВ «Норіус компані» (заставодержатель) підписано Договір застави майнових прав.

Відповідно до п. 1.1 договору застави з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань заставодавця за укладеним між заставодавцем і заставодержателем договором про надання послуг від 01.09.2014 з усіма доповненнями та додатковими угодами, які можуть бути укладені до нього пізніше (надалі - Договір про надання послуг) заставодавець передає заставодержателю в заставу усі свої майнові права за Кредитними договорами, укладеними між заставодавцем та його боржниками, у тому числі, але не виключно, права на отримання за Кредитними договорами платежів в погашення основної заборгованості, нарахованих процентів, штрафних санкцій. Перелік боржників та Кредитних договорів, за якими заставодавець передає в заставу майнові права, визначений в додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору.

За змістом п. 1.2 Договору застави цим Договором забезпечуються усі вимоги заставодержателя, які випливають з Договору про надання послуг, у тому числі, але не виключно, зі сплати базової винагороди, додаткової винагороди, пені, відшкодування понесених заставодержателем витрат.

Вартість предмета застави на момент укладення цього договору складає 23691312,94 грн. (п. 4.1 договору застави).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення заставодавцем своїх прав вимоги за кредитними договорами на користь заставодержателя на підставі договору (договорів) про відступлення права вимоги під умовами, який (які) укладається між сторонами в момент укладення цього Договору (п. 3.1 договору застави).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і припиняє свою дію з дня виконання заставодавцем усіх зобов'язань, передбачених договором про надання послуг (п. 5.1 договору застави).

Загальновідомою є обставина, що на підставі постанови Правління Національного банку України №782 від 04.12.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №140 від 04.12.2014 про початок з 05.12.2014 процедури виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №144 від 27.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46 від 02.03.2015 прийнято рішення про початок з 02.03.2015 процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію позивача призначено ОСОБА_6

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №212 від 22.02.2016 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» на два роки по 01.03.2018 включно.

30.12.2015 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про нікчемність правочину - договору застави майнових прав від 01.09.2014 укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» (заставодавець) та ТОВ «Норіус компані» (заставодержатель).

Нікчемність договору позивач обґрунтував тим, що банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку договорів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Договори неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, коли банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Існуючий Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення, крім положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначаються також нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в тому числі, Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 (далі - Положення), Порядком виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб N826 (далі - Порядок).

Так, відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п.п. 1.18-1.20 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, розділу 2 Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку договорів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення договорів, що є нікчемними. Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із укладенням договорів, метою якої є виявлення фактів нікчемності таких договорів. За наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом перевірки. Акт перевірки повинен містити перелік договорів, наявність факту нікчемності, підстава нікчемності. Уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії. У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність обґрунтованих підстав нікчемності договорів та обов'язково додається перелік нікчемних договорів, підстави нікчемності щодо кожного договору. Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного договору та у разі потреби - правоохоронні органи. У листі сторонам нікчемного договору обов'язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.

Згідно з п.9 розділу 2 вказаного Порядку рішення про зняття обмежень на здійснення неплатоспроможним банком операцій за договором, щодо якого було встановлено нікчемність, приймається Фондом за наслідками здійснення Уповноваженою особою Фонду перевірки документів, пов'язаних із укладенням договорів, або на підставі рішення суду про визнання договору дійсним, яке набрало законної сили.

Відповідно до розділу 3 зазначеного Порядку договори є нікчемними у разі наявності підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та/або іншими законами, що підтверджується відповідними доказами. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо відповідних правочинів (договорів), що є нікчемними, з метою приведення фінансового стану банку за зобов'язаннями за ними у первісний стан.

З наведених норм права вбачається, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд перевіряє договори, укладені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення нікчемних договорів. Нікчемними є укладені банком договори, у яких банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Для виявлення нікчемних договорів створюється комісія, яка за результатами перевірки складає акт, в якому вказує всі нікчемні договори. На підставі цього акту уповноважена особа Фонду готує та підписує відповідний розпорядчий документ у якому зазначається інформація про нікчемні договори та підстави їх нікчемності. Про прийняте рішення уповноважена особа Фонду повідомляє сторони виявленого нікчемного договору. Рішення про зняття обмежень на здійснення неплатоспроможним банком операцій за нікчемним договором приймається Фондом за наслідками здійснення уповноваженою особою Фонду перевірки документів, пов'язаних із укладенням договорів, або на підставі рішення суду про визнання договору дійсним, яке набрало законної сили.

Отже, існуючий правовий механізм полягає в тому, що Фонд має право самостійно визнавати з визначених законом підстав укладені неплатоспроможним банком договори нікчемними (наказ Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» № 285/1 від 29.12.2015, арк. с. 250 т. 1), про що приймає певне розпорядження, повідомляє сторони такого договору та вживає заходів, пов'язаних з нікчемністю таких договорів щодо повернення сторін у первісний стан. У свою чергу, незгодна з таким рішення сторона має право оскаржити його до Фонду, який може прийняти рішення про зняття обмежень на здійснення операцій за нікчемним договором або до суду про визнання такого договору дійсним, чого сторонами зроблено не було, що не може свідчити про порушення їх прав.

Таким чином, вказаний правовий механізм визнання нікчемними договорів, укладених неплатоспроможним банком, за своєю процедурою та підставами відрізняється від загального порядку визнання недійсними договорів, передбаченого ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Даний правовий механізм не потребує звернення до суду за захистом своїх цивільних прав, порушених нікчемним договором, а дозволяє Фонду самостійно визнати такий правочин нікчемним, припинити його виконання та вчиняти дії щодо повернення сторін у первісний стан, в свою чергу інша сторона має право звернутись до суду щодо визнання такого договору дійсним.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що спірний правочин, визнаний нікчемним, ніяких прав та інтересів Позивача не порушує (доказів протилежного суду не надано), відповідно не підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

У частині вимог позивача про визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №15284357 контрольна сума ДГ015Б655Д, господарський суд дійшов правомірних висновків про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині, оскільки за своєю природою запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є формою відображення у Державному реєстрі відомостей стосовно обтяження рухомого майна, припинення обтяження, зміну обтяження тощо, а тому за умови наявності в Реєстрі запису про обтяження майна до такого запису можуть бути внесені відомості (інформацію) про припинення обтяження, а сам запис може бути виключено у встановленому законодавством порядку.

Господарський суд в рішенні суду правильно зазначив, що можливість визнання припиненим запису (як форми відображення інформації (відомостей) про обтяження майна) виключається.

Що стосується зазначеного відповідачем в апеляційній скарзі про порушення господарським судом м. Києва при вирішенні даного спору норм процесуального права, то апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи та текст судового рішення дійшов висновків про відсутність порушень норм процесуального права, а саме всі подані клопотання відповідачем по справі були вирішені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані» належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі № 910/129/16 в частині визнання недійсним договору застави майнових прав від 01.09.2014 укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Норіус Компані».

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі № 910/129/16 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані» на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі № 910/129/16 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані» на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі № 910/129/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі № 910/129/16 скасувати в частині визнання недійсним договору застави майнових прав № б/н, укладеного 01.09.2014 між публічним акціонерним товариством «Банк камбіо» та товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані». Прийняти у вказаній частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані» 2679,60 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу № 910/129/16 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

Ю.Л. Власов